01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25
"26" вересня 2013 р. справа № 911/2770/13
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка
2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер», Тернопільська обл., с. Троянці
про стягнення 23 501,57 гривень
за участю представників:
від позивача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 25.03.2013р.)
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: Мельник М.С. (довіреність б/н від 02.08.2013р.)
19.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі-ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі-ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»/відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер» (далі-СТОВ «Дністер»/відповідач 2) про стягнення з відповідача 2 - 14 577,96 грн. курсової різниці, 684,87 грн. 3% річних, 3 208,03 грн. інфляційних втрат та солідарне стягнення з відповідачів 5 030,71 грн. пені, нарахованої внаслідок неналежного виконання відповідачем 2 грошових зобов'язань за договором №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р.
У відповідності до відзиву на позовну заяву, відповідач 1 позов в частині пред'явлених до нього позовних вимог визнав у повному обсязі. Крім того, відповідач 1 просив суд здійснювати розгляд даної справи без участі представника останнього.
Відповідач 2 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також просив суд застосувати наслідки пропущення строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2013р. порушено провадження у справі №911/2770/13 та призначено справу до розгляду на 30.07.2013р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 30.07.2013р., 20.08.2013р. та 03.09.2013р. розгляд даної справи відкладався на 20.08.2013р., 03.09.2013р. та 24.09.2013р. відповідно.
31.07.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання задоволено ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2013р.
В судовому засіданні 24.09.2013р. оголошувалась перерва до 26.09.2013р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, суд
22.09.2008р. між ТОВ «Тридента агро» (далі-продавець) та СТОВ «Дністер» (далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ-134/09/08 (далі-договір), яким визначено умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.
Додатком до договору сторони погодили поставку товару загальною вартістю 22 560,00 грн., а також те, що якщо курс долара США на день оплату буде вище ніж курс долара США на день підписання договору (4,851), вартість товару визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару покупцем.
На виконання умов вказаного договору, 24.09.2008р. постачальник поставив, а покупець прийняв товар вартістю 22 560,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №РН-ЛВ00411 від 24.09.2008р.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, 28.01.2009р. ТОВ «Тридента агро» звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до СТОВ «Дністер» про стягнення 22 560,00 грн. заборгованості за договором №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р., 489,52 грн. пені, 61,05 грн. 3% річних та 3 384,00 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.03.2009р. у справі №16/13-230 вищезазначений позов задоволено у повному обсязі.
03.04.2009р. господарським судом Тернопільської області було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 19.03.2009р. у справі №16/13-230.
Як зазначає позивач, покупець (відповідач 2) свої зобов'язання за вказаним договором в частині своєчасної оплати вартості товару належним чином не виконав, сплативши 21.09.2009р. 4 512,00 грн. та 18 048,00 грн. Остаточна оплата вартості товару покупцем була здійснена без врахування курсових коливань (курсової різниці).
26.01.2011р. між ТОВ «Тридента агро» (далі-первісний кредитор) та ФОП Грищенком О.М. (далі-новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №115-ТА, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання СТОВ «Дністер» (боржником) зобов'язань щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.
Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 23 501,57 грн., з яких первісним кредитором з 29.01.2009р. по 08.03.2010р. нараховано: 14 577,96 грн. курсової різниці, 3 208,03 грн. інфляційних втрат, 684,87 грн. 3% річних та 5 030,71 грн. пені.
21.06.2013р. ТОВ «Тридента агро» надіслано відповідачу 2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якого перший інформував боржника (відповідача 2) про заміну кредитора за договором №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р., у зв'язку з чим сплата курсової різниці та штрафних санкцій за вказаним договором підлягає здійсненню на користь нового кредитора - ФОП Грищенка О.М.
02.07.2012р. між ФОП Грищенком О.М. (далі-первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі-новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №65/07-12, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання СТОВ «Дністер» (боржником) зобов'язання щодо сплати курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р., згідно угоди №115-ТА від 26.01.2011р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару.
Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 23 501,57 грн.
21.06.2013р. ФОП Грищенком О.М. було надіслано відповідачу 2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якого перший інформував боржника (відповідача 2) про заміну кредитора за договором №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р., у зв'язку з чим сплата курсової різниці та штрафних санкцій за вказаним договором підлягає здійсненню на користь нового кредитора - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС».
Крім того, 11.03.20013р. між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі-кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (далі-поручитель) укладено договір поруки №11-03-2013-9, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання СТОВ «Дністер» обв'язку щодо сплати розміру пені у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язань згідно договору №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р.
Посилаючись на те, що відповідач 2, як покупець за договором №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р. остаточну оплату вартості поставленого товару здійснив з порушенням встановленого договором строку, тобто після 26.12.2008р., та без врахування курсових коливань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2, зокрема, 14 577,96 курсової різниці, нарахованої із застосуванням курсів гривні до дол. США (8,00 грн./дол. США та 7,98 грн./дол. США) на момент здійснення відповідачем 2 остаточних розрахунків за поставлений товар (21.09.2009р. та 09.03.2010р.) щодо кожного здійсненого платежу (4 512,00 грн. та 18 048,00 грн.).
Заперечуючи проти позову, відповідач 2 посилався на відсутність підстав для задоволення позову у даній справі у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, в межах якого останній міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Приписами статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.3 договору №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р. та до датком до договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар покупець має здійснити до 26.12.2008р. Сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару на офіційний курс гривні до дол. США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару покупцем.
Крім того, приписами статей 512, 514 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду наведеного, підписання відповідачем 2 накладної № РН-ЛВ00411 від 24.09.2008р. про отримання товару вартістю 22 560,00 грн., у відповідності до вимог договору №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р. породжує в останнього обов'язок щодо остаточної оплати такого товару до 26.12.2008р. з урахуванням курсових коливань на користь нового кредитора - позивача, що свідчить про підставність позовної вимоги про стягнення з останнього курсової різниці нарахованої із застосуванням курсів гривні до дол. США на момент здійснення відповідачем 2 остаточних розрахунків за поставлений товар.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідачем 2 було заявлено про застосування наслідків пропущення строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.
Так, приписами статей 256, 257, 261 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 5.3 договору №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р. сторони погодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар покупець має здійснити до 26.12.2008р.
Разом з тим, приписами ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Пунктом 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
З огляду наведених нормативних приписів, а також враховуючи сплату 21.09.2009р. відповідачем 2 - 4 512,00 грн. за спірним договором згідно платіжного доручення №53 від 21.09.2009р., що свідчить про визнання останнім боргу, суд дійшов висновку, що 21.09.2009р. строк позовної давності щодо вимоги про стягнення такої заборгованості перервався в порядку ст. 264 ЦК України, а з 22.09.2009р. почався заново і тривав до 23.09.2012р. відповідно.
Водночас, з позовною заявою про стягнення заборгованості за спірним договором позивач звернувся до господарського суду Київської області лише 18.07.2013р., що підтверджується відбитком печатки канцелярії господарського суду Київської області №2684/13 від 18.07.2013р. на позовній заяві, тобто після спливу встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності.
Покладені ж в основу обґрунтування позовних вимог посилання позивача на те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за спірним договором перервався 22.09.2010р. в порядку ст. 264 ЦК України у зв'язку з проведенням відповідачем 2 остаточних розрахунків згідно платіжного доручення №511 від 22.09.2010р. судом оцінюються критично, оскільки згідно вказаного платіжного доручення 22.09.2010р. відбулось перерахування відділом ДВС Монастирського РУЮ на користь ТОВ «Тридента агро» 11 144,05 грн. в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 19.03.2009р. у справі №16/13-230.
Таким чином, списання з відповідача 2, як боржника, 22.09.2010р. вказаних грошових коштів відбулось в примусовому порядку і не свідчить про вчинення останнім дій про визнання ним свого боргу у розумінні ст. 264 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», відповідно до якого бездіяльність боржника не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.
Інших доказів, які свідчили б про вчинення відповідачем 2 дій про визнання ним свого боргу у розумінні ст. 264 ЦК України після 21.09.2009р. суду не надано. Більш того, відсутність таких дій була визнана представником відповідача 2 в судових засіданнях.
Статтею 267 ЦК України унормовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад та характер правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 - 14 577,96 грн. курсової різниці договором №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р. задоволенню не підлягає у зв'язку зі спливом встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем 2.
При винесенні даного рішення судом також враховано, що доказів, які підтверджують поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності суду не надано, як і не заявлено останнім клопотання про його поновлення.
Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача 2 - 684,87 грн. 3% річних, 3 208,03 грн. інфляційних втрат та солідарне стягнення з відповідача 1, як поручителя, та відповідача 2, як боржника, 5 030,71 грн. пені слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Пунктом 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу)
За таких обставин, оскільки у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 заборгованості договором №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р. судом відмовлено з підстав ст. 267 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 684,87 грн. 3% річних, 3 208,03 грн. інфляційних втрат та 5 030,71 грн. пені, які є похідними від основної позовної вимоги та за якими, в силу вимог ст. 266 ЦК України, позовна давність також вважається такою, що спливла.
При винесенні даного рішення судом також було враховано, що положення п. 8.3 договору №ЗУФ-134/09/08 від 22.09.2008р. про збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором не спростовують вимог ст. 266 ЦК України про те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Судові витрати, а саме: 1 720,50 грн. судового збору, а також 2 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 256, 257, 261, 264, 266, 267, 525, 526, 553, 554, 559, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 26.09.2013р.
Суддя В.А. Ярема