Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"26" вересня 2013 р. Справа № 911/3027/13
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»
до Фізичної особи-підприємця Ковальського Олександра Володимировича
про стягнення 57 852,71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:Тулба К.Г. (довіреність №1854-0 від 13.06.2013 року);
від відповідача:не з'явились.
секретар судового засідання: Жиленко Е.В.
Обставини справи:
01.08.2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 24.05.2013 року (вх. №2921/13) до Фізичної особи-підприємця Ковальського Олександра Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 57 852,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом і своєчасної сплати комісії за користування кредитом згідно договору б/н банківського обслуговування від 26.04.2011 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 57 852,71 грн., з яких 41 500,00 грн. заборгованості за кредитом, 10 702,07 грн. заборгованість по процентам, 2 662,64 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 2 988,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 12.09.2013 року.
12.09.2013 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду від позивача з супровідним листом б/н від 12.09.2013 року (вх. №19346) надійшли документи на вимогу ухвали суду від 01.08.2013 року.
У судове засідання 12.09.2013 року представник відповідача по справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.08.2013 року не виконав.
Ухвалою господарського суду від 12.09.2013 року, на підставі п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.09.2013 року.
26.09.2013 року позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №20381 від 26.09.2013 року), зокрема, уточненого розрахунку позовних вимог станом на 12.09.2013 року, з якого вбачається, що на вказану дату заборгованість відповідача перед позивачем склала 68 062,41 грн., з яких 41 500,00 грн. заборгованості за кредитом, 16 899,41 грн. заборгованість по процентам, 5 181 грн. пені, 4 482,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.
Проте, господарський суд звертає увагу, що жодних заяв (клопотань) про збільшення розміру позовних вимог, а також доказів надіслання вказаного розрахунку відповідачу від позивача не надходило.
Відтак, вирішуючи даний спір, господарський суд виходить із позовних вимог, заявлених у позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2013 року позов підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання 26.09.2013 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.
Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 26.09.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:
26.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Ковальським Олександром Володимировичем (відповідач у справі) було підписано Заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно якої відповідач погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають Договір банківського обслуговування.
Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.
Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26009060743694 в національній валюті, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Згідно з п.3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що заявою про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2013 року у справі №15/5007/1293/12.
Згідно п.3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п.3.18.1.3 зазначених вище Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Пунктом 3.18.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - "Угода").
Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).
Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору позивачем протягом періоду дії договору було надано відповідачу кредит та перераховано грошові кошти у розмірі 41 500,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 26.04.2011 року по 15.08.2013 року та відповідним меморіальним ордером від 26.12.2012 року, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до п.3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Згідно п. 3.18.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов).
Пунктом 3.18.4.1.3 зазначених Умов встановлено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.
Цим же пунктом Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов).
У відповідності до п.3.18.4.4 Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов).
Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов та Правил надання банківських послуг банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами та Правилами надання банківських послуг - змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Як встановлено господарським судом, відповідач свої зобов'язання за договором від 26.04.2011 року перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі не виконав. При цьому, у відповідача станом на 23.05.2013 року утворилась перед позивачем заборгованість по простроченому кредиту в сумі 41 500,00 грн., заборгованість по простроченим відсоткам у сумі 10 702,07 грн. та заборгованість по сплаті комісії (винагороди за користування кредитом) у сумі 2 988,00 грн. Вказане підтверджується, наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та меморіальних ордерів.
Жодних доказів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), що свідчили б про погашення вказаної заборгованості відповідачем, сторонами суду не надано.
21.05.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензією №10426KIF0S06L від 16.05.2013 року, у якій просив відповідача негайно погасити прострочену заборгованість в повному обсязі у розмірі 57 270,61 грн. Докази направлення наявні в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься у ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 цього ж кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 1046 цього ж кодексу передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1048 цього ж кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.. 1049 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У процесі розгляду справи судом встановлено, що з моменту надання кредиту та за період дії договору відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків і комісії за його користування за договором, у зв'язку із чим та у зв'язку із направленням позивачем вищевказаної претензії відповідачу про повернення кредиту та сплату нарахованих відсотків і комісії за його користування і на підставі п. 3.18.2.3.4. Умов та Правил надання банківських послуг у відповідача виник обов'язок достроково повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повернення кредиту та оплати відсотків за користування кредитом і оплати комісії за користування кредитом у повному обсязі не виконав.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з відповідача 41 500,00 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 10 702,07 грн. заборгованості по простроченим відсоткам та 2 988,00 грн. заборгованості по сплаті комісії (винагороди за користування кредитом) є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті платежів за користування кредитом з 10.06.2011 року по 23.05.2013 року всього на загальну суму 2 662,64 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.18.5.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченого п., п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 3.18.5.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
З огляду на викладене, розрахунок пені від суми основної заборгованості по сплаті платежів за користування кредитом, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості по сплаті платежів за користування кредитом за договором у вищевказані періоди у розмірі 2 662,64 грн.
Статтями 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 57 852,71 грн., з яких 41 500,00 грн. заборгованість за кредитом, 10 702,07 грн. заборгованість по процентам, 2 662,64 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 2 988,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.
Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальського Олександра Володимировича (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Героїв Танкістів, буд. 5, кв. 15; ідентифікаційний код 2810417338) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) 41 500 (сорок одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 10 702 (десять тисяч сімсот дві) грн. 07 коп. заборгованості по процентам та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 64 коп. пені, 2 988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В. М. Антонова
Повне рішення складено 27.09.2013 року