Справа №: 272/1195/13-ц
Провадження № 2/272/596/13
26 вересня 2013 року
Адрушівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Брагіна В.І.
при секретарях Лавренчук Л.М.,Яцюк В.С.
з участю позивача ОСОБА_1,відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину,-
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом,в якому зазначила,що з відповідачем вона перебувала в шлюбі,від якого в них є неповнолітній син - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням суду відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки від своїх доходів. Але відповідач аліменти платить не регулярно, у розмірі не більше 300 гривень на місяць, що явно недостатньо на дитину.Син в даний час продовжує навчання в Малинському лісотехнічного коледжу, за спеціальністю «Лісове господарство». Термін навчання складає 4 роки. Згідно п. 4.1. договору вартість навчання складає 4 500 гривень на рік,які вона сплачує. Також оскільки коледж: знаходиться у с.Гамарня Малинського району,а син навчається на денному відділенні,нею сплачується 1600 гривень за проживання сина у гуртожитку. Участі у цих додаткових витратах, пов'язаних із розвитком дитини, відповідач не приймає, коштів на навчання не надає.Просить стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання сина 12200 гривень з врахуванням майбутніх витрат на його навчання.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала з тих же підстав,обгрунтуваши його наведеними в позові обставинами, зазначила,що отримує невелику заробітну плату та змушена була оформити кредит в банку,щоб мати можливість оплачувати навчання сина.
Відповідач позов визнав частково,пояснив,що не спроможен сплачувати додаткові витрати,поз'язані з розвитком здібностей дитини,т.я. він перебуває в цивільному шлюбі з іншою жінкою,від якого в них є малодітній син.
Суд,вислухавши сторони,дослідивши матеріали справи,встановив: відповідач є батьком ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1,який в даний час навчається на денному відділенні в Малинському лісотехнічного коледжу, за спеціальністю «Лісове господарство». Термін навчання складає 4 роки. Згідно п. 4.1. договору вартість навчання складає 4 500 гривень на рік,які вона сплачує. Також оскільки коледж: знаходиться у с.Гамарня Малинського району,а син навчається на денному відділенні,нею сплачується 1600 гривень за проживання сина у гуртожитку. Участі у цих додаткових витратах, пов'язаних із розвитком дитини, відповідач не приймає, коштів на навчання не надає..У зв'язку з його навчанням сина позивач несе витрати по оплаті навчання,житла,проїзду,харчування.Витрати на утримання та навчання ОСОБА_3 становлять близько 600 грн. щомісячно.Відповідач сплачкує аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 своїх заробітків,що становить близько 350 грн. щомісячно.Відповідач працює,його середньомісячна заробітна плата близько 2000 грн. щомісячно.
Зазначені обставини визнані відповідачем та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст.61 ЦПК України.
Спірні правовідносини виникли з сімейних відносин та регулюються ст.185 Сімейного Кодексу України.
При вирішенні спору суд виходить з того,що ст.185 СК України передбачено, що той з батьків з кого присуджено аліменти на дитину, а також: той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах, що викликані особливими обставинами - розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України визначається рівність прав і обоє 'язків щодо дитини. Розірвання шлюбу і проживання окремо не звільняє батьків від обов'язків щодо дитини.
Оцінивши докази в їх сукупності,суд вважає,позов підлягає частковому задоволенню та стягує з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання сина,пов'язаних з його розвитком - навчанні в спеціалізованому учбовому закладі,за 2011 -2012 роки в сумі 4500 грн.,виходячі з наступних міркувань: відповідач сплачує аліменти в розмірі 350 грн. щомісячно,підтверджені документально витрати на навчання дитини складають близько 550 грн. щомісячно,тому суд вважає,що відповідач спроможен брати участь в додаткових витратах в вказаній сумі тому стягує ці частково,враховуючи матеріальний стан відповідача фактично понесені позивачем витрати на розвиток дитини.В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на майбутніх витрат на дитину суд відмовляє,т.я. ці вимоги не обґрунтовані,тобто позивач це не понесла їх та не відомо,чи будуть ці витрати нею понесені.
Задовольняючи частково позов суд стягнує з ОСОБА_2 на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.
Керуючись ст.185 Сімейного Кодексу України,ст.ст.8,10,11,15, 60-61,212-215,218 ЦПК України,суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4500 грн. понесених нею додаткових витрат на утримання ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:В. І. Брагін