73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"29" червня 2006 р. Справа № 13/175-ПД-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., у відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом Військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави вособі
позивачів - Міністерства Оборони України та Військової частини А 1836
до Закритого акціонерного товариства "Новокаховський завод силікатноїцегли"
про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості від 18 січня 2006 року, укладеного між Військовою частиною А 1836 та ЗАТ «Новокаховський завод силікатної цегли», за статтями 203 та 204 ЦК України,
за участю представників:
від прокуратури -не з'явився,
позивача - Машкін О.В. (юрисконсульт військової частини А 1836),
відповідача -Сліпий С.М. (голова правління),
Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях статей 203 та 204 ЦК України, які, на думку, прокурора передбачають визнання спірного договору недійсним у зв'язку з відсутністю у командування військової частини вільного волевиявлення та необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на вільне волевиявлення при укладенні договору, оскільки військова частина А 1836 має наявну заборгованість за надані послуги по постачанню електричної енергії через електромережі відповідача.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, що відбулися 6 та 29 червня поточного року без участі представника військової прокуратури, оскільки він в засідання не прибув та причини неявки суду не повідомив, хоча у відповідності до ухвали суду від 6 травня поточного року військова прокуратура була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
18 січня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Новокаховський завод силікатної цегли» та Військовою частиною А 1836 укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 1, відповідно до умов якого Військова частина зобов'язалась погасити наявну заборгованість перед Відповідачем в сумі 56219,57 грн., яка існувала станом на 1 січня 2006 року за надання послуг по передачі електроенергії мережами Відповідача. За пунктом 1.1. договору встановлені терміни погашення, а саме до 25.01.2006 р. -9370 грн., до 25.02.2006 р. -9370 грн., до 25.03.2006 р. -9370 грн., до 25.04.2006 р. -9370 грн., до 25.05.2006 р. -9370 грн. та до 25.06.2006 р. -9369,57 грн.
З викладеного слідує, що укладений між сторонами договір є правочином, що відповідає положенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В свою чергу, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 того ж Кодексу. Зокрема, серед іншого за частиною 2 цієї статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а за частиною 3 -волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Проте, з цього приводу слід зазначити, що дана стаття не передбачає будь-яких наслідків відсутності викладених в ній умов при укладенні правочину. Такі наслідки передбачені положеннями статті 215 ЦК України, на які прокурор не посилається, що унеможливлює їх аналіз та застосування, оскільки виходячи з встановлених статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України норм, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу, а також на диспозитивності сторін, котра не надає суду право виходити за межі правової мотивації заявлених позовних вимог.
Крім того, прокурором в якості обґрунтування позовних вимог здійсненні посилання на відсутність у командира військової частини вільного волевиявлення на укладення договору, оскільки він був змушений його підписати під тиском можливого відключення від електромереж підрозділу військової частини, а також командир не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності. Однак, прокурором не доведено шляхом надання відповідних доказів, що є його обов'язком за статтею 33 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, факту наявності вказаних обставин.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 82-85, 44,49, ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -4 липня 2006 року
Суддя М.К. Закурін