Справа № 214/6685/13-к
1-кп/214/398/13
27 вересня 2013 року , Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченка А.В.,
при секретарі - Бєліковій О.А.,
за участю прокурора - Роденко О.О.,
представника неповнолітнього
потерпілого - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки пгт. Устинівка, Устинівського району, Кіровоградської області, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, раніше не судиму,не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1; проживає за адресою: АДРЕСА_2,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 128, 166 КК України, суд -
ОСОБА_2, будучи матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_6, та проживаючи разом з ним за адресою: АДРЕСА_3, в період часу з 21.03.2013 року до 25.05.2013 року, скоїла кримінальне правопорушення проти особистих прав та свобод людини та громадянина при наступних обставинах.
Згідно з вимогами ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, а також у відповідності до ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. На батьків у відповідності до ст. 51 Конституції України покладається обов'язок щодо утримування дітей до їх повноліття.
У відповідності з вимогами ст. ст. 8, 11, 12 Закони України «Про охорону дитинства» Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і
соціального розвитку. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за
виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх
замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину,
піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний
розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її
природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до
самостійного життя та праці.
Також, у відповідності з вимогами ст.ст. 150, 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів України ОСОБА_2 в період часу з 12.03.2013 року по 25.05.2013 року злісно не виконувала покладені на неї обов'язки щодо піклування про здоров'я та її фізичний розвиток, а також не забезпечувала належне та достатнє харчування дитини для свого сина - ОСОБА_3, уникала щомісячних оглядів дитини лікарем-педіатром. Внаслідок вищезазначених злочинних дій ОСОБА_2 25.05.2013 року її син ОСОБА_3 при огляді дільничним лікарем-педіатром ОСОБА_5 за місцем їх мешкання був виявлений в тяжкому стані здоров'я, в зв'язку з чим направлений до КЗ «Криворізька міська дитяча лікарня № 4»ДОР», де при огляді йому був поставлений діагноз: множинні пошкодження м'яких тканин голови, обличчя, тіла, кінцівок, переломи верхніх кінцівок, білкова-енергетична недостатність ІІ-ст. згідно довідки № 731 від 27.05.2013 р.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 129 від 06.08.2013 року у потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідно до наданої медичної документації (історія хвороби № 5524, рентгенологічні знімки) встановлені тілесні ушкодження: закритий уламковий перелом дистального метадіафізу правої плечової кістки зі зміщенням дистального уламку медіально; численні підшкірні гематоми голови, обличчя, тулубу, кінцівок.
При аналізі наданої медичної документації (історія хвороби № 5224, амбулаторна картка) крім вищезазначених тілесних ушкоджень у дитини ОСОБА_3, встановлено білково-енергетичну недостатність 2-3 ступеню, зниження ваги тіла з 5800 г. (12.03.2013 р.) до 4200 г. (25.05.2013 р.), виражене виснаження організму, стрептодермія. Дані патологічні зміни слід вважати наслідком порушення повноцінного годування, порушення санітарно-гігієнічних норм при догляді за дитиною з періоду 12.03.2012 р. по 25.05.2013 р.
Виявлені патологічні дістрофічні зміни, при більш тривалому прогресуванні, без надання кваліфікованої медичної допомоги, зазвичай призводять до виникнення більш тяжких дистрофічних змін всіх органів і систем, тобто до розвитку полі органної недостатності, яка може бути невідворотною і частіш за все, закінчується фатальними наслідками.
Таким чином, неналежний догляд за дитиною, систематичне ухилення з боку ОСОБА_2 від виконання покладених на неї обов'язків по догляду та утриманням малолітньої сина - ОСОБА_3, спричинили тяжкі наслідки здоров'ю дитини.
Крім того, в першій декаді травня 2013 року в нічний час ОСОБА_2, знаходячись за місцем мешкання в АДРЕСА_3, де вона мешкає разом зі своїм співмешканцем - ОСОБА_6 та малолітнім сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, почула, як плаче в спальній кімнаті вищезазначеної квартири її дитини та, підійшовши до коляски, в якій в цей час знаходився її малолітній син, не передбачаючи можливості настання наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, хоча повинна була і могла передбачати настання таких наслідків, з середньою силою смикнула малолітнього ОСОБА_2 за праву руку для того, щоб він заспокоївся. Внаслідок дій ОСОБА_2 малолітньому потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому дистального метадіафізу правої плечової кістки зі зміщенням дистального уламку медіально, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 129 від 06.08.2013 року у потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 128, 166 КК України визнала в повному обсязі та пояснила, що в неї була дитина, по відношенню до котрої вона недостатньо виконувала свої обов'язки. Вона намагалася слідкувати за дитиною, кормила його. Визнає, що її дитині завдані травми й переломи та її дитина втратила вагу з 5800 гр. до 4200 гр.. Вона визнає свою провину повністю, що недостатньо приділяла увагу вихованню своєї дитини. Дійсно коли дитина плакала, вона підійшла до нього і смикнула за ручку, чим причинила йому тілесні ушкодження у вигляді перелому.
Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що малолітній ОСОБА_3 перебуває в їх закладі з 02.07.2013 року, згідно рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради № 184 від 13.06.2013 року про відібрання дитини та тимчасове влаштування до їх закладу. За час перебування дитини в їх закладі обвинувачена не виявляла бажання відвідати дитину. На теперішній час дитина спостерігається з діагнозом ураження головного мозку не уточненої етіології та іншими тяжкими захворюваннями, які є наслідками невиконання своїх батьківських обов'язків і свідчать про спричинення дитині тілесних ушкоджень. Зараз дитиною обвинувачена ОСОБА_2 не цікавиться. Вважаємо, що покарання обвинувачені не слід призначати суворе, оскільки ОСОБА_2 вже позбавлена батьківських прав, що є достатньо суворим для неї покаранням.
Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнання обвинуваченою ОСОБА_2 вини у вчиненому злочині, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зазначені особи зміст цих обставин та чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень знайшла своє повне підтвердження в процесі розгляду кримінального провадження, а її дії правильно кваліфіковані ст. 166 КК України за ознаками: злісного невиконання батьками встановлених обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки; ст. 128 КК України за ознаками: необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Обвинувачена ОСОБА_2 по відношенню до інкримінованого їй кримінального правопорушення підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України (Т. 2 а.с. 46).
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особистість обвинуваченої, яка за місцем мешкання характеризується з негативної сторони (Т.2 а.с. 51а), раніше не судима (Т. 2 а.с.49), на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» у лікаря - психіатра не знаходиться та лікаря - нарколога не перебуває (Т. 2 а.а.с. 46, 47).
Судом враховується, що згідно рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 02.08.2013 року обвинувачена ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав (Т.2 а.а.с.152-153).
Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченій судом не встановлено.
Обставиною відповідно до ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання обвинуваченій судом визначає скоєння злочину по відношенню до малолітнього.
Таким чином, суд, враховуючи вище викладені обставини у своїй сукупності вважає, що обвинуваченій ОСОБА_2 повинно бути призначено покарання у виді обмеження вол однак із застосуванням ст. 75 КК України, без ізоляції від суспільства, оскільки маються всі підстави вважати, що таке покарання буде достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із всіх встановлених по справі обставин, керуючись ст. 75 КК України, суд вважає за доцільне встановити обвинуваченій ОСОБА_2 випробувальний термін, при цьому покласти на останню обов'язки передбачені п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися а реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 128, 166 КК України та призначити їй покарання:
за ст. 128 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік ;
за ст. 166 КК України, у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки.
Відповідно до п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції..
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у виді особистого зобов'язання - залишити без змін, до набранням вироку законної сили.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя А.В. Ткаченко