"24" вересня 2013 р. Справа № 5016/53/2012(5/2)
Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від 1-го відповідача: не з'явився;
від 2-го відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю від 08.09.2010р.,
від третіх осіб: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства відкритого типу "Фірма "Аура",
54055, вул. Млинова, 21, м. Миколаїв,
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіфа" (54055, вул. Потьомкінська, 117, м. Миколаїв),
2) Акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, вул. Щорса, 36-б, м. Київ, поштова адреса: 01015, вул. Фрунзе, 39, м. Київ),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
2) ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2),
3) ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3)
про визнання недійсним кредитного договору від 24.07.2007 р. №12/МС/К-07,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору №12/МС/К-07 від 24.07.2007р., укладеного між Товаритсвом з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кіфа».
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що укладений кредитний договір не відповідає положенням ч. ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, порушує права позивача.
Ухвалою суду від 02.07.2013р. у справі замінено 2-го відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» його правонаступником - Акціонерним товариством «Дельта Банк».
Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Кіфа" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 01.08.2013р., від 13.08.2013р. та від 28.08.2013р. не виконано, витребувані документи суду не надано.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиву по суті позовних вимог суду не надали.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" запереченнями від 06.09.2013р. просить суд застосувати строки позовної давності, відмовити позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі. Заперечення обґрунтовані посиланням на те, що: 1) позивачем не доведено наявність підстав недійсності кредитного договору, укладеного 24.07.2007р. за №12/МС/К; 2) позовна заява про визнання кредитного договору недійсним подана АТВТ "Аура", яке не є стороною в оспорюваному договорі, а є стороною іпотечного договору, який укладено з метою забезпечення основного зобов'язання за спірним договором; 3) ТОВ "Кіфа" отримано кредитні кошти та щомісячно здійснювалась оплата заборгованості по кредиту та відсотків по ньому, що підтверджується випискою з особового рахунку; 4) строк позовної давності щодо визнання недійсним кредитного договору №12/МС/К-07 від 24.07.2007р. закінчився 25.07.2010р.
За таких обставин суд розглядає справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
24.09.2013р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника 2-го відповідача, суд -
встановив:
24.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - відповідач 2), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіфа» (далі - відповідач 1) укладений кредитний договір №12/МС/К-07, за умовами якого відповідач зобов'язався надати відповідачу 1 кредит в розмірі 2000000,00 грн. строком до 21.07.2017р. на поповнення обігових коштів та інвестиційні цілі за умови сплати 18% річних та 0,06% річних комісії за управління кредитом.
Згідно п. 3.1, 3.1.1 Кредитного договору виконання зобов'язань за цим договором забезпечується іпотекою комплексу, бази відпочинку «Юність», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності Акціонерному товариству відкритого типу «Фірмі «Аура», а також порукою фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та порукою юридичної особи: Акціонерного товариства відкритого типу «Фірми «Аура».
Згідно п. 2.1 Кредитного договору для обліку строкової заборгованості позичальника банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №2063301300742 в Миколаївській філії ТОВ «Укрпромбанк». Пунктом 2.2 Кредитного договору передбачено, що надання кредиту може здійснюватись шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_4 в Миколаївській філії ТОВ «Укрпромбанк» або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника.
Пунктом 2.5 Кредитного договору встановлено, що кредит надається на підставі поданої позичальником письмової заяви, підписаної уповноваженою особою позичальника та завіреною печаткою позичальника тільки після виконання вимог п. 2.4 щодо сплати комісії та п.п. 3.1, 3.2 цього Договору щодо умов забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим Договором.
Позивач вважає, що кредитний договір №12/МС/К-07 від 24.07.2007р. не відповідає положенням ч. ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
В обгрунтування своїх тверджень позивач посилається на те, що доказами виконання обов'язків відповідача 2 за Кредитним договором є розпорядження бухгалтерії від 26.07.2007р., яке підписано невідомими (невстановленими) особами. В розпорядженні зазначено, що згідно заяви позичальника від 26.07.2007р. на виконання кредитного договору №12/МС/К-07 від 24.07.2007р. було здійснено перерахування суми в розмірі 2000000,00 грн. Проте, згідно розпорядження сума була перерахована на рахунок НОМЕР_5, а не на зазначений в п.2.2 Кредитного договору поточний рахунок НОМЕР_4.
Крім того, грошовий переказ відповідачем 2 здійснено на підставі розпорядження бухгалтерії, в порушення п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким передбачено, що ініціювання переказу здійснюється такими видами розрахункових документів, як: платіжне доручення, платіжні вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер.
Дослідивши згідно до ст. 43 ГПК України матеріали справи, проаналізувавши їх відповідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами частин 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Додана до заперечень 2-го відповідача виписка з особового рахунку ТОВ «Кіфа» з 26.07.20007р. по 30.09.2007р. свідчить про перерахування на поточний рахунок позичальника згідно кредитного договору №12/МС/К-07 від 24.07.2007р. 2000000,00 грн. (а.с.140-150), що підтверджує спрямованість оспорюваного договору на реальне настання правових наслідків та спростовує відповідні твердження позивача.
Господарський суд, вирішуючи спір зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме: невідповідність змісту угоди вимогам закону; недодержання встановленої форми угоди; неправоздатність сторін за угодою; неправомірність дій сторін.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона відповідно до ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
В супереч зазначеним нормам позивач не довів суду підстав за якими оспорюваний правочин повинен бути визнаний недійсним.
За таких обставин позов АТВТ «Фірма «Аура» є безпідставним.
Запереченнями від 06.09.2013р. відповідач 2 просить суд застосувати позовну давність та в задоволенні позову відмовити.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 261 цього ж кодексу передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг строку позовної давності щодо визнання недійсним кредитного договору №12/МС/К-07 від 24.07.2007р. закінчився 25.07.2010р., оскільки позивач міг довідатись про порушення свого права з дати укладання іпотечного договору від 25.07.2007р., згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно з метою забезпечення зобов'язань 1-го відповідача саме за спірним кредитним договором.
Пунктом 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, керуючись ст. ст. 15, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішеня місцевим господарським судом, а в разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Суддя В.О.Ржепецький
Повне рішення складено 27.09.2013 року.