Справа № 22-ц/774/6792/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 37 суддя Скрипник К.О.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
19 вересня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Новицькій О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Житлово-будівельного кооперативу № 429 м. Дніпропетровська про визнання майна спільним сумісним майном подружжя, визнання права власності на 1/2 частину, встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування, треті особи: Комунальне підприємство «Міжміське бюро технічної інвентаризації», Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора,
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадщину, -
У листопаді 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ЖБК № 429 м. Дніпропетровська про визнання майна спільним сумісним майном подружжя, визнання права власності на 1/2 частину, встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_5, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 1984 року. Відповідач по справі ОСОБА_3 є матір'ю покійної. Відповідач ОСОБА_2 є дочкою покійної та позивача. 05 січня 1996 року на підставі рішення зборів членів ЖБК, яке відбувалося 19 грудня 1995 року, протоколу № 7, затвердженного рішенням ВК Ради народних депутатів 21 грудня 1995 року № 1710 видано ордер на право заняття квартири по АДРЕСА_1 на сім'ю з трьох чоловік: позивача, його дружину ОСОБА_5 та їх дочки. Вказана квартира має житлову площу 43,60 кв.м. і складається з трьох кімнат площею 16,0 кв.м., 13,20 кв.м., 14,4 кв.м. Кімната площею 14,4 кв.м. є ізольованою. Загальна площа квартири складає 60,40 кв.м. Членом кооперативу була покійна дружина позивача ОСОБА_5. 03 березня 1995 року на підставі квитанції № 194 в рахунок оплати пайового внеску позивачем було внесено до АКБ «Укрсоцбанк» 100000000,00 крб. (1000,00 грн.). Також в рахунок оплати планового внеску 26 липня 1995 року (квитанція № 190) позивачем було внесено 65000000,00 крб. (650,00 грн.). Таким чином, пайовий внесок був сплачений в повному обсязі, а саме: 165000000,00 крб. (1650,00 грн.). В цілому вартість квартири склала 75450000,00 крб. (7545,00 грн.). Оскільки для будівництва будинку ЖБК взяв позику в АКБ «Укрсоцбанк», між членами кооперативу і кооперативом, у тому числі і з дружиною позивача, були укладені в письмовій формі зобов'язання про те, що члени ЖБК зобов'язуються протягом 30-ти років погасити позику банку в сумі, яка дорівнює вартості їх квартири, а також відсотки (3 % річних, у випадку прострочення платежів за позикою 25 % річних на залишок боргу). Виходячи з того, що вартість квартири складала 754500000,00 крб. (7545,00 грн.), а вже сплачений пайовий внесок склав 165000000,00 крб. (1650,00 грн.), розмір позики без відсотків складає 5895000000,00 крб. (5895,00 грн.). Після смерті дружини спадкоємцями першої черги є позивач, дочка ОСОБА_2, мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_6 Позивач прийняв спадщину шляхом вступу та управлінням спадковим майном, а саме: квартирою по АДРЕСА_1. Разом з тим, як зазначає позивач, у випадку смерті до 01 липня 1990 року члена ЖБК, спадщина відкривається не на квартиру, а на пай спадкодавця, і інші суми, які підлягають поверненню в таких випадках, що стосується осіб, які померли після 01 липня 1990 року, то у такий же спосіб відкривається спадщина, якщо до дня смерті не були внесені повністю пайові внески. У склад спадкової маси по квартирі по АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_5 входить первинний внесок в розмірі 1650,00 грн. і інші внески, які були внесені до смерті ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 мали рівні права на грошові внески по вказаній квартирі, кожному з ним належало по 1/2 частині первинного внеску, виплачених 03 березня 1995 року по квитанції № 194 - 100000000,00 крб. (1000,00 грн.). та 26 липня 1995 року по квитанції № 190 - 65000000,00 крб. (650,00 грн.), всього 165000000,00 крб. (1650,00 грн.). 1650 : 2 = 825,00 грн. Тобто, спадкова маса по первинним внескам склала 825,00 грн. У період з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 подружжям були сплачені пайові внески у розмірі 311,19 грн. Тобто, спадкова маса по пайовим внескам склала 155,60 грн. Таким чином, спадкоємці ОСОБА_5 можуть претендувати на частину паю та пайонагромаджень. Позивач просив суд визнати грошові кошти у розмірі 1961,19 грн., виплачених подружжям ОСОБА_7 у вигляді первинного паю і пайових внесків за період з 03 березня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за квартиру по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; визнати за позивачем, як чоловіком ОСОБА_5, право власності на 1/2 частину грошових коштів в розмірі 980,60 грн., виплачених у вигляді первинного паю та пайових внесків за період з 03 березня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за квартиру по АДРЕСА_1; встановити факт прийняття позивачем спадщини, після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/8 частину спадкового майна в розмірі 245,15 грн., яке складається з 1/4 частини первинного паю і пайового внеску, за період з 03 березня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за квартиру по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.7-11,186-190, т.3 а.с.80).
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення від права на спадщину посилаючись на те, що її дочка ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем за основним позовом з 28 липня 1984 року і до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Спірна квартира була виділена родині її дочки на підставі ордеру від 05 січня 1996 року. Можливість у вступ до членів ЖБК та отримання квартири була представлена її дочці за станом здоров'я, оскільки вона з 15 років страждала сахарним діабетом. Після народження дитини стан здоров'я дочки погіршився та вона перенесла операцію і їй була присвоєна друга група інвалідності. Матеріальне становище сім'ї доньки було обмежене, у зв'язку з чим первинний внесок за квартиру оплатила ОСОБА_3 ОСОБА_1 постійно ухилявся від утримання сім'ї, надання допомоги, яка необхідна була для лікування доньки. Після смерті дочки, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 не мали змоги звернутися із заявою про вступ до членів ЖБК, оскільки були непрацездатними за віком, так онучка була неповнолітня, а вона пенсіонерка, однак за життя ОСОБА_5 постійно заявляла, що бажає залишити квартиру у спадок своєї дочці та бажала залишити заповіт на її ім'я. З метою захисту прав онучки, ОСОБА_9 зверталася до Органу опіки та піклування з проханням призначити її опікуном над неповнолітньою онучкою, однак їй було відмовлено. До Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори в листопаді 2002 року та у березні 2008 року нею були подані заяви про отримання спадщини після смерті дочки. В листопаді 2008 року нею була виготовлена технічна документація, необхідна для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у цей період їй стало відомо, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спірну квартиру. Позивач вказує, що це порушує її інтереси та інтереси онучки. Просила суд усунути ОСОБА_1 від права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути судові витрати (т.1 а.с.119-120).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, грошові кошти в розмірі 1961,19 грн. визнанні спільним майном подружжя, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину грошових коштів в розмірі 980,60 грн., в інші частині позову та в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено (т.3 а.с.135,137-144).
В апеляційній скарзі (а.с.152-157 т.3) ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати в частині відмови позовних вимог, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, оскільки питання про добровільне розподіл спадкового майна не є можливим.
В апеляційній скарзі (а.с.160-166 т.3) ОСОБА_10 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, оскільки;
- позивачем не було доведено, що між сторонами існує спір щодо грошових коштів та визначення спільного майна подружжя та те що сума 1961,19 грн. виплачені подружжям ОСОБА_8 за квартиру, оскільки в жодній квитанції в призначенні платежу не зазначено, що оплата здійснюється саме за квартиру;
- на наданих позивачем квитанціях навіть відсутня дата здійснення платежу, що не дає можливості ідентифікувати їх;
- вимоги позивача стосуються виплати кооперативного паю, а не вартості квартири;
- суд необґрунтовано та не мотивовано зробив висновок щодо сплати позивачем 74 % від вартості квартири, оскільки докази цього в матеріалах справи відсутні;
- члени сім'ї члена кооперативу при його житті правом на пай не користуються і тому не можуть претендувати на розділ паю і квартири, а в силу того, що власником виплаченого паю є член ЖБК- 429 покійна ОСОБА_5, то зазначений пай є спадковим майном і підлягає розподілу згідно порядку, встановленого чинним законодавством;
- позивач протягом шести місяців після смерті ОСОБА_5 не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті його дружини, а одразу звернувся до суду з відповідною позовною заявою, чим порушив порядок вирішення питання щодо отримання документів про право власності на спадщину;
- суд при ухваленні рішення не встановив чи були порушенні, невизнанні або оспорені права та інтереси позивача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою, а скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги та відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивач та відповідачі є спадкоємцями члена житлово-будівельного кооперативу, на час смерті якої внесені пайові внески, які є спільним майном подружжя, підстав для усунення позивача від спадщини не вбачається.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.11 , у випадках смерті до 01 липня 1990 року члена житлово-будівельного, дачно-будівельного або гаражно-будівельного коо-перативу, члена садівницького товариства спадщина відкривається не на квартиру, дачу, гараж, садовий будиночок, насадження, а на пай спадкодавця та інші суми, які підлягають поверненню у таких випадках.
Як вбачається зі справи, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, чоловіком якої є позивач, була членом ЖБК-429, у зв'язку з чим на підставі рішення виконкому місьради від 21 грудня 1995 року отримала ордер на квартиру по АДРЕСА_1 в ЖБК-429, за період з 03 березня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказану квартиру подружжям сплачено грошові кошти у розмірі 1961,19 грн. первинного паю і пайових внесків.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ «Про власність», який діяв на той час та втратив чинність з 20 червня 2007 року, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Станом на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 члена ЖБК-429 ОСОБА_5 пайові внески за квартиру по АДРЕСА_1 в ЖБК-429 повністю сплачені не були.
Відповідно до ч.1 ст.22 та ч.1 ст.28 КпШС України, який діяв на той час, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном; в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину виплачених у вигляді первинного паю та пайових внесків за період з 03 березня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за квартиру по АДРЕСА_1 в розмірі 980,60 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що зазначені грошові кошти не є пайовими внесками, не можуть бути прийняті до уваги.
Крім наданих позивачем квітанцій здійснення оплати на вказану суму підтверджується довідкою ЖБК-429 (т.1 а.с.135), а також висновком комплексної судової будівельно-технічної-економічної експертизи (т.2 а.с. 3-7,8,8-9), які в частині сплати пайових внесків у розмірі 1961,19 грн. відповідачами не спростовані.
Доказів того, що пайові внески сплачені ОСОБА_5 за рахунок коштів її матері ОСОБА_3 суду не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом найменування визнаного за ним права на грошові кошти у сумі 980,60 грн., а не на пайові внески у у сумі 980,60 грн., не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду, оскільки зазначена описка може бути виправлена судом в порядку ст.219 ЦПК України.
На правильність рішення не впливає також і висновок суду, зазначений в мотивувальній частині, щодо визначення розміру відсотків пайовий внесків, сплачених до ІНФОРМАЦІЯ_1 та особисто позивачем.
Разом з тим, враховуючи, що з цього приводу позовні вимоги не заявлялись і судове рішення не ухвалювалось, колегія суддів вважає, що такі висновки суду підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
Відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 доказів про наявність підстав для усунення позивача ОСОБА_5 від спадкування після смерті його дружини суду не надала.
При цьому зазначені в зустрічній позовній заяві обставини щодо усунення позивача від спадщини положеннями ст.528 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на час відкриття спадщини, не передбачені.
Визнавши, що позивачем прийнято спадщину після смерті померлої дружини - члена ЖБК в розмірі 1/8 частини спадкового майна, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання права на 1/8 частину паєвих внесків, сплачених на час смерті дружини, безпідставно послався на відсутність спору з цього приводу, оскільки відповідачем ОСОБА_3 право позивача на спадщину взагалі заперечується в зустрічній позовній заяві.
Тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_5 на паєві внески у розмірі 245,15 грн.
В решті підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,,309,314,316 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року в частині відмови ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Житлово-будівельного кооперативу № 429 м. Дніпропетровська про визнання права власності в порядку спадкування - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Житлово-будівельного кооперативу № 429 м. Дніпропетровська в цій частині - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 право власності на паєві внески у розмірі 245,15 грн., сплачені за квартиру АДРЕСА_1 в Житлово-будівельному кооперативі № 429 м. Дніпропетровська.
В решті рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року - залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: