01 квітня 2009 р.
№ 2-5/4239.1-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Славута"
на постанову
від 25.12.08 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі
№2-5/4239.1-2008
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Славута"
до
Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим
за участю
прокурора Автономної Республіки Крим
третя особа
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
про
спонукання до виконання дій
за участю представників сторін
від позивача:
Мазурик П.А., дов.
від відповідача:
у засідання не прибули
від ГПУ:
Попенко О.С., посв.
від третьої особи:
у засідання не прибули
Товариство з обмеженою відповідальністю "КС-Славута" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання протиправними дій Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим щодо відмови в узгодженні матеріалів місця розташування та розміру земельної ділянки позивача, а також зобов'язання його вчинити дії.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 19.03.08 Вищий господарський суд України скасував рішення та постанову в справі, передавши її на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова касаційної інстанції мотивована невстановленням судами правових підстав, з яких виник спір -обов'язок відповідача надати погодження місця розташування земельної ділянки, надання якої віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, виходячи з положень глави 2 ЗК України, а також повноважень щодо погодження і затвердження визначеними у законодавстві владними органами при виборі місця розташування земельної ділянки, розташованої у 100 м смузі Чорного моря.
При новому розгляді справи позивач уточнив свої позовні вимоги наступним чином: зобов'язати відповідача підготувати на підставі наданих документів проект постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим з попереднього узгодження місця розташування об'єктів щодо місця розташування та розміру земельної ділянки позивача, яка розташована за межами населеного пункту в районі коси Північної урочище Беляус в межах земель запасу Окунівської сільської ради, а також передати такий проект на розгляд Ради міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до її регламенту.
Рішенням від 14.10.08 господарський суд Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач мав усі необхідні документи для складання відповідачем проекту постанови з попереднього узгодження місця розташування та розміру земельної ділянки для передачі його на розгляд Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, у тому числі рішення селищної ради, розпорядження районної адміністрації про місце розташування та розмір земельної ділянки, висновки органу охорони культурної спадщини, Чорноморської екологічної інспекції та Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції.
Постановою від 25.12.08 Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Градової О.Г. -головуючого, Котлярової О.Л., Остапової К.А.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Постанова мотивована отриманням узгодження природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства -Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та Республіканського Комітету Автономної Республіки Крим по лісовому та мисливському господарству лише після розгляду цієї справи касаційною інстанцією.
Ухвалою від 18.03.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції. Касатор посилається на доведення ним обставин щодо надання усіх передбачені чинним законодавством документів для оформлення відповідачем висновку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з метою набуття права довгострокової оренди земельної ділянки 20.01.05 позивач звернувся з клопотанням №4/1-8 до Голови Чорноморської районної адміністрації про розгляд питання щодо виділення земельної ділянки площею 3 га в рекреаційній зоні району коси Беляус на території Окунівської сільської ради під будівництво оздоровчого комплексу за межами населеного пункту, одночасно надавши схему земельної ділянки.
Чорноморський районний відділ земельних ресурсів Республіканського комітету з земельних ресурсів 05.11.05 надав відповідь про те, що вважає за можливе узгодити площі даної земельної ділянки в подальшому для розробки містобудівної документації та проекту відводу земельної ділянки.
Окунівською сільською радою Чорноморського району 19.12.05 прийнято рішення "Про надання згоди на проведення робіт на визначення місцезнаходження та розміру земельної ділянки для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу ТОВ "КС-Славута".
А 15.02.06 створено комісію у складі голови райдержадміністрації, головного лікаря районної санітарно-епідеміологічної служби, керівника Чорноморської державної екологічної інспекції, головного районного архітектора, голови Окунівської сільської ради, керівника відділу земельних ресурсів, представника позивача, яка погодила попередній вибір земельної ділянки загальною площею 3 га для будівництва та експлуатації оздоровчого комплексу, що було оформлено актом вибору та обстеження земельної ділянки в натурі. В зазначеному акті були вивчені та встановлені всі питання, що передбачені Порядком вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів. Також до акту додано викопіювання з плану меж земель запасу Окунівської сільської ради, в якому вказано місце розташування земельної ділянки.
Додатково свої позитивні висновки з попереднього погодження вибору земельної ділянки позивачеві під будівництво та експлуатацію оздоровчого комплексу за межами населених пунктів в районі коса Північна, урочище Беляус, в межах Окунівської сільської ради надали: Чорноморська державна екологічна інспекція (№13-35/4 від 27.02.06), Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства (№250 від 05.06.06), Комітет по охороні культурної спадщини (№ 9541 від 08.09.06).
Розпорядженням Чорноморської районної державної адміністрації №643-р від 29.06.06 затверджено матеріали узгодження місця розташування та розміру земельної ділянки для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу позивача та прийнято рішення про направлення документів до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим для отримання дозволу на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки.
Проте листом від 12.01.07 №2560/10-25 відповідач повідомив позивача про те, що надані документи мають наступні недоліки: сільською радою не узгоджено місце розташування земельної ділянки, на акті вибору земельної ділянки не має узгодження органів охорони культурної спадщини, в копії плану земельної ділянки не має зноски із зазначенням певної земельної ділянки, не має узгодження Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з лісового та мисливського господарства та висновку Азово-Чорноморської екологічної інспекції.
Вказана відмова відповідача в узгодженні матеріалів місця розташування та розміру земельної ділянки стала підставою виникнення між сторонами спору в даній справі.
Здійснивши новий розгляд справи, суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вказівок касаційної інстанції та не встановили повноваження відповідача щодо здійснення вказаних у позовній заяві дій згідно з вимогами чинного законодавства, зокрема ст.ст. 116, 123, 151 Земельного кодексу України. Разом з тим, відповідач не довів правомірність своїх дій на момент прийняття рішення суду першої інстанції, зважаючи на надання позивачем витребуваних погоджень.
Згідно зі ст. 16 ЗК України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і республіканських програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку від шкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 122 ЗК України встановлено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, зокрема згідно з п. (в) ч. 3 цієї норми районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
У відповідністю зі ст. 123 ЗК України (в редакції на момент виникнення спору) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Згідно з ч.ч. 2, 7 ст. 151 ЗК України (в редакції на момент виникнення спору) вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.04 №427 затверджено Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, який визначає механізм вибору юридичними особами земельних ділянок для розміщення об'єктів, що має проводитись до початку проектування об'єктів.
Відповідно до п.п. 4, 6, 7 цього Порядку сільська, селищна, міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів (далі - комісія), утвореній відповідною радою або держадміністрацією.
Результати роботи комісії оформляються актом. У разі неможливості вибору земельної ділянки в акті зазначається мотивоване обґрунтування відмови. Акт вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів підписується головою і членами комісії, скріплюється печатками і разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передається юридичній особі для подання до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою прийняття відповідного рішення.
З аналізу вказаних норм вбачається, що позивач мав звернутися з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до районної державної адміністрації і відмова цього органу як власника землі у виборі місця розташування земельної ділянки могла бути оспорена в суді, виходячи з положень ч.ч. 16, 17 ст. 151 ЗК України.
Проте, як встановлено судами, Чорноморська районна державна адміністрація, затвердивши матеріали узгодження місця розташування та розміру земельної ділянки для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу позивача своїм розпорядженням №643-р від 29.06.06, прийняла рішення про направлення документів до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим для отримання дозволу на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки позивачеві.
Оскільки позивач дії Чорноморської районної державної адміністрації не оспорив та погодився з необхідністю отримання відповідного дозволу від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідач на підставі п. 12 Положення про Республіканський комітет з земельних ресурсів АР Крим зобов'язаний був підготувати проект постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки або для забезпечення дотримання встановленого для такого погодження строку передати матеріали попереднього погодження особі, визначеній у ст. 151 ЗК України, з відповідним висновком.
Натомість, відповідач безпідставно утримував отримані документи, чим порушив права позивача та органу виконавчої влади здійснити дії, передбачені ст. 151 ЗК України.
При розгляді справи суд апеляційної інстанції не встановив наявність порушень зі боку Чорноморської районної державної адміністрації при виборі місця розташування земельної ділянки, але не керувався ст. 5 ЦК України та новою редакцією ст. 151 ЗК України, ч. 9 якої не регулює спірні правовідносини, а ч. 15 на момент прийняття рішення у справі судом першої інстанції відсутній.
З огляду на викладене, враховуючи тривалість дій відповідача на момент розгляду справи у суді, висновок суду апеляційної інстанції в цій частині не заснований на вимогах ст. 151 ЗК України чинної на момент вирішення спору, а вимоги відповідача є безпідставними.
Також судом апеляційної інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що позивач у 2006 році здійснив відповідне узгодження в порядку, визначеному чинним на той час законодавством, а на момент нового розгляду спору надав усі витребувані відповідачем документи. Одночасно відповідач при розгляді справи судами не довів, що зазначена у наданих йому на розгляд документах земельна ділянка відповідно до вимог чинного законодавства і землеустрою не може бути використана для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу незалежно від особи забудовника.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про невідповідність постанови суду апеляційної інстанції чинному законодавству та обставинам у справі, а відтак її скасування та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.08 у справі №2-5/4239.1-2008 скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.08 у справі №2-5/4239.1-2008 залишити без змін.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький