23 вересня 2013 р. Справа № 903/923/13
за позовом Приватного підприємства "Агрофон плюс", с. Гряда, Жовківський район, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна", м. Луцьк
про визнання недійсним договору №24/09/08-1 безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 24.09.2008р.
Суддя Черняк Л.О.
Секретар судового засідання Хомич О.В.
Представники:
від позивача: н/з
від відповідача: Тімуш А.Ю. - представник (довіреність від 30.05.2013р.)
Оскільки представник відповідача не заявила клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 - 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
СУТЬ СПОРУ: позивач - ПП"Агрофон плюс" просить суд визнати недійсним договір №24/09/08-1 від 24.09.2008р. безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що директор даного підприємства, Кисіль В.В., договір від 24.09.2008р.безвідсоткової фінансової допомоги не підписував, а також не надавав повноважень на укладення договору від імені підприємства іншим особам, в тому числі і своєму заступнику. При цьому посилається на приписи ч.1, 3 ст.203, 203 ЦК України.
В письмових поясненнях від 17.09.2013р. №38 позивач ствердив, що перевищивши свої повноваження, від імені підприємства без відома директора спірний договір підписав заступник директора.
Позивач вважає, що кошти в сумі 50 000,00грн. надійшли підприємству не як фінансова допомога згідно договору, а як авансовий платіж в рахунок оплати вартості нерухомого майна.
Представник відповідача ТзОВ "Ліхтнер Бетон Україна" в письмових поясненнях та в судовому засіданні проти позову заперечила, пояснивши суду, що на виконання умов договору №24/09/08-1 кошти в сумі 50 000,00грн. перераховані позивачу платіжними дорученнями №382 від 02.10.2008р. та №409 від 06.10.2008р. Відповідно до умов договору дану суму позивач зобов'язаний був повернути до 24.09.2011р., однак до цього часу кошти не повернуто, в зв'язку з чим товариство звернулося в суд про повернення їх. Посилаючись на приписи ч.2 ст.241 ЦК України, Постанову пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, представник відповідача вказує на те, що своїми діями підприємство схвалило договір №24/09/08-1.
Крім того, відповідач в письмовій заяві просить суд застосувати позовну давність до ПП "Агрофон плюс", оскільки договір №24/09/08-1 укладений у вересні 2008р., схвалений юридичною особою шляхом прийняття до виконання, то такий правочин на підставі ч.2 ст.241 ЦК України створює та припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Відтак, перебіг позовної давності для позивача почався 24.09.2008р. та сплив 24.09.2011р.
Позивач в клопотанні від 17.09.2013р. просить відкласти розгляд справи в зв'язку з тим, що представник по справі 23.09.2013р. перебуватиме на розгляді справи в господарському суді Львівської області.
Статтею 28 ГПК України не передбачений чіткий перелік осіб, які можуть бути представниками сторін.
У відповідності з п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно зч.1-5 ст.28, з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу та можливості для направлення в судове засідання іншого представника, тому відхиляє подане клопотання.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представника позивача.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника відповідача, господарський суд, -
Між ТзОВ "Ліхтнер Бетон Україна" (позикодавець) та ПП "Агрофон плюс" (позичальник) 24.09.2008р. укладено договір №21/09/08-1 (а.с. 8).
Договір підписано сторонами та скріплено печатками. Відповідно до п.1 п.п. 1.1., п.2, 4, 5, п.6 п.п.6.1 цього договору товариство "Ліхтнер Бетон Україна" зобов'язалося надати підприємству "Агрофон плюс" грошові кошти, у вигляді безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, а позивач зобов'язався прийняти та повернути відповідачу таку ж суму грошей (допомогу), у визначений даним договором строк.
Сума допомоги за даним договором становить 50 000,00грн. без ПДВ. Допомога надається строком на 3 календарних роки, починаючи від дати укладення договору і до 24.09.2011р. По закінченню вказаного терміну ПП "Агрофон плюс" зобов'язувався повернути грошову суму безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 50 000,00грн., без ПДВ, у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТзОВ "Ліхтнер Бетон Україна" не пізніше 24 вересня 2011р. Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 24 вересня 2011р.
На виконання умов даного договору (п.2.1, 3.1) платіжними дорученнями №382 від 02.10.2008р., №409 від 06.10.2008р. товариством перераховано позивачу відповідно 10 000,00грн. та 40 000,00грн. В графі призначення платежу зазначено: «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору від 24.09.2008р., без ПДВ» (оригінали наведених документів оглянуто в судовому засіданні).
Приписами ч.2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статуту ПП "Агрофон плюс" (нова редакція), затвердженого 01.08.2008р. засновником підприємства є Кисіль Віктор Володимирович (п.1.6, а.с.12).
Згідно наказу №1 Кисіль В.В. до обов'язків директора приступив з 19.12.2006р. (а.с. 22)
В п 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Доказами схвалення підприємством договору №24/09/08-1 є здійснення платіжними документами перерахування коштів в сумі 50 000,00грн., дані кошти позичальником прийняті і до розгляду справи в суді товариству - позикодавцю по договору не повернуті.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним.
Крім того, суд звертає увагу на пропущення позивачем позовної давності на звернення з даним позовом. Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Договір №24/09/08-1 між сторонами укладено 24.09.2008р., кошти перераховані підприємству 02.10.2008р. та 06.10.2008р.
Отже, починаючи з дати 06.10.2008р. позивачем пропущено 3-х річний строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Приписами п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Виходячи з наведених доказів у справі суд дійшов висновку, що право позивача не порушено, позовні вимоги про визнання договору є необґрунтованими та безпідставними. А тому, саме з цих підстав в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 207, 256, 257 ЦК України, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. В позові Приватного підприємства "Агрофон плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна" про визнання недійсним договору №24/09/08-1 безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 24.09.2008р., відмовити.
Повний текст рішення складено
26.09.13
Суддя Л. О. Черняк