01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26
"27" вересня 2013 р. Справа № 910/12360/13
за позовом фізичної особи-підприємця Марченко Ірини Анатоліївни, м. Київ,
до відповідача фізичної особи-підприємця Стрелецької Ірини Миколаївни, м. Боярка
Києво-Святошинського району,
про стягнення 47192,08 грн.
Суддя О.В. Конюх;
представники сторін:
від позивача: Марченко І.М., паспорт СН 730740;
від відповідача: Медецький М.Л., уповноважений, довіреність від 13.08.2013р. № 2153;
позивач - фізична особа - підприємець Марченко І.А., м. Київ, звернулась до господарського суду міста Києва з позовом від 25.06.2013р. до відповідача - фізичної особи-підприємця Стрелецької І.М., м. Боярка, в якому просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу орендоване за Договором суборенди від 01.01.2012р. нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Артема 103 площею 9 кв.м. по акту прийому-передачі та стягнути з відповідача 47192,08 грн., з яких:
4635,00 грн. збитків;
10023,45 грн. заборгованості по орендній платі за квітень-травень 2013р.;
153,33 грн. компенсації експлуатаційних витрат;
15336,00 грн. збитків, завданих достроковим розірванням договору;
15336,00 грн. штрафу за порушення пунктів 3.1, 3.7, 3.9 договору;
1533.60 грн. штрафу за порушення пунктів 5.6, 5.7, 7.3.1, 8.4 Договору;
190,59 грн. пені за прострочення сплати орендної плати;
4619,11 грн. договірна санкція за прострочення сплати орендної плати, та
покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач (суборендар), в порушення укладеного між сторонами договору суборенди, в односторонньому порядку відмовився від договору з 01.05.2013р. Крім того, в результаті несанкціонованого встановлення відповідачем перегородки площа орендованого приміщення зменшилась з 9 кв.м. до 8 кв.м., чим завдано позивачу (орендарю) збитків. Крім того, відповідачем замість склопакету, з яким передавалося приміщення в суборенду, встановлено металеві двері і позивачем встановлено новий склопакет вартістю 4635,00 грн. Зазначена сума є збитками позивача, які мають бути відшкодовані відповідачем. Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за квітень-травень 2013р. та договірні санкції (в тому числі пеню) за її прострочення. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача експлуатаційні витрати та інші передбачені договором штрафні санкції за порушення зобов'язань.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2013р. № 910/12360/13 позовну заяву фізичної особи - підприємця Марченко Ірини Анатоліївни в порядку ст. ст. 15, 17 ГПК України направлено за підсудністю до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2013р. порушено провадження у справі №910/12360/13 та призначено справу до розгляду.
13.08.2013р. позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог. У вказаному клопотанні позивач збільшує розмір позовних вимог та просить суд прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача повернути позивачу за актом прийому-передачі орендоване приміщення площею 9 кв.м. а також стягнути з відповідача 59299,96 грн., в тому числі:
4635,00 грн. збитків;
10023,45 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за квітень-травень 2013р.;
153,33 грн. компенсації експлуатаційних витрат;
15336,00 грн. збитків орендаря, спричинених достроковим одностороннім розірванням договору;
15336,00 грн. штрафу передбаченого пунктом 10.4 договору;
1533,60 грн. штрафу за порушення пунктів 5.6. 5.7, 7.3.1, 8.4 договору;
498,78 грн. пені за прострочення сплати орендної плати;
11783,80 грн. договірної санкції за прострочення сплати орендної плати.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як вбачається з поданого клопотання, позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише збільшує суму позовних вимог за рахунок збільшення терміну нарахування пені та договірної санкції до 13.08.2013р., а також у зв'язку з усуненням арифметичних помилок, допущених у позовній заяві, то за таких обставин зазначена заява була прийнята судом до розгляду.
Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаного клопотання фізичної особи - підприємця Марченко І.А. про збільшення позовних вимог про зобов'язання відповідача - фізичної особи - підприємця Стрелецької І.М. повернути позивачу за актом прийому-передачі орендоване приміщення площею 9 кв.м. та про стягнення з відповідача 59299,96 грн.
Крім того, позивачем подано письмове додаткове обґрунтування позовних вимог від 13.08.2013р., в яких позивач додатково зазначає, що в порушення умов пункту 10.3 договору суборенди від 01.01.2012р., яким передбачено у випадку дострокового розірвання договору надіслання іншій стороні письмового повідомлення не менше ніж за два оплачуваних місяця до дати розірвання, відповідач в односторонньому порядку відмовився від договору суборенди шляхом надіслання електронного листа від 10.04.2013р. №2, чим завдав позивачу збитків, які, згідно пункту 9.2.5 договору, не можуть бути меншими суми в 200 відсотків місячної суборендної плати (15336,00 грн.). Крім того, пунктом 10.4 договору передбачено штраф у розмірі орендної плати за два місяці у випадку порушення пункту 10.3 договору (15336,00 грн.).
Сума заборгованості із суборендної плати за квітень 2013р. (7538,40 грн.) та 10 днів травня 2013р. (2485,05 грн.), всього 10023,45 грн. позивачем розрахована на підставі формули, наведеної в пункті 3.1 договору, виходячи з того, що з моменту надіслання повідомлення про розірвання (10.04.2013р.) до моменту розірвання пунктом 10.3 договору передбачено два оплачуваних місяці (10.04.2013 - 10.06.2013р.), а суборендна плата за останній місяць оренди (11.05.2013р. - 10.06.2013р.) відповідачем вже сплачена попередньо згідно пункту 3.5 Договору.
Крім того, позивачем на суму заборгованості із суборендної плати нарахована пеня, передбачена пунктом 3.8 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 10.04.2013р. по 13.08.2013р. в сумі 498.78 грн.
Також позивачем на суму заборгованості із суборендної плати розрахована договірна санкція, передбачена пунктом 3.8 договору, в розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день прострочення, за період з 10.04.2013р. по 13.08.2013р. в загальній сумі 11783,80 грн.
За твердженням позивача, компенсація відповідачем експлуатаційних витрат передбачена пунктом 3.7 договору, і відповідно нарахована позивачем в сумі 153,33 грн. за період з 01.05.2013р. по 10.06.2013р.
Заявлені до стягнення збитки орендаря щодо заміни склопакету з дверима в сумі 4635,00 грн. є вартістю нових метало-пластикових конструкцій (підтвердженою відповідним платіжним дорученням від 28.05.2013р. №118), які позивач був змушений встановити, оскільки відповідачу в суборенду було передано приміщення із метало-пластиковими дверима, а відповідачем всупереч вимогам пункту 8.4 договору та ст. 785 ЦК України орендоване приміщення було повернуто із звичайними металевими дверима. Вимогу позивача щодо усунення вказаного порушення відповідач не виконав.
Крім того, посилаючись на умови пункту 9.2.3 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за порушення пунктів 5.6 (перебудова без згоди орендаря), 5.7 (неповернення приміщення в належному стані за актом прийому-передачі), 7.1.3 (погіршення стану приміщення), 8.4 (стан повернення приміщення) договору в розмірі 20% від розміру суборендної плати за місяць в сумі 1533.60 грн.
В судовому засіданні 13.08.2013р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України суд оголошував перерву до 18.09.2013р. до 15 год. 00 хв. за клопотанням відповідача та у зв'язку із необхідністю вивчення додатково поданих документів, про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити повністю. Відповідач твердить, що розірвання договору суборенди відбулось в результаті порушення позивачем (орендарем) умов договору щодо збільшення розміру суборендної плати в односторонньому порядку, на яке відповідач - суборендар - своєї згоди не надав.
Посилаючись на пункт 4.1.5 договору суборенди, відповідач твердить, що розірвання договору відбулось за погодженням сторін, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо збільшення орендної плати на суму компенсації пайових внесків по орендованому кіоску в м. Києві, вул. Артема 103. За таких обставин, застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за одностороннє дострокове розірвання договору є неправомірним. Також відповідач твердить, що розірванням договору за погодженням сторін позивачу не завдано жодних збитків, відповідно збитки також стягненню з відповідача не підлягають.
Крім того, відповідач твердить, що не ухилявся від повернення орендованого приміщення позивачу за актом прийому-передачі, а позивач відмовився підписати акт та прийняти приміщення у зв'язку із невідповідністю (на його думку) його технічного стану.
Також відповідач твердить про неправомірність одночасного застосування штрафу та пені, які є різновидом однієї й тієї ж самої юридичної відповідальності - неустойки.
Крім того, відповідач, посилаючись на Ухвалу ВСУ від 15.10.2010р., вказує на неспіврозмірність розміру неустойки наслідкам порушень, та твердить, що оскільки позивачу фактично не спричинено жодних негативних наслідків, застосування до відповідача заявлених санкцій є безпідставним.
В судовому засіданні 18.09.2013р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 25.09.2013р. до 14 год. 15 хв., у зв'язку з необхідністю вивчення додатково поданих сторонами документів, про що представникам сторін було повідомлено особисто під розпис. В судовому засіданні 25.09.2013р. судом повторно оголошено перерву до 27.09.2013р. до 14 год. 15 хв., у зв'язку з необхідністю вивчення додатково поданих документів та для підготовки повного тексту рішення, про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис. Після оголошеної перерви позивач додатково подав суду копію листа відповідача від 22.05.2013р. №5, копію паспорту №6 на тимчасове розміщення торговельного кіоску та копії фотографій, які, за твердженням позивача були зроблені у спірному приміщенні 07.05.2013р.
Розглянувши позов фізичної особи - підприємця Марченко Ірини Анатоліївни, м. Київ (далі по тексту - ФОП Марченко І.А.), до відповідача - фізичної особи-підприємця Стрелецької Ірини Миколаївни, м. Славутич (далі по тексту - ФОП Стрелецька І.М.), вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до частини 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Орендодавець (ТОВ «Модекс-ЛТД») пунктом 4.2 договору від 01.01.2012р. № 27 (копія залучена до матеріалів справи) надав право орендарю (ФОП Марченко І.А.) передавати спірне приміщення площею 9,0 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Артема 103) в суборенду іншим особам.
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 01.01.2012р. між ФОП Марченко І.А. (орендар) та ФОП Стрелецькою І.М. (суборендар) Договір № 01 суборенди нежитлового приміщення (далі - Договір суборенди), згідно якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 9.00 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Артема, 103 з метою роздрібної торгівлі. Відповідно до умов Договору суборенди:
- Плата за користування приміщенням за перший місяць оренди становить 6480,00 грн., що є еквівалентом 720,00 Євро. Розмір плати за кожний наступний місяць розраховується за формулою шляхом множення розміру плати за перший місяць на відношення комерційного курсу євро на день виставлення рахунку до комерційного курсу євро на день підписання договору. (п. 3.1 Договору суборенди);
- Суборендна плата сплачується в повному обсязі на підставі рахунку-фактури протягом 5 банківських днів з моменту його виставлення за кожний наступний місяць до 5 числа поточного місяця (п. 3.3 Договору суборенди);
- Суборендар здійснює попередню оплату за останній місяць оренди в розмірі 6480,00 грн. до 05.01.2012р. (п. 3.5 Договору суборенди);
- Суборендар окремо компенсує експлуатаційні витрати, витрати по прибиранню території і будь-яким іншим поточним комунальним платежам протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків-фактур Орендаря (п. 3.7 Договору суборенди);
- За прострочення сплати суборендної плати на строк більше ніж 10 банківських днів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь час прострочення та договірна санкція у розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день прострочення (п. 3.8 Договору суборенди);
- Перед початком господарської діяльності суборендарю дозволяється провести дообладнання і до оснащення торгівельного приміщення за свій рахунок і на підставі проектно-кошторисної документації, погодженої з орендарем. Несанкціоновані будівельні або ремонтні роботи в торгівельному приміщенні є підставою для одностороннього дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря. Суборендарю забороняється здійснювати без письмової згоди орендаря перебудову, перепланування, реконструкцію приміщення (пункти 5.1, 5.2, 5.6 Договору суборенди);
- У випадку, якщо сторони протягом 15 днів з моменту отримання суборендарем повідомлення орендаря про збільшення розміру суборендної плати не домовляться про збільшення розміру суборендної плати, сторони погодились, що цей договір вважається розірваним за взаємним погодженням сторін на дату отримання суборендарем від орендаря письмового повідомлення про таке розірвання. При цьому суборендар зобов'язаний сплатити всі платежі, які випливають з цього договору до моменту розірвання відповідного договору (пункт 4.1.5 Договору суборенди);
- У випадку закінчення строку суборенди або дострокового розірвання (припинення дії) договору суборендар повинен звільнити приміщення не пізніше останнього дня строку суборенди або дня припинення дії договору, після чого на підставі Акту приймання-передачі №2 повернути його орендарю в стані, не гіршому, ніж в день передачі суборендарю в суборенду з урахуванням нормального зносу (п. 5.7 Договору суборенди);
- Приміщення вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі №2. Акт приймання-передачі надається орендарем у п'ятиденний строк до закінчення строку суборенди, а уразі дострокового припинення договору - негайно у розумний строк. У випадку не підписання Суборендарем Акту приймання-передачі (ухиленням від його підписання) орендар має право звільнити об'єкт суборенди від майна Суборендаря і передати вказаний об'єкт у користування третім особам. (п. 8.3 Договору суборенди);
- Збитки орендаря, які були спричинені достроковим одностороннім розірванням Суборендарем договору без погодження з орендарем, не можуть бути менше суми в розмірі 200% місячної суборендної плати (пункт 9.2.5 Договору суборенди);
- При погіршенні стану приміщення з вини суборендаря, він відшкодовує орендарю збитки в повному обсязі (пункт 9.2.7 Договору суборенди);
- У випадку дострокового розірвання договору за ініціативою суборендаря, останній повідомляє орендаря у письмовій формі не менше, ніж за два оплачувані календарні місяці. При порушенні вказаного положення суборендар сплачує орендарю штраф в розмірі орендної плати за два місяці, що обчислюється по пункту 3.1 Договору, а також по пункту 9.2.5 Договору (пункти 10.3, 10.4 Договору суборенди);
- Підставою для дострокового однобічного припинення дії договору за ініціативою орендаря з письмовим повідомленням суборендаря не менше чим за 10 оплачуваних календарних днів є недотримання суборендарем умов договору, при цьому суборендар на протязі 10 календарних днів з дня отримання повідомлення сплачує орендарю штраф в розмірі орендної плати за два місяці і за умови сплати штрафу продовжує працювати в приміщенні на протязі цих двох календарних місяців (пункт 10.5 Договору суборенди).
- цей договір діє до 31.12.2012р. (п. 10.1. Договору суборенди).
Сторонами 01.02.2012р. був складений та підписаний Акт приймання-передачі №1, згідно якого орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 9,0 кв.м. разом з наявним у ньому майном, наведеним в переліку в акті.
12.04.2012р. між ФОП Марченко І.А. (орендар) та ФОП Стрелецькою І.М. (суборендар) укладено Додаткову угоду №1 до Договору суборенди, згідно якої сторонами погоджено, що у зв'язку з укладенням договору про сплату пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва витрати орендаря та орендодавця на утримання приміщення збільшилися. Відповідно сторони з 01.05.2012р. по 31.08.2012р. розмір щомісячної суборендної плати встановили в сумі 7457,00 грн.
В подальшому, сторони продовжували дію Договору суборенди. Так, згідно Додаткової угоди № 02 від 01.12.2012р., сторонами погоджено, що Договір суборенди діє до 31.12.2013р. включно.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку встановленому ст. 188 ГК України.
Відповідно до ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі або наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Сторонами не заперечується, що 10.04.2013р. суборендар ФОП Стрелецька І.М. направила ФОП Марченко І.А. в електронному вигляді лист від 10.04.2013р. №2 (копія залучена до матеріалів справи), яким відмовилась від оренди приміщення з 01.05.2013р., посилаючись на недосягнення згоди між орендарем та суборендарем щодо компенсації орендарю пайових внесків та відповідно щодо збільшення розміру суборендної плати.
Відповідач твердить, що Договір був розірваний відповідно до пункту 4.1.5 Договору за взаємним погодженням сторін у зв'язку із недосягненням згоди щодо збільшення розміру суборендної плати. Однак, відповідачем в порядку ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України суду не подано жодних доказів того, що орендарем пропонувалося збільшення розміру суборендної плати в порядку, передбаченому розділом 4 Договору. За таких обставин суд відхиляє вказане твердження відповідача як таке, що не обґрунтоване належними та допустимими доказами.
Згідно до порядку, передбаченого ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Сторонами не заперечується, що орендар погодилась на дострокове припинення договору суборенди, і 30.04.2013р. представники орендаря та суборендаря на об'єкті оренди здійснювали приймання-передачу орендованого приміщення, обладнання та ключів від суборендаря орендарю. Акт приймання-передачі №2 до договору суборенди нежитлового приміщення №01 від 01.01.2012р. з численними зауваженнями підписаний не був, однак з копії зазначеного акту вбачається, що ключі були орендарю повернуті. Сторонами не заперечується, що на день розгляду справи приміщення орендарем ФОП Марченко І.А. вже передане в користування іншій особі.
Чинне законодавство не ототожнює поняття повернення приміщення та припинення договору оренди. Повернення приміщення є наслідком припинення договору оренди, і законом передбачено спеціальну санкцію у випадку продовження користування приміщенням після припинення договору оренди (ст. 785 ЦК України).
Враховуючи те, що суборендарем в порядку частини 2 ст. 188 ГК України було направлено повідомлення про розірвання договору (лист від 10.04.2013р. №2) та сторонами в двадцятиденний термін, передбачений частиною 3 ст. 188 ГК України, а саме 30.04.2013р. вчинено дії, які свідчать про погодження сторін на дострокове припинення Договору суборенди, те, що приміщення на день розгляду справи вже передано в суборенду іншій особі (що не відповідачем, ні позивачем не заперечується), а також те, що підстави відмови відповідача від Договору не відповідають наведеним в ст. 784 ЦК України, суд вважає доведеним факт, що Договір суборенди був достроково розірваний з ініціативи відповідача - суборендаря з 01.05.2013р.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Пунктом 3, 4 частини 1 ст. 611 ЦК України передбачено наслідки порушення зобов'язання, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено факт того, що відповідачем порушено порядок дострокового розірвання договору з ініціативи суборендаря, передбачений пунктом 10.3 Договору суборенди, а саме щодо строку повідомлення орендаря не менше ніж за два оплачувані календарні місяці.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В розумінні частини 1 ст. 549 ЦК України штраф є формою неустойки.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Пунктом 10.4 Договору суборенди сторони передбачили, що при порушенні положень пункту 10.3 Договору суборендар сплачує орендарю штраф в розмірі орендної плати за два місяці, що обчислюється по пункту 3.1 Договору. Курс євро згідно офіційної фінансової статистики НБУ на день підписання договору (01.01.2012р.) становив 1029,8053 грн., курс євро на день розірвання договору (30.04.2013р.) становив 1048,1221, за таких обставин належний до стягнення з відповідача штраф, передбачений пунктом 10.4 Договору суборенди, складає 13190,52 грн. Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15336,00 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 13190.52 грн.
Суд звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не підтверджено ставки комерційного курсу євро, які позивач застосовував у своїх розрахунках. Крім того, суд звертає увагу на те, що крім пункту 10.4 Договору суборенди, в додаткових письмових обґрунтуваннях позовних вимог, поданих суду 13.08.2013р., в обґрунтування стягнення зазначеного штрафу позивач додатково посилається на пункт 10.5 Договору, згідно якого передбачено порядок дострокового однобічного припинення дії договору за ініціативою орендаря у зв'язку із недотриманням суборендарем умов пунктів 3.1, 3.5, 3.7, 3.9, 5.1, 5.2, 5.10, 5.12 договору. Суд зазначає, що припинення договору суборенди відбулось за ініціативи суборендаря, а не орендаря, у зв'язку з чим застосування вказаного пункту Договору суборенди позивачем є безпідставним.
Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків орендаря, спричинених достроковим одностороннім розірванням договору в сумі 15336,00 грн., передбачених пунктом 9.2.5 Договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9.2.5 Договору суборенди, збитки орендаря, які були спричинені достроковим одностороннім розірванням Суборендарем договору без погодження з орендарем, не можуть бути менше суми в розмірі 200% місячної суборендної плати.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яка особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до пункту 4) частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Відповідно до частини 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки кредитору, права або законні інтереси якого порушено.
Отже, виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є по-перше, наявність протиправного діяння (дії чи бездіяльності), наявність збитків (документально доведеного їх розміру) та наявність причинного зв'язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов'язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов'язання - причиною.
Таким чином, за правовим змістом збитки не є штрафною санкцією (ст. 230 ГК України), підстави нарахування та розмір якої сторони вправі передбачити в договорі (ст.ст. 231, 232 ГК України). Заявляючи позовну вимогу про стягнення збитків, позивач має в будь-якому випадку доводити належними та допустимими доказами наведений вище повний склад цивільного правопорушення.
Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За таких обставин закон зобов'язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов'язаної особи - відповідача.
В порушення зазначених норм позивачем не доведено наявність збитків, завданих одностороннім достроковим розірванням договору та наявність причинного зв'язку між збитками і їх розміром, що виникли у позивача, та порушенням зобов'язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов'язання - причиною. Суд ухвалою від 26.07.2013р. зобов'язував позивача обґрунтувати належними доказами (повний склад цивільного правопорушення) наявність, розмір збитків, що позивачем зроблено не було.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 15336,00 грн. збитків (пункт 9.2.5 Договору суборенди), задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 4635.00 грн., обґрунтовуючи це тим, що відповідачу в суборенду було передано приміщення із склопакетом з дверима, про що свідчить Акт приймання-передачі №1 від 01.02.2012р. до договору суборенди нежитлового приміщення №1 від 01.01.2012р., однак, відповідачем було повернуто приміщення з металевими дверима, про що свідчить Акт приймання-передачі №2 від 30.04.2013р. Позивач твердить, що був змушений за власний кошт придбати та замінити склопакет, посилаючись на залучені до матеріалів справи копії рахунку-фактури від 22.05.2013р. № СФ-223, видаткової накладної від 29.05.2013р. № РН-00195 та платіжного доручення від 28.05.2013р. №118 на суму 4635,00 грн.
До матеріалів справи долучена копія листа від 18.05.2013р. №4, в якому відповідач сам перерахував обладнання, наявне у орендованому приміщенні у зв'язку із зауваженнями по Акту приймання-передачі №2 від 30.04.2013р., і у вказаному переліку склопакет з дверима відсутній. Крім того, до матеріалів справи залучена копія листа від 22.05.2013р. № 5, в якому відповідач погоджується замінити металеві двері на склопакет з дверима.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт, що відповідач всупереч пунктам 5.2, 5.6, 5.12 Договору суборенди дійсно здійснив заміну наявного в орендованому приміщенні склопакету з дверима на металеві двері, що є підставою для відшкодування відповідачем реальних збитків, які є витратами позивача на відновлення становища, яке існувало до порушення зобов'язання - витрат позивача на встановлення на спірному об'єкті в м. Києві по вул. Артема 103 склопакету з дверима. Однак, з поданих позивачем рахунку-фактури від 22.05.2013р. № СФ-223, видаткової накладної від 29.05.2013р. № РН-00195 та платіжного доручення від 28.05.2013р. №118 неможливо встановити, які саме метало-пластикові конструкції придбавалися позивачем і на який саме об'єкт вони встановлювалися.
За таких обставин позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами розмір своїх збитків, завданих відповідачем заміною саме склопакету з дверима саме в орендованому приміщенні, що є підставою для відмови в позові в частині вимог про стягнення збитків в сумі 4635,00 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за квітень 2013р. (7538,40 грн.) та 10 днів травня 2013р. (2485,05 грн.), всього 10023,45 грн. Зазначена заборгованість розрахована, виходячи з того, що з моменту надіслання повідомлення про розірвання (10.04.2013р.) до моменту розірвання пунктом 10.3 договору передбачено два оплачуваних місяці (10.04.2013 - 10.06.2013р.), а суборендна плата за останній місяць оренди (11.05.2013р. - 10.06.2013р.) відповідачем вже сплачена попередньо згідно пункту 3.5 Договору.
Крім того, у зв'язку із простроченням сплати орендної плати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 498,78 грн., та договірну санкцію в розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день прострочення в сумі 11783,80 грн., передбачені пунктом 3.8 Договору.
Судом встановлено факт припинення договірних зобов'язань суборенди між сторонами з 01.05.2013р. Враховуючи, що відповідачем попередньо сплачена суборендна плата за останній місяць оренди (пункт 3.5 Договору суборенди), що позивачем не заперечується, судом встановлена відсутність заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за заявлений позивачем період.
Твердження позивача про те, що відповідач продовжувала користуватися орендованим приміщенням після 30.04.2013р., не є підставою для стягнення з відповідача орендної плати, оскільки частиною 2 ст. 785 ЦК України в разі неповернення речі, переданої в найм, за час бездоговірного користування орендованим майном передбачено спеціальну санкцію - неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Позивач не заявляв до стягнення передбачену ст. 785 ЦК України неустойку, крім того, позивачем не доведено періоду, на який відповідач прострочив повернення орендованого приміщення.
За таких обставин, враховуючи відсутність заборгованості з орендної плати, у суду відсутні підстави для стягнення санкції за прострочення грошового зобов'язання - пені.
Крім того, відповідно до частин 1 та 3 ст. 549 ЦК України договірна санкція, передбачена пунктом 3.8 Договору в розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день прострочення, за правовим змістом є пенею. По-перше, стягнення пені двічі за одне й те саме правопорушення суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої неможливо притягнення особи до одного й того ж виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
По-друге, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (частина 6 ст. 231, частина 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187). За таких обставин і розрахунок договірної санкції позивачем виконано не у відповідності до чинного законодавства.
Позивачем заявлено до стягнення 153,33 грн. компенсації експлуатаційних витрат за період з 01.05.2013р. по 10.06.2013р. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3.7 Договору суборенди, Суборендар окремо компенсує експлуатаційні витрати, витрати по прибиранню території і будь-яким іншим поточним комунальним платежам, які розраховуються та сплачуються, виходячи із обсягів спожитих суборендарем послуг та відповідно до показників лічильників, встановлених у приміщенні протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків-фактур Орендаря.
По-перше, позивачем не надано жодного обґрунтування суми компенсації експлуатаційних витрат та доказів, на підставі яких позивачем ця сума була розрахована. По-друге, судом встановлено припинення договірних зобов'язань сторін з 01.05.2013р., відповідно нарахування експлуатаційних витрат за період з 01.05.2013р. по 10.06.2013р. є необґрунтованим. По-третє, позивачем не заперечується, що рахунки-фактури щодо вказаних витрат позивачем орендарю не виставлялись. Зазначення суми компенсації експлуатаційних витрат в претензіях, які направлялись позивачем відповідачу не є наданням рахунків-фактур відповідачу в порядку пункту 3.7 Договору, відповідно позивачем не дотримано порядку відшкодування експлуатаційних витрат, передбаченого пунктом 3.7 Договору суборенди. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми компенсації експлуатаційних витрат за період з 01.05.2013р. по 10.06.2013р. в сумі 153,33 грн. задоволенню не підлягають.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 1533,60 грн. з посиланням на умови пункту 9.2.3 Договору, в розмірі 20% від розміру суборендної плати за місяць в сумі 1533.60 грн.
Пунктом 9.2.3 Договору суборенди сторони передбачили, що якщо суборендар порушує свої зобов'язання щодо повернення приміщення відповідно до умов договору або ухиляється від підписання Актів приймання-передачі, останній сплачує орендарю штраф у розмірі 20 % від розміру суборендної плати за місяць.
Судом встановлено факт того, що відповідач всупереч пунктам 5.2, 5.6, 5.12 Договору суборенди дійсно здійснив заміну наявного в орендованому приміщенні склопакету з дверима на металеві двері. Згідно до частини 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За таких обставин судом встановлено, що відповідачем порушено пункти 8.1, 8.4 Договору суборенди, відповідно до якого приміщення повинно бути передано орендарю не пізніше останнього дня строку суборенди у належному стані, але не гіршому ніж в якому воно було передано в суборенду з урахуванням його нормального зносу, що є підставою для застосування до відповідача штрафу в розмірі 20% суборендної плати за місяць, передбаченого пунктом 9.2.3 договору.
Курс євро на день підписання договору (01.01.2012р.) становив 1029,8053 грн., курс євро на день розірвання договору (30.04.2013р.) становив 1048,1221, за таких обставин належний до стягнення з відповідача штраф, передбачений пунктом 9.2.3 Договору суборенди, складає 1319,05 грн.
Суд звертає увагу на те, що в обґрунтування стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 9.2.3 Договору, позивач посилається на ухилення відповідача від підписання відповідачем Акту приймання-передачі №2. Пунктом 8.3 Договору передбачено обов'язок саме орендаря надати суборендарю Акт приймання-передачі №2 у п'ятиденний строк до закінчення строку суборенди. Оскільки позивачем не подано жодних доказів надання відповідачу зазначеного акту та жодних доказів відмови відповідача від підписання або ухилення від підписання наданого позивачем Акту приймання-передачі №2, зазначене посилання позивача є безпідставним.
Крім того, позивачем заявлено немайнову вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачу по акту прийому-передачі нежиле приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Артема 103 відповідно площею 9 кв.м.
Вказана вимога обґрунтована тим, що відповідачем несанкціоновано вчинено перебудову спірного приміщення, а саме встановлено додаткову перегородку, в результаті чого площа приміщення, яке було повернуто позивачу, зменшилась з 9,00 кв.м. до 8,00 кв.м., крім того, Акт приймання-передачі №2 в порядку розділу 8 Договору суборенди сторонами так і не був підписаний.
Сторонами не заперечується, що на момент розгляду справи спірне приміщення не знаходиться в користуванні відповідача та передано позивачем в суборенду іншій особі, у зв'язку з чим вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути приміщення площею 9,00 кв.м. не призводить до відновлення порушеного права. Пунктом 8.3 Договору передбачено обов'язок саме орендаря надати суборендарю Акт приймання-передачі №2 у п'ятиденний строк до закінчення строку суборенди і позивачем не подано жодних доказів надання відповідачу зазначеного акту та жодних доказів відмови відповідача від його підписання або ухилення від підписання. Крім того, позивачем всупереч ст.ст. 32-34 ГПК України не подано суду жодних достовірних доказів здійснення перепланування відповідачем спірного приміщення (встановлення перегородки), яке зменшило площу приміщення з 9,00 кв.м. до 8,00 кв.м. Подані позивачем фотографії не містять доказів місця, де вони були зроблені, та не засвідчують площі переданого приміщення.
За таких обставин вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу по акту прийому-передачі нежиле приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Артема 103 відповідно площею 9 кв.м. не підлягає задоволенню у зв'язку з невірним обранням позивачем способу захисту, який не призводить до відновлення порушеного права, а також у зв'язку із недоведеністю.
За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов фізичної особи - підприємця Марченко Ірини Анатоліївни частково та приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця Стрелецької Ірини Миколаївни 14509,57 грн., з яких 13190,52 грн. штрафу згідно пункту 10.4 Договору суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2012р. №01 та 1319,05 грн. штрафу згідно пункту 9.2.3 зазначеного договору, та відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам. Інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 11, частинами 1, 2 ст. 22, ст.ст. 179, 525, 526, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 549, 610, ч. 1 ст. 611, ч.1 ст. 623, ст.ст. 627, 774, 784, 785, Цивільного кодексу України, ст. 188, 224, 230, 231, частинами 1,3 ст. 291, частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов фізичної особи - підприємця Марченко Ірини Анатоліївни до фізичної особи - підприємця Стрелецької Ірини Миколаївни задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Стрелецької Ірини Миколаївни (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Сєдова 13, кв 53, буд. 8, кв. 51, ідентифікаційний код 2928012141)
на користь фізичної особи - підприємця Марченко Ірини Анатоліївни (02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 10, кв. 44, ідентифікаційний код 2445614849)
14509,57 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок) штрафу,
420,97 грн. (чотириста двадцять гривень дев'яносто сім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Конюх О.В.
Повний текст рішення підписано 27.09.2013р.