31 березня 2009 р.
№ 7/199
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого,
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідача
прокуратури
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
Савицька О.В. -посв. № 231 прокурор відділу Генеральної прокуратури України
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора Луганської області
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 22.12.2008р.
у справі
№ 7/199
господарського суду
Луганської області
за позовом
прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського районного комунального підприємства "Комунальник"
до
Новопсковської селищної ради
про
стягнення 13 363, 66 грн.
Прокурор Новопсковського району Луганської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Новопсковського районного комунального підприємства "Комунальник" з позовом до Новопсковської селищної ради про стягнення 13 363, 66 грн.
Позовні вимоги вмотивовано невиконанням позивачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт Новопсковським районним комунальним підприємством "Комунальник" відповідно до акут Ф-2 про приймання робіт за грудень 2007рік, на загальну суму 12 881, 40 грн. та акту Ф-2№03/5 про приймання робіт за березень 2008рік на загальну суму 482, 26 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками; порушенням позивачем статей 193, 530 Цивільного кодексу України
Відповідач відхилив поданий позов, вказавши, що прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в господарському суді, зокрема шляхом звернення до господарського суду з позовною заявою в інтересах інших осіб, які є самостійними суб'єктами господарської діяльності, крім держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.11.2008р. (суддя: Калашник Т.Л.) позов залишено без розгляду, на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення вмотивовано порушенням прокурором приписів статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1998р., позов заявлений в особі визначеного прокурором позивача Новопсковського районного комунального підприємства "Комунальник" пред'явлений не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а в інтересах держави в особі самостійного суб'єкта господарської діяльності, а на підписання таких позовних заяв прокурор не уповноважений.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. (судді: Перлов Д.Ю. -головуючий, Лазненко Л.Л., Медуниця О.Є.) ухвала господарського суду залишена без змін, з мотивів його відповідності вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Луганської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати прийняті у справі судові рішення , а справу направити на розгляд суду першої інстанції.
Заступник прокурора Луганської області посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 121, 142 Конституції України, статей 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статей 60, 62 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 2, 54 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор зазначає, що невиконання Новопсковською селищною радою зобов'язань по своєчасному та повному перерахуванню плати за виконані роботи Новопсковським районним комунальним підприємством "Коммунальник" призводить до ненадходження коштів до бюджету та порушує інтереси держави в особі позивача у даній справі.
Відповідач не надав відзив на касаційне подання та не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру", при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України поняття "орган", уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року також встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до підпунктів 1.1 , 1.2 Статуту Новопсковського районного комунального підприємства "Комунальник" дане підприємство створено за рішенням Новопсковської районної ради від 08.06.2007р. № 12/36 і є спільною власністю територіальних громад Новопсковського району, засновником якого є Новосковська районна рада.
Звертаючись з позовною заявою в інтересах держави в особі Новопсковського районного комунального підприємства "Комунальник", зазначив, що невиконання Новопсковською селищною радою покладених на неї зобов'язань по своєчасному та повному перерахуванню плати за виконані роботи, призводить до несвоєчасного перерахування податків та зборів до державного бюджету та фондів соціальної спрямованості, що порушує державні інтереси в частині формування доходів місцевих бюджетів, а також ставить під загрозу засади здійснення ефективного контролю за їх витрачанням.
Згідно підпунктів 4, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
На вказані нормативно-правові акти як правову підставу позову, посилався прокурор у позовній заяві. Проте, господарськими судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінки даним обставини, доводи прокурора не розглянуті та залишились поза увагою судів, що призвело до безпідставного залишення позову без розгляду.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, у зв'язку з чим їх висновки у даному спорі не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання Заступника прокурора Луганської області задовольнити.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. у справі № 7/199 господарського суду Луганської області та ухвалу господарського суду Луганської області від 03.11.2008р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька
Л.Рогач