26.09.13р. Справа № 904/6506/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТФ Кабель",м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про стягнення 213 210 грн. 74 коп.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: Міняйло Є.В., довір. б/н від 01.08.13р.;
від відповідача: Степашкіна А.В., дов.№69/12 від 01.11.12р.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТФ Кабель" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) суму 201 291, 20 грн. основного боргу, 9 852,12 грн. пені, 2 067,42 грн. 3% річних, а всього суму 213 210, 74 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором поставки № 1490 від 05.11.12р.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач проти позову не заперечує.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
05.11.2012 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 1490 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити електротехнічну продукцію на умовах, передбачених Договором (п.1.1. Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 301 291, 20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними з підписами представників підприємств обох сторін (а.с.17, 18) та довіреністю на отримання матеріальних цінностей повноважним представником відповідача (а.с. 19).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
За умовами п.5.2 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом строку, зазначеного у Специфікації, який нараховується від дати поставки продукції.
Приписами пункту 7 Специфікації № 2 встановлено строк оплати: протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково на суму 100 000,00 грн., у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 201 291,20 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Так, на підставі п.7.2 Договору, та приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9 852, 12грн. за період з 04.04.13 р. по 01.08.13р. та за цей же період 3% річних у розмірі 2 067,42 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.3-4).
Перевіривши нарахування позивача суд визнає їх правомірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг; ЄДРПОУ 00191023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТФ Кабель" (04210, м.Київ, Оболонська набережна, 7 корп.2, літера А; ЄДРПОУ 31188527) суму 201 291,20 грн. (двісті одна тисяча двісті дев'яносто одна грн. 20 коп.) основного боргу, 9 852,12 грн. (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві грн. 12 коп.) пені, 2 067,42 грн. (дві тисяч шістдесят сім грн. 42 коп.) 3% річних, 4 264, 22 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят чотири грн. 22 коп.) судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано - 27.09.2013р.