Справа № 647/3036/13-ц
№ провадження 2/647/977/2013
24.09.2013 року Бериславський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого судді Миргород В.С.
при секретарі Бондарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області справу за позовом ОСОБА_1 до Новорайської сільської ради, ОСОБА_2; третя особа: Реєстраційна служба Бериславського районного управління юстиції про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новорайської сільської ради, ОСОБА_2; третя особа: Реєстраційна служба Бериславського районного управління юстиції про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та встановлення факту належності правовстановлюючого документу. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_3, на час смерті вона проживала разом з чоловіком. Чоловік залишив дочці заповіт на все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося. 30.08.2013 року донька звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом, але їй було відмовлено, з тих підстав, що відсутній правовстановлюючий документ на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме відсутня державна реєстрація. Після заведення спадкової справи донька написала заяву про відмову у прийнятті спадщини за заповітом. Оскільки на час смерті позивачка проживала разом з чоловіком, то вона вирішила оформити спадщину на себе. При перевірці документі було виявлено розбіжності в договорі купівлі-продажу, а саме: в графі договору «ми нижче підписані» по батькові її чоловіка зазначено «ОСОБА_3», власника житлового будинку зазначено «ОСОБА_4», у графі «склали цей договір в такому», по батькові чоловіка зазначено «ОСОБА_3», власника житлового будинку зазначено «ОСОБА_4». Просить встановити факт належності договору купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на житловий будинок в порядку спадкування.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позову наполягала на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві. Просила встановити факт належності договору купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на житловий будинок в порядку спадкування.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти його задоволення.
Представник сільської ради та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, до суду подали заяву, просили справу розглянути у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечували .
Згідно ст.169 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених учасників судового розгляду справи та вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у справі даних чи доказів..
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню із наступних підстав.
У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 статті 10 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Вирішуючи зазначений спір суд повинен застосовувати норми цивільного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини та Конституцію України.
Згідно зі ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини :
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.5).
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно ст.ст. 1233,1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.
Згідно заповіту посвідченого секретарем виконавчого комітету Новорайської сільської ради народних депутатів від 27.12.1979 року ОСОБА_3 заповів все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося своїй дочці ОСОБА_2 (а.с.8).
30.08.2013 року ОСОБА_2 подала до Бериславської державної нотаріальної контори заяву про те, що вона в строк не прийняла спадщину та до суду за продовженням цього строку звертатися не буде (а.с. 9).
Згідно ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Судом встановлено, що спадкоємець першої черги ОСОБА_2 відмовилася від спадщини, про що написала заяву до нотаріальної контори (а.с.9)
Відповідно до 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги. 30.08.2013 року Бериславською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №249/2013 за заявою про прийняття спадщини за законом ОСОБА_1 - дружини померлого (а.с. 9).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 належав житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Суд встановлено, що позивач не міг реалізувати своє право спадкоємця, у зв'язку з тим, що при перевірці документі було виявлено розбіжності в договорі купівлі-продажу, а саме: в графі договору «ми нижче підписані» по батькові її чоловіка зазначено «ОСОБА_3», власника житлового будинку зазначено «ОСОБА_4», у графі «склали цей договір в такому», по батькові чоловіка зазначено «ОСОБА_3», власника житлового будинку зазначено «ОСОБА_4» (а.с.6-7).
Відповідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Фактично спадщину прийняв, але оформити спадщину вона позбавлена можливості через те, що в договорі купівлі-продажу є розбіжності, тому вимушена була звернутися до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 19 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є крім іншого нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу та рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.174 ЦПК України та п.24 постанови №2 пленуму Верховного суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 року - у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та обгрунтованно звернулася до суду відповідно до ст..15 ЦК України та ст..3 ЦПК України за захистом порушеного права.
Іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та позивач правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрав спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ст..256 ЦПК України, постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року з змінами та доповненнями " Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", ст.ст., 328,1216,1261 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Встановити що договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого виконкомом Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області 27.12.1979 року за №345 належить ОСОБА_3 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться АДРЕСА_1.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бериславський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. С. Миргород