Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" вересня 2013 р.Справа № 922/3329/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Яровому А.С.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат", м. Глобине
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків
про стягнення 62 595,06 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
3-я особа - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат", м. Глобине (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м. Харків (відповідача) заборгованість в розмірі 64 981,65 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №294/12 від 24.12.2012 р. та за договором про переведення боргу №162/13 від 09.01.2013 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№33028), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 62 595,06 грн. за договором поставки №294/12 від 24.12.2012 р. та за договором про переведення боргу №162/13 від 09.01.2013 р.
Враховуючи те, що ч. ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України передбачено право позивача на зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, такі дії позивача не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглянути позовні вимоги позивача у зменшеному розмірі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. У наданому до суду відзиві (вх.№32255 від 04.09.2013 р.) просить суд в позові відмовити повністю, оскільки вважає, що позивач неправомірно об'єднав позовні вимоги за договором про переведення боргу №162/13 від 09.01.2013 р. та за договором поставки №294/12 від 24.12.2012 р., так як дані договори не взаємопов'язані між собою. Окрім того, відповідач вважає, що заборгованість за договором поставки №294/12 від 24.12.2012 р. відсутня, оскільки позивач не надав суду всіх документів, які свідчать про передачу товару відповідачеві та не довів, що момент передачі товару настав.
Ухвалою господарського суду від 05.09.2013 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпос" (код ЄДРПОУ 34629821).
Третя особа (ТОВ "Карпос") про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила, витребуваних документів до суду не подала.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
24.12.2012 р. між ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" (постачальник) та ТОВ "Лікон-Трейд" (покупець) було укладено договір поставки №162/13 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар у певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.
В п.1.3. договору передбачено, що кількість і асортимент кожної партії поставленого товару вказуються в накладній, яка являється невід'ємною частиною даного договору та складена на підставі замовлення покупця. Накладні оформляються на кожну партію поставленого товару і мають силу специфікації до цього договору.
Відповідно до п.2.4. договору постачальник зобов'язався здійснити поставку партії товару на протязі 5 (п'ять) календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.
У п. 3.4. договору сторони домовились про те, що поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару у власність покупцеві, що підтверджується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаророзпорядчими документами, зазначеними у цьому договорі.
Згідно з п.5.2. договору ціна на поставлений товар являється договірною та вказується в накладних на кожну партію. Ціна на товар може бути змінена виключно за погодженням сторін. У разі, якщо ініціатором зміни ціни товару є постачальник, то він зобов'язаний письмово повідомити про це покупця за десять днів до фактичного ведення у дію нових цін. Зміна ціни на вже поставлений товар не допускається.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 р. (п.9.1. договору).
Позивач стверджує, що виконав свої договірні зобов'язання за договором поставки №162/13 від 24.12.2012 р. належним чином та просить суд стягнути з відповідача 34 873,29 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, поставив відповідачеві товар на загальну вартість 37 408,83 грн.
Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується товарними накладними (а.с.16, 39), які підписано без зауважень з боку відповідача та скріплено його печаткою.
За період з 27.03.2013 р. по 24.05.2013 р. відповідач повернув позивачеві частину товару на загальну суму 9 050,06 грн., що не заперечується позивачем.
У п.5.1. договору передбачено, що покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу на протязі 45 календарних днів.
Проте, відповідач оплату в строки, встановлені п. 5.1. договору не провів, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Факт існування заборгованості в розмірі 28 358,77 грн. за договором поставки підтверджується також наданим позивачем та дослідженим судом актом звірки взаємних розрахунків (а.с.56), який підписано з боку відповідача без заперечень та зауважень і скріплено його печаткою.
Вищевикладені обставини надають суду підстави вважати доводи відповідача про те, що заборгованість за договором поставки №294/12 від 24.12.2012 р. відсутня, необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.
Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором поставки в розмірі 28 358,77 грн. (37 408,83 - 9 050,06 = 28 358,77 грн.), яка до цього часу залишається непогашеною.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 34 236,29 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про переведення боргу №162/13 від 09.01.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2013 р. між ТОВ "Карпос" (первісний боржник), ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" (кредитор) та ТОВ "Лікон-Трейд" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу №162/13, відповідно до умов якого ТОВ "Карпос" перевів, а ТОВ "Лікон-Трейд" прийняв грошовий борг в розмірі 62 084,02 грн., що виник на підставі договору поставки №238/05/09 від 01.05.2009 р., укладеного між ТОВ "Карпос" і ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат".
Згідно з п.10 договору про переведення боргу він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 34 236,29 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором переведення боргу №162/13 від 09.01.2013 р.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше непередбачено законом.
Отже, уклавши даний договір, відповідач прийняв на себе борг за договором поставки №238/05/09 від 01.05.2009 р., укладеним між ТОВ "Карпос" і ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат".
Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором про переведення боргу виконав частково, перерахував на користь позивача 27 847,73 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором №238/05/09 від 01.05.2009 р., що підтверджується платіжними дорученнями: № 781 від 25.03.2013 р., №824 від 01.04.2013 р., №1086 від 10.04.2013 р., №1188 від 15.04.2013 р., №272 від 24.04.2013 р., №1063 від 29.04.2013 р., №1696 від 13.05.2013 р., №1800 від 22.05.2013 р. (а.с.41-48).
Позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України надіслав відповідачеві лист №123/13 від 15.07.2013 р. з вимогою погасити заборгованість за договором про переведення боргу в розмірі 34 236,29 грн. Проте, відповідач на вказану вимогу відповіді не надав, заборгованості не сплатив.
Факт існування заборгованості в розмірі 34 236,29 грн. за договором про переведення боргу відповідач визнав у повному обсязі, про що свідчить наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків (а.с.56).
Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором про переведення боргу в розмірі 34 236,29 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач неправомірно об'єднав у позові позовні вимоги за договором про переведення боргу №162/13 від 09.01.2013 р. та за договором поставки №294/12 від 24.12.2012 р. з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
З огляду на вищенаведені норми закону суд вважає, що позивач мав право об'єднати вимоги за двома договорами, додавши до позовної заяви серед інших доказів на підтвердження факту існування заборгованості акт звірки взаємних розрахунків (а.с.56), підписаний сторонами по даній справі, в якому відповідач визнав загальну суму заборгованості за обома договорами.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №294/12 від 24.12.2012 р. в розмірі 28 358,77 грн. та за договором про переведення боргу №162/13 від 09.01.2013 р. в розмірі 34 236,29 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 520, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (61052, м. Харків, вул. Малиновського, 3, код ЄДРПОУ 37874381, р/р 26008000133067 в ХФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. К. Маркса, 228, р/р 26006055231533 в Полтавській Філії ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 25167451) заборгованість в розмірі 62 595,06 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23.09.2013 р.
Суддя Макаренко О.В.