Справа № 11/791/1202/13 Головуючий в 1 інстанції: Рахімова О.В.
Категорія: ст. 190 ч. 2 КК України Доповідач: Непомняща Н.О.
іменем України
17 вересня 2013 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого судді : Непомнящої Н.О.
суддів: Шевцової В.М., Палькової В.М.
за участю прокурора: Коломійця В.С.
при секретарі: Березовському С.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 січня 2013 року
Цим вироком:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, непрацюючого, неодруженого, судимого вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.03.2011 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавленні волі, вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2011 року за ст. 190 ч.2, 70 ч. 4 КК України до 2 років 9 місяців позбавлення волі, вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2011 року за ст.ст. 190 ч.2, 357 ч.3, 70 ч 1, 70 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 засуджено за ст. 190 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України, шляхом часткового складання покарань з урахуванням вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2011 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки п'ять місяців, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу. Строк відбування покарання обчислено з 18.09.2010 року. Вирішено питання про судові витрати.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за те, що він 12.06.2010 року приблизно о 12 год. 30 хв., маючи умисел на заволодіння грошима, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, за місцем проживання потерпілої ОСОБА_2 шляхом обману, що виразилося у повідомленні ОСОБА_2 неправдивих свідчень, які стосувалися її сина, заволодів грошима в сумі 3000 грн., тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на цю суму.
В апеляції засуджений, не оспорюючи правильність кваліфікації своїх дій та доведеності вини, вказує, що призначене покарання є занадто суворим, судом не враховано незадовільний стан його здоров*я - інвалідність 2 групи, крім того вважає, що остаточне покарання не може перевищувати 3 років, оскільки вказаний епізод злочинної діяльності входить до серії епізодів, вчинених в період з 26.03.2010 по 18.09.2010 року, тому просить пом'якшити покарання.
Заслухавши суддю - доповідача, засудженого, який підтримав свою апеляцію, в судових дебатах та в останньому слові просив задовольнити його апеляцію, вирок суду змінити і призначити менш суворе покарання, думку прокурора, який апеляцію засудженого не підтримав, в судових дебатах просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вивченні матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у судовому засіданні в суді першої інстанції повністю визнав свою вину по пред'явленому обвинуваченню, ні він, ні інші учасники судового розгляду не заперечували проти визнання судом недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ні ким не оспорювались, суд розглянув справу відповідно до ст.299 ч.3 КПК України 1960 року (а.с. 134, 135-138).
Доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його дій в апеляції не оспорюють ся.
Дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 190 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно, оскільки судом встановлено, що він вчинив шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, кваліфікуючою ознакою є повторність вчинення злочину.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставами для скасування вироку не встановлено.
Разом з цим, у вступній частині вироку суд безпідставно послався на судимості ОСОБА_1 за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.01.1994 року, Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.1998 року, Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.1998 року, оскільки на момент вчинення злочину - 12.06.2010 року, ці судимості погашені на підставі п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 89 КК України. В мотивувальній частині вироку суд також безпідставно послався на непогашені та незняті судимості ОСОБА_1
Крім того, посилаючись у вступній частині вироку на судимість ОСОБА_1 за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2011 року суд помилково вказав про засудження його цим вироком за ст. 357 ч. 3, 70 ч.1 КК України, оскільки ОСОБА_1 вказаним вироком був засуджений лише за ст. 190 ч.2, 70 ч. 4 КК України.
При цьому у вступній частині вироку суд не вказав про судимість ОСОБА_1 вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.03.2011 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавленні волі.
Таким чином, вирок в цій частині підлягає зміні.
Що стосується призначення засудженому кримінального покарання колегія суддів зазначає наступне.
Призначаючи засудженому вид покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорії середньої тяжкості, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно, свою вину визнав повністю, у вчиненому злочині щиро розкаявся, відсутність обставин, що обтяжують покарання і пришов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
Разом з цим суд допустив порушення вимог ст. 70 КК України при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів.
Відповідно до ст. 70 КК України принцип повного або часткового складання покарань може застосовуватись у випадках призначення за окремі злочини, що входять до сукупності, як однакових, так і різних за видом покарань. При частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини. Остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять, і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання.
На порушення вказаних вимог закону, застосувавши принцип часткового складання покарань, суд першої інстанції вийшов за межі санкції ст. 190 ч. 2 КК України і призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі, в той час як максимальний строк позбавлення волі, який може бути призначений за ч. 2 ст. 190 КК України складає 3 роки.
Крім того, суд першої інстанції не достатньо врахував відомості про особу винного, який є інвалідом 2 групи, має незадовільний стан здоров'я (а.с. 271, 272, 275), на час вчинення злочину попередні судимості були погашені відповідно п.п. 7.8 ч. 1 ст. 89 КК України, тому колегія суддів визнає доводи апеляції засудженого обґрунтованими, в зв'язку з чим, вирок суду в частині призначеного покарання підлягає зміні, із застосуванням на підставі ч. 4 ст. 70 КК України принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.
К е р у ю ч и с ь ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого задовольнити.
Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині вказівки про судимості та призначеного покарання - змінити.
Виключити з вступної частини вироку відомості про судимість ОСОБА_1 за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.01.1994 року, вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.1998 року; вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.1998 року; замість відомостей про судимість ОСОБА_1 вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2011 року за ст.ст. 190 ч.2, 357 ч.3, 70 ч.1, 70 ч. 4 КК України вказати, що ОСОБА_1 судимий вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2011 року за ст. 190 ч.2, 70 ч. 4 КК України.
Доповнити вступну частину вироку вказівкою на судимість ОСОБА_1 вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.03.2011 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавленні волі.
В мотивувальній частині вироку слова: «враховує непогашені та незняті судимості» замінити словами «враховує, що судимості на час вчинення злочину погашені відповідно до п.п. 7.8 ч. 1 ст. 89 КК України».
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 190 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком більш суворим, призначеним вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2011 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Строк відбування покарання обчислювати з 18.09.2010 року.
Зарахувати в строк відбування покарання, часткове відбуте покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2011 року з 18.09.2010 року по 17.09.2013 року.
В решті вирок залишити без змін.
З оригіналом згідно.
Судді(три підписи)
Головуючий: Н.О. Непомняща