"24" вересня 2013 р. Справа № 11-31-15/139-06-3911
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Поліщук Л.В., Туренко В.Б.
(Склад судової колегії змінений розпорядженням заступника голови суду №701 від 13.09.2013р.)
при секретарі судового засідання Філончук Т.М.
за участю представників:
від скаржника - Козюк О.М., на підставі посвідчення №1386, дійсного до 28.06.2015р.;
від позивача за первісним позовом - участі не брали;
від відповідача за первісним позовом - участі не брали;
від третьої особи - участі не брали;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області
на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.07.2013 року
у справі №11-31-15/139-06-3911
за позовом: публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз"
до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Металобаза"
про стягнення 8 145 600 грн.
та за зустрічним позовом: відкритого акціонерного товариства „Металобаза"
до відповідача: публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2
про визнання векселів не підлягаючими оплаті
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2013р. у справі №11-31-15/139-06-3911 (суддя С.Г. Власова) скаргу публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") №10-1775 від 12.04.2013р. (вх. суду №2-133/2013 від 22.04.2013р.) задоволено: визнано бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області) в частині нездійснення виконавчих дій за адресою місцезнаходження боржника та порушення строків направлення стягувачеві копії постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу наказу по справі №11-31-15/139-06-3911 - неправомірною.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 22.07.2013 року у справі №11-31-15/139-06-3911 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ПАТ „Укртрансгаз" .
В судовому засіданні 24.09.2013р. скаржник апеляційну скаргу підтримав; представники сторін та третьої особи - участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 34,55). Позивач за первісним позовом надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив заперечення щодо її задоволення (а.с. 48-50); відповідачем за первісним позовом та третьою особою власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді викладено не було.
Заслухавши пояснення представника органу державної виконавчої служби, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2007р. у справі №11-31-15/139-06-3911 рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2006 р. скасовано; первісний позов задоволено: стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Металобаза" на користь ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" 8 000 000 грн. боргу, 145 600 грн. річних, 38 250 грн. на відшкодування судових витрат; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
На виконання вказаної постанови господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ №11-31-15/139-06-3911 від 20.06.2007р., який був пред'явлений на виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області 12.12.2012р. на підставі заяви стягувача, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35655259 з виконання вищезазначеного наказу.
В подальшому, керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", 22.03.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області №11-31-15/139-06-3911 від 20.06.2007р., посилаючись на відсутність майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, а також на те, що здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
Стягувач звернувся зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, в якій з урахуванням уточнень від 14.05.2013р., просив визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області в частині нездійснення виконавчих дій за адресою місцезнаходження боржника, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та порушення строків направлення стягувачеві копії постанови про повернення виконавчого документа, встановлених частиною четвертою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" разом з оригіналом наказу по справі №11-31-15/139-06-3911 неправомірною.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення вказаної скарги ПАТ „Укртрансгаз" з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
Частиною першою статті 93 Цивільного кодексу України унормовано, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
В силу частини другої статті 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.
Отже, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Саме таку правову позицію відображено у пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи боржника - відкритого акціонерного товариства "Металобаза" є м. Одеса, 19 км. Старокиївської дороги, 4.
Під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Проте, наданими йому правами державний виконавець не скористався і протягом усього часу перебування наказу господарського суду Одеської області від 20.06.2007р. у справі №11-31-15/139-06-3911 проводив виконавчі дії за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги без урахування даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до пояснень представника апелянта державному виконавцю було відомо, що згідно інформації головного управління статистики в Одеській області боржник знаходиться за адресою: м. Одеса, 19 км. Старокиївської дороги, 4, він виходив на місце і зі слів охоронника дізнався про відсутність ВАТ "Металобаза" за вказаною адресою.
Проте в матеріалах справи відсутні та скаржником не подані докази відображення зазначених дій у відповідному акті, а відтак місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо бездіяльності органу державної виконавчої служби в частині нездійснення виконавчих дій за зареєстрованим місцезнаходженням боржника.
В силу статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Пунктом 4 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, як вбачається із зазначених норм, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у триденний строк надсилається йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В порушення вказаних положень Закону України "Про виконавче провадження" постанова про повернення виконавчого документа від 22.03.2013р. була направлена стягувачу простою кореспонденцією лише 18.04.2013р., про що свідчить відтиск печатки органу поштового зв'язку на поштовому конверті.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду скарги на дії органу ДВС місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм права, а тому підстав для скасування ухвали господарського суду Одеської області від 22.07.2013. колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта стосовно того, що відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області не є органом державної виконавчої служби, спростовуються положеннями вимог статей 2, 21 Закону України "Про виконавче провадження", статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", а також пунктом 1.1 Положення про підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Одеській області, затвердженого наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 07.12.2011р. №1339-о/д де зазначено, що саме відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області є структурним підрозділом управління ДВС ГУЮ в Одеській області, діяльність якого полягає у виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Керуючись статтями 99,101, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 22.07.2013 р. у справі №11-31-15/139-06-3911 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст складено та підписано 26.09.2013р.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя В.Б. Туренко