01 квітня 2009 р.
№ 2-27/8939-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Рогач Л.І.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державної податкової інспекції у м. Ялта в Автономній Республіці Крим
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2006
у справі
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Крима
до
Державної податкової інспекції у м. Ялта в Автономній Республіці Крим
про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з?явилися
від відповідача:
не з??явилися
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09-13.12.2005 позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Ялта № 0000682301 від 15.02.2005, № 0000692301 від 15.02.2005.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09-13.12.2005 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати посилаючись на те, що судами порушенні норми матеріального, права, зокрема, ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скарги задовольнити частково.
Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
З 01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України. Отже, відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідачем у даній справі є орган державної податкової служби.
Згідно пунктів 1,3 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 1990 № 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) а також контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до пункту 6 цієї статті вказані податкові органи забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Отже, позов у справі пред'явлений про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень податкового органу, винесених останнім внаслідок виконання своїх функцій суб'єкта владних повноважень, а не у зв'язку із здійсненням ним у спірних правовідносинах господарської діяльності.
Господарські суди проаналізувавши суб'єктний склад та характер правовідносин, помилково, віднесли до юрисдикцій господарських судів спір за позовом виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Крима до Державної податкової інспекції у м. Ялта в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить про те, що вони є публічно-правовими, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, даний спір розглянуто господарськими судами за правилами Господарського процесуального кодексу України без встановлення належної юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
На порушення цих вимог суд апеляційної інстанції розглянув справу керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
У відповідності з ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обгрунтованне рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.1115, 1117, ст. -ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 23.02.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення від 09-13.12.2005 господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-27/8939-2005 скасувати.
Справу направити до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.
Головуючий В.С. Божок
Судді Л.І.Рогач
Г.П.Коробенко