Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "24" вересня 2013 р. Справа № 906/1244/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: Олійник О.Л. - довіреність №50 від 09.09.2013р.;
від відповідача: Ващенко С.А. - довіреність №18 від 27.06.2013р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (м.Хмельницький)
до Селянського фермерського господарства "Зоря" (с. Заріччя Овруцький район Житомирська область)
про стягнення 40409,05 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 40409,05грн. заборгованості, з яких: 25631,68грн. - основний борг, 4110,87грн. - пеня, 5126,34грн. - штраф, 5540,16грн. - 20% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача відзиву на позовну заяву суду не надав. Однак, в усній формі суму основного боргу визнав. Щодо стягнення штрафних санкцій заперечив, подав письмову заяву, відповідно до якої просить суд застосувати в порядку ст.258 ЦК України строк позовної давності до нарахування пені та штрафу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (постачальник/позивач) та Селянським фермерським господарством "Зоря" (покупець/відповідач) було укладено договір №233 (а.с.9-10), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п.2.1 договору поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотермс-2000" на умовах EXW склад постачальника: 11500, м. Коростень, вул.Жовтнева, буд. 68.
Постачання продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, постачальник (за своїм місцезнаходженням) надає покупцеві рахунок і накладну на продукцію, в яких вказуються найменування, асортимент, кількість і ціна продукції. Вся продукція, поставлена постачальником покупцеві в період дії цього договору, та/або сплачена покупцем в період дії цього договору, вважається продукцією, поставленою/оплаченою в порядку і на умовах, визначених цим договором (п.2.2 договору).
Сторони в цьому договорі погодили, що:
- представник покупця, на якого виписана довіреність на отримання цінностей, є уповноваженою особою покупця, який має право узгоджувати асортимент, кількість і ціну продукції, що поставляється (п.п.2.3.1 договору);
- підпис представника покупця на накладній є узгодженням покупцем асортименту, кількості і ціни поставленої продукції (п.п.2.3.2 договору);
- особа, що підписала накладну з боку постачальника, є особою, уповноваженою постачальником на узгодження асортименту, кількості і ціни продукції, що поставляється (п.п.2.3.3 договору).
Згідно п.2.4 договору строк поставки продукції - не пізніше дня виписки товарної накладної постачальником. Датою поставки продукції є дата виписки Постачальником товарної накладної. Накладна вважається специфікацією до цього договору.
Відповідно до п.3.1 договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукцію протягом 5 (п'яти) днів з дати поставки цієї партії продукції.
Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника (п.3.2 договору).
Сума наданих послуг з постачання продукції не перевищуватиме 99500,00грн. з врахуванням ПДВ (20%) (п.3.3 договору).
Позивач на виконання умов договору №233 від 04.05.2012р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 32486,30грн., що підтверджується наступними накладними: № 01127/06 від 04.05.2012 р. на суму 3 045,05грн; № 01846/06 від 05.07.2012 р. на суму 5 956,52грн; №01872/06 від 07.07.2012р. на суму 19 675,16грн.; № 01949/06 від 12.07.2012р. на суму 3 262,08грн.; № 01950/06 від 12.07.2012р. на суму 547,49грн. та довіреностями №158 від 04.05.2012р. та №05.07.2012р. (а.с.16-17).
Проте, за отриманий товар та надані послуги відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 25631,68 грн., що підтверджується матеріалами справи та розрахунком позивача. Доказів протилежного відповідачем суду не подано.
Не проведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію стало приводом звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25631,68грн. підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 4110,87грн. - пені, 5540,16грн. - 20% річних та 5126,34грн. - штрафу.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.5.3 договору за прострочення оплати продукції покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.
За прострочення оплати більш ніж на 5-ть днів покупець понад пеню сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від простроченої суми оплати. При простроченні оплати покупець повинен сплатити двадцять процентів річних від простроченої суми.
Згідно розрахунку позивача розмір 20% річних складає 5540,16грн., нарахованих за період з 11.07.2012р. по 12.07.2012р.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 20% річних (а.с.4), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 20% річних в сумі 6,53грн. за період з 11.07.12 по 12.07.12 та в сумі 5527,07грн. нарахованих за період з 13.07.12 по 11.08.13, а всього в сумі 5533,60грн.
Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% річних в сумі 5533,60грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 20% річних в сумі 6,56 грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, пеня за прострочення оплати продукції за період з 11.07.2012р. по 11.08.2013р. становить 4110,87грн., 20% штрафу - 5126,34грн. (а.с.4).
Відповідач просить при вирішенні спору застосувати положення Цивільного кодексу України щодо позовної давності при стягненні пені та штрафу.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається що пеня нарахована за період з 11.07.2012р. по 11.08.2013, а позов до суду подано 27.08.2013р., що підтверджується штампом поштового відділення на поштовому конверті (а.с.24).
Тобто, вимога про стягнення пені заявлена з перевищенням встановленого законом річного строку позовної давності.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару, зважаючи на положення ч.2 ст.258 ЦК України, господарський суд вважає, що правомірним є до стягнення пеня в сумі 3628,35грн., нарахована за період з 27.08.12р. по 11.08.13р. В іншій частині стягнення пені в сумі 482,52грн. суд відмовляє за пропуском строку позовної давності.
Позивачем також нараховано штраф в розмірі 20% від суми боргу за прострочення оплати більш, ніж на 5-ть днів відповідно до п.5.3 договору в сумі 5126,34грн.
Разом з тим, остання поставка продукції, за яку не здійснено оплату, відбулась 07.07.2012р. З врахуванням п.3.1 договору строк оплати товару настав 12.07.12р., тому штраф позивачем нараховано із суму боргу 25631,68грн. станом на 13.07.12р. Однак, на час пред'явленя позову пропущено річний строк позовної давності для його стягнення.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати заборгованості не надав, суму основного боргу визнав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 25631,68грн. - основного боргу, 3628,35грн. - пені та 5533,60грн. - 20% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Зоря" (11106, Житомирська область, Овруцький район, с. Заріччя, код 05267506)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (29000, м. Хмельницький, вул. В.Чорновола, 155/1, код 23838102) - 34793,63грн. заборгованості, з яких: 25631,68грн. - основний борг, 3628,35грн. - пеня, 5533,60грн. - 20% річних, також 1479,63грн. сплаченого судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27 вересня 2013 року.
Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.
Віддрукувати:
1 - в справу