Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "24" вересня 2013 р. Справа № 906/758/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.
за участю представників сторін:
від позивачів: не з'явились
від відповідача: Попова О.А.- довір. від 06.08.2013р., дійсна до 06.08.16р.
прокурор: Барілов Д.В. - старший прок Житом. обл., з нагляду за додерж. законів у воєнній сфері, посв. №012685 від 05.11.2012р., дійсне до 05.11.2017р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України (м. Київ) в особі Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт. Миропіль Романівський район Житомирська область)
про стягнення 113796,66 грн.
28 травня 2013р. до господарського суду з позовною заявою звернувся Заступник Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України та Державного підприємства "Науково-виробничого об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт. Миропіль, Романівського р-ну) про стягнення 113 796, 66 грн.
В обгрунтування підстав позову прокурор, серед іншого, посилається на Договір поставки № 334710 від 22.06.10р. щебеневої продукції, а в якості правових підстав на ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530 та ч. 2 ст. 693 ЦК України.
До початку розгляду справи по суті прокурором та позивачем не подано заяву про зміну предмета або підстави позову, а також відповідачем не подано зустрічного позову.
Прокурор просить суд позов задовольнити. Позивач Державне космічне агентство України (м. Київ) не повідомило суд власної правової позиції стосовно позову прокурора.
Позивач Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" позовні вимоги прокурора підтримує з підстав, наведених у позові та у додаткових поясненнях до нього. Зокрема пояснює, що борг відповідача в розмірі 5 142,94 грн. станом на 01.01.12р. підтвердити первинними документами немає можливості, однак він визнаний відповідачем як дебіторська заборгованість , а борг в розмірі 1 622,68 грн. ( 113 796, 66 грн. (ціна позову) - 112 173,98грн. ( сальдо на 28.02.13р.) - це фактично 3% , що розраховані відповідачу за весь час користування коштами з 01.10.2012р. по 25.03.13р. (176 днів).
Представник відповідача проти суми основного боргу не заперечує, однак просить відмовити у стягненні 1 622,68 грн. за безпідставністю. Одночасно заявленим клопотанням просить відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2013 року.
Оскільки згідно ч.3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вирішує спір за наявними в справі матеріалами.
У судовому засіданні учасникам судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.
Заслухавши уповноваженого представників позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
22 червня 2010 року між ТОВ "Граніт" ( постачальник) та ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (покупець) укладено Договір поставки № 334710 зі строком дії до 31 грудня 2015 року згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі , передати у власність покупцеві продукцію , а покупець, відповідно, її прийняти та оплати ( далі - Договір поставки).
Предмет поставки - щебінь гранітний (продукція). Одиниця виміру - тонна. Загальна кількість - визначається кількістю всіх окремих партій продукції , узгоджених сторонами у відповідних рахунках постачальника і затверджених покупцем шляхом оплати таких рахунків ( п.1.2 Договору поставки).
Асортимент продукції , якість, ціна за тонну, кількість, сумарна вартість партії, умови та терміни поставки, порядок розрахунків вказуються в специфікаціях , які є невід'ємною частиною цього Договору ( п. 3.1 Договору поставки).
Ціни на щебеневу продукцію не повинні перевищувати: щебінь фракції 5-20 мм -120грн./тн без ПДВ ; щебінь фракції 20-40 мм -100грн./тн без ПДВ ; щебінь фракції 40-70 мм -120грн./тн без ПДВ . Загальна сума продукції, що поставляється за цим Договором, складає 20 000 000,00грн. ( п.п.3.1 та 3.2 Договору поставки).
Поставка кожної окремої партії продукції здійснюється на підставі замовлення покупця, здійсненого у письмовій формі, в тому числі, за допомогою факсимільного та електронного зв'язку, що містить кількість, фракцію, умови поставки, вид транспорту, повні залізничні реквізити одержувача товару, а також вказівки по заповненню 4 графи залізничної квитанції при необхідності. ( п.п. 2.3 Договору поставки).
Поставка продукції за цим Договором здійснюється на умовах: ст. Миропіль. Документом, що підтверджує виконання постачальником свого обов'язку з поставки продукції є залізнична квитанція про приймання вантажу. Окрім того, Постачальник надає покупцеві наступні документи на товар: видаткова накладна, податкова накладна, паспорт якості ( п.п. 2.1, 2.2. та 2.5 Договору поставки).
Відвантаження товару здійснюється, зокрема, на протязі 5-ти (п'яти) днів після одержання 100% передоплати (п. 2.4 Договору поставки).
Покупець здійснює розрахунок 100% від загальної вартості продукції в строк 5 (п'ти) банківських днів з моменту виставлення постачальником відповідного рахунку, а також оплачує залізничний тариф від ст. Миропіль до ст. Зерново в якості відшкодування за два робочих дні до дати поставки відповідно до узгоджених сторонами заявок ( п. п. 3.4 та 3.6).
З посиланням на Договір поставки сторонами підписано додатки № 1 від 22.06.2010р., №2 від 30.06.201р., № 3 від 10.08.2010р., № 4 від 09.11.2010р., № 5 від 19.11.2010р., № 6 від 01.03.11р., № 7 від 01.04.11р., № 8 від 18.04.11р., № 9 від 08.12.11р., № 10 від 01.03.12р., № 11 від 08.06.12р.
В ході виконання Договору поставки станом на 01.01.12р. утворилась дебіторська заборгованість відповідача в сумі 5 142,94грн., яка ним визнана та не заперечувалась в ході вирішення спору.
В подальшому , а саме 05 березня 2012 року, відповідач виставив рахунки № ГР-0000011 та № ГР-0000012 на загальну суму 208 250,00 грн. для оплати щебеню фракції 5х20, які позивачем платіжними дорученнями №№ 628 та 632 від 06.03.12року оплачені на загальну суму 178 500,00 грн.
Позивач, в свою чергу, 06.03.12року надіслав на адресу замовлення на поставку товару № 42/863-103 в кількості 20-ти вагонів та № 42/863-104 в кількості 10-ти вагонів із строком відвантаження з 12 березня 2012 року по 13 березня 2012року.
Поставка щебеневої продукції з 12 березня 2012 року по 13 березня 2012року так і не відбулася.
Позивач листами від 09.04.12р. № 42/863-148 та від 28.05.12р. № 42/863-190 вимагав у відповідача повернути сплачені кошти спочатку в сумі 178 500,00 грн., а потім в сумі 183 642,94 грн., тобто з врахуванням дебіторської заборгованості в сумі 5 142,94грн.
01.06.12р. позивач відмовився від прийняття виконання зобов'язання з поставки щебеневої продукції у зв'язку з його невиконанням та відсутністю необхідності у придбанні продукції . Вимагав повернути кошти в загальній сумі 183 642,94 грн.
Відмову позивача від прийняття виконання зобов'язання з поставки продукції та вимогу про повернення суми попередньої оплати відповідач отримав 06.06.12року.
Однак вже 08.06.2012 року позивач та відповідач підписують Додаток № 11 до Договору № 334710 від 22.06.2010 року на поставку щебеню фракції від 5 до 20 мм кількістю 20 000 т.
7 та 8 червня 2012 року відповідач виставляє рахунки - фактури на відшкодування залізничного тарифу на загальну суму 43 680,00 грн., які позивач оплачує 08 та 11 червня 2012р. у повному обсязі.
Про наявність письмових замовлень позивача на поставку щебеневої продукції у червні 2012 року або ж про підтвердження тих, що були зроблені у березні 2012 року у позові прокурора не йдеться та не підтверджується доданими до позову матеріалами.
Факт поставки щебеню фракції 5х20 кількістю 910.000 тн на суму 72 800,004 грн. підтверджується лише видатковою накладною № ГР-0000138 від 11.06.2012р. , однак яка не містить номера та дати довіреності на отримання продукції представником підприємства Капустою І.Ю. Докази оформлення довіреності на зазначену особу у матеріалах справи відсутні, так само як і залізнична квитанція та податкова накладна.
Сторонами спору звірено розрахунки за Договором поставки за період з 01.01.12року по 28.02.13року та встановлено, що відповідач має перед позивачем дебіторську заборгованість на загальну суму 112 173, 98 року.
Суму основного боргу відповідач в ході вирішення спору визнав, однак заперечує щодо стягнення з нього коштів в сумі 1622,68грн. як безпідставних та не підтверджених первинними документами.
У позові прокурора про наявність у складі інших позовних вимог, окрім стягнення основного боргу в сумі 113796,66 грн., не йдеться, а також про ст. 625 ЦК України, як правову підставу стягнення 3% річних за конкретний період прострочки.
На вимогу суду позивач надав пояснення, що борг в розмірі 1 622,68 грн. ( 113 796, 66 грн. (ціна позову) - 112 173,98грн. ( сальдо на 28.02.13р.) - це фактично 3% , що розраховані відповідачу за весь час користування коштами з 01.10.2012р. по 25.03.13р. (176 днів). Підставам застосування вище зазначеного періоду нарахування 3% річних позивач пояснень не дав.
Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у справі до 31.12.13р. , посилаючись , зокрема, на відсутність вільних коштів для їх повернення позивачу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст. ст. 4-7 , 33 , 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Оскільки Договір № 334710 від 22.06.2010 року є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 ГК України та главою 54 розділом 1 ЦК України (ч.6 ст. 265 ГК України ).
Зобов'язання за цим договором мають двосторонній характер , тобто покладають як на позивача, так і на відповідача певні обов'язки, при цьому в зобов'язаннях за договором кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку ( ч.1 ст. 538 ЦК України). Правило про часовий розрив між виконанням зобов'язання позивачем і відповідачем передбачене у розділах 2 та 3 Договору та відповідає ч. 2 ст. 538 ЦК України .
Зміст ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.
Частина 1 ст. 620 ЦК України та ч.5 ст. 266 ГК України конкретизують принцип реального виконання зобов'язання стосовно зобов'язання передати кредиторові у власність або користування індивідуально визначену річ ( ст. 184 ЦК України).
Тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК У, ст. 525 ЦКУ).
Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Сторони домовились, що поставка продукції відповідачем здійснюється на протязі 5-ти (п'яти) днів після одержання 100% передоплати на підставі замовлення позивача.
У ч. 1 статті 693 ЦК України передбачено договірне встановлення обов'язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).
Позивач попередню оплату на загальну суму 178 500,00 грн. сплатив 6 березня 2012 року та просив відповідача поставити продукцію 12 та 13 березня 2012р. Зазначений строк відповідає як умовам п.2.4 Договору поставки, так і умовам ст. 663 ЦК України.
Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає момент виконання обов'язку продавця передати товар покупцю. У у ч. 2 цієї статті такий момент пов'язаний з моментом здачі товару , зокрема, перевізникові.
Сторони домовились, що поставка продукції за цим Договором здійснюється на умовах: ст. Миропіль, а документом, що підтверджує виконання постачальником свого обов'язку з поставки є залізнична квитанція про приймання вантажу.
Відповідач, як встановлено судом, зобов'язання із поставки продукції позивачу на визначених у договорі умовах та строк 12 та 13 березня 2012 року не виконав.
У частині 3 ст. 612 ЦК України обумовлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання
Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати ( тобто відмовитися від прийняття виконання).
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця , а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця , останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову ( постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).
Як свідчать матеріали справи, позивач претензією за вих. № 25/247-21 від 01.06. 12р. вимагав повернення попередньої оплати в сумі 178 500, 00 грн., оскільки на дату її надіслання відповідачу всі обумовлені строки поставки товару настали, а потреба в останньому -відпала. Вимагав позивач повернути також борг в сумі 5 142,94 грн., що існував станом на 01.01.12р.
Згідно ч. 3 ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Оскільки відмову позивача від прийняття виконання відповідач отримав 06.06.12р., його зобов'язання з поставки щебеневої продукції, оплачене в сумі 178 500 , 00 грн., припинилося.
Оскільки у претензії про повернення попередньої оплати встановлений строк для її виконання - 7 днів з моменту її отримання, тому останній збіг 13 червня 2012 року. З 14 червня 2012 року відповідач вважається таким, що прострочує повернення попередньої оплати.
З огляду приписи ч.3 ст. 651 ЦК України Договір № 334710 від 22.06.2010 року, з 07.06.12р. вважається розірваним в силу закону. Відсутність основного договору унеможливлює укладення додаткових угод до нього, внесення будь-яких змін тощо.
За наведених мотивів, підписання сторонами Додатку № 11 до Договору № 334710 від 22.06.2010 року, який вважається розірваним в силу закону, суд не приймає до уваги як підставу виникнення будь-яких нових зобов'язань між сторонами. Додаток № 11 не оцінюється судом як окремий господарський договір, оскільки не містить істотної умови про строк його дії, як це вимагає ч.3 ст. 180 ГК України.
Оскільки чинне законодавство України не забороняє кредитору, який відмовився від прийняття виконання зобов'язання боржником, прийняти таке виконання, дії сторін щодо виставлення рахунків - фактур на відшкодування залізничного тарифу на загальну суму 43 680,00 грн. та їх оплати 08 та 11 червня 2012р. суд розглядає як такі, що не суперечать закону.
Однак фактичну поставку щебеню фракції 5х20 кількістю 910.000 тн на суму 72 800,004 грн. за видатковою накладною № ГР-0000138 від 11.06.2012р. господарський суд оцінює критично, оскільки виконання відповідачем зобов'язання з поставки щебеневої продукції до ст. Миропіль та її передачу перевізникові сторони спору не підтвердили залізничною квитанцією як належним та допустимим доказом (ст. 34 ГПК України, ч. 2 ст. 664 ЦК України).
Не підтверджено сторонами спору належними та допустимими доказами виконання відповідачем обов'язку з надання позивачу видаткової та податкової накладних на щебеневу продукцію.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).
Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.
Видаткова накладна № ГР-0000138 від 11.06.2012р. як первинний документ не відповідає ст. 9 " Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку" Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить номера та дати довіреності на отримання продукції представником підприємства Капустою І.Ю. Докази оформлення довіреності позивачем на зазначену особу у матеріалах справи відсутні. А також відсутні докази на підтвердження тим обставинам, що відповідальним за здійснення господарської операції та правильність її оформлення від відповідача як постачальника був заступник директора Дерибон Л.А.
Оскільки судом встановлено, що позивачем сплачені кошти в сумі 178 500,00 грн. як попередня оплата та 43 680,00 грн. як відшкодування залізничного тарифу, а щебенева продукція відповідачем так і не поставлена, позовна вимога про стягнення коштів в сумі 112 173,98 ,00 грн. підлягає задоволенню. В силу приписів ст. 83 ГПК України суд не має право виходити за межі позовних вимог та стягувати з відповідача всю суму сплачених коштів, оскільки про це прокурором та позивачем не заявлене відповідне клопотання.
Однак господарський суд відмовляє у позові в частині стягнення боргу в сумі 1622, 68 грн. за недоведеністю прокурором його фактичної та правової підстави виникнення.
Пояснення позивача про те, що йдеться про 3% річних, що розраховані за період з 01.10.12р. по 25.03.2013р., господарський суд до уваги не приймає, оскільки прокурором не враховані вимоги до змісту позовної заяви викладені у ст.ст. 54 та 58 ГПК України в частині права об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Окрім того, у будь-якому разі, до винесення рішення суду про стягнення попередньої оплати, нарахування 3% річних з простроченої суми є безпідставним ( пункт 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/224/2012 від 27.02.2012р.). Таке нарахування буде можливим лише у разі невиконання відповідачем рішення суду у цій справі, з моменту набрання ним чинності.
Стосовно клопотання відповідача відстрочити виконання рішення суду у справі до 31.12.13року.
Відповідно до п. 6 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити виконання рішення.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення, є обставиною, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження ( ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження").
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Господарський суд, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суду, приймає до уваги також правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 13.12.2012 № 18-рп/2012 про те, що відстрочення виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права, який дає можливість приймати рішення з врахуванням загальних принципів права: добросовісності, розумності, та справедливості (ст. 3 ЦК України) та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.
За приписами ч.2 ст. 617 ЦК України, правових позицій щодо її застосування, викладених у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання.
Відповідачу, як учаснику господарських відносин, мали бути відомі приписи ч.1 ст. 222 ГК України про обов'язок поновити порушене майнове право іншої особи, не чекаючи пред'явлення претензії чи звернення до суду та ч.2 ст.5 цього Кодексу про те, що принцип верховенства права є основою правового господарського порядку в Україні.
Судом встановлено, що відповідач не виконав, насамперед, зобов'язання з поставки щебеневої продукції у строк 12 та 13 березня 2012 року, не повернув на вимогу позивача кошти в сумі 183 642,94 грн. у строк до 13 червня 2012 року , не вжив інших можливих заходів щодо поновлення порушеного права позивача.
Натомість за приписами ст. 136.1 Податкового кодексу України набув право не враховувати для визначення об'єкта оподаткування як дохід отриману від позивача попередню оплату на загальну суму 178 500,00 грн., про що мав в обов'язковому порядку скласти податкову накладну ( ст. 201.7 цього Кодексу).
Оскільки приписи ст. 192.1 Податкового кодексу України зобов'язують постачальника здійснити коригування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту при поверненні суми попередньої оплати товарів покупцю, відповідач виконання цього обов'язку просить суд ще йому відстрочити до 31.12.13року, що , з врахуванням вище викладеного, суперечить інтересам держави та ст. 67 Конституції України.
Таким чином, підстави для відстрочки рішення суду - відсутні.
Стосовно сплати судового збору .
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що органи прокуратури, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі.
У рішенні зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, у разі часткового задоволення позову стягується судовий збір з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, якщо він не звільнений від сплати судового збору в доход державного бюджету України (п. 4.6 Постанови ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
З врахуванням вище викладеного та оскільки відповідач не звільнений від сплати судового збору, останній стягується в доход державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська обл., Романівський р-н, смт. Миропіль, вул. Леніна, будинок 89, ідентифікаційний код 13563220) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський хімічний завод" (51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, ідентифікаційний код 14310112):
- 112 173, 98 грн. основного боргу;
- 2 243, 48 грн. судового збору.
3. Відмовити у стягненні 3% річних на суму 1622, 68 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27 вересня 2013 року
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1- у справу , 2- заст. Дніпропетровського прокурора (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосіївська, 2) - рек., 3- Держ. космічне агентство України (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30) - рек., 4- ДП "Наук-виробн. об'єдн."Павлоградський хімічний завод" - рек., 5- ТОВ "Граніт" (03033, Житом. обл., Романівськ. р-н, смт. Миропіль, вул. Леніна, 89)