ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16973/13 25.09.13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»
Простягнення 89 026,01 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники:
Від позивача:Антіпова Ю.С.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд» (далі-відповідач) про стягнення 89 026,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав послуги з перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 87 343,76 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 507,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 174,68 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.09.2013 р.
В судове засідання представник позивача з'явився, надав заяву про уточнення періоду нарахування 3% відсотків річних та інфляційних збитків, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №01030249448483, яке отримано останнім 09.04.2013 р.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 р. позивач (перевізник) надав, а відповідач прийняв послуги із перевезення вантажів на суму 87 343,76 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000047 від 31.10.2011 р.
20.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №336/1, за змістом якої просив останнього сплати борг за надані послуги із перевезення вантажів на суму 87 343,76 грн.
Проте, відповідач на вимогу претензії грошове зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав.
31.03.2013 р. між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 31.03.2012 р. заборгованість відповідача на користь позивача зі сплати наданих послуг із перевезення вантажів становить 87 343,76 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 87 343,76 грн.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, між сторонами укладено договір перевезення у спрощений спосіб (шляхом оформлення акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000047 від 31.10.2011 р.), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Надання позивачем послуг відповідачу по перевезенню вантажів на суму 87 343,76 грн. підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000047 від 31.10.2011 р.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
20.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №336/1, за змістом якої просив останнього сплати борг за надані послуги із перевезення вантажів на суму 87 343,76 грн.
Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду справи судом, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 87 343,76 грн. за надані послуги по перевезенню вантажів. Відповідачем вказана заборгованість відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 31.03.2013 р. визнана, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 87 343,76 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Також, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 507,57 грн. та інфляційних збитків у розмірі 174,68 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажу у період з 28.12.2012 р. по 25.09.2013 р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних суд вважає за можливе задовольнити їх у розмірі заявленому позивачем.
Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 28.12.2012 р. по 25.09.2013 р.
За перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить - (мінус) 524,93 грн., що має невід'ємне значення, в зв'язку із чим в частині позовних вимог про стягнення інфляційних збитків необхідно відмовити.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 87 343,76 грн. та 3% річних у розмірі 1 507,57 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 3-Б, оф. 197; ідентифікаційний код 34575984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс» (60412, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Чагор, вул. Приміська, 1А; ідентифікаційний код 34864234) заборгованість у розмірі 87 343 (вісімдесят сім тисяч триста сорок три) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 1 507 (одна тисяча п'ятсот сім) грн. 57 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 84 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Є.Б. Куркотова
Дата підписання повного тексту рішення - 26.09.2013 р.