м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
07.04.2009 року Справа № 11/8
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Іноземцевої Л.В.
Якушенко Р.Є.
Склад судової колегії призначений розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 10.03.2009.
При секретарі
судового засідання Жиленко Д.В.
та за участю представників сторін:
від позивача Дем'янов І.А., за довір. від 29.12.2008 № 12-918/66
від відповідача Балаба Т.М., за довір. від 10.03.2009 № 1
Розглянувши
апеляційну скаргу Підприємства з 100 % іноземною інвестицією
«ІнтерГазСінтез», м.Рубіжне Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 16.02.2009
у справі № 11/8 (суддя Москаленко М.О.)
за позовом Підприємства з 100 % іноземною інвестицією
«ІнтерГазСінтез», м.Рубіжне Луганської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
«Термінал», м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 130585 грн. 31 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у справі № 11/8 (суддя Москаленко М.О.) за позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», м.Рубіжне Луганської області, до ТОВ «Термінал», м.Сєвєродонецьк Луганської області, про стягнення 130585 грн. 31 коп., припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення передплати у сумі 98922 грн. 71 коп., стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по держмиту в сумі 989 грн. 23 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89 грн. 39 коп. В решті вимог про стягнення з відповідача штрафу за прострочку передачі товару в розмірі 31662 грн. 60 коп. у задоволенні позову відмовлено у зв»язку зі спливом позовної давності.
В частині припинення провадження у справі на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) рішення суду з посиланням на статті 525, 526, частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) мотивоване відсутністю предмету спору, оскільки частина товару на суму 74874 грн. 57 коп. була поставлена позивачеві та решта передоплати у сумі 24048 грн. 14 коп. повернута на розрахунковий рахунок позивача після звернення позивача з даним позовом до суду.
Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» (позивач у справі) не погодилось з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у справі № 11/8 скасувати частково через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 31662 грн. 60 коп.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач, вказує на те, що судом неправомірно застосовано позовну давність відносно позовних вимог про стягнення штрафу, оскільки відповідачем, в порушення вимог пункту 3 статті 267 ЦК України, не подано суду письмову заяву про застосування позовної давності з посиланням на певні обставини або причини спливу цього строку.
Скаржник вважає, що перебіг строку позовної давності в один рік щодо стягнення штрафу в сумі 31662 грн. 60 коп. починається з 29.11.2007 (дня останньої поставки товару) згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України. Факт визнання відповідачем у жовтні-грудні 2008 року боргу за договором купівлі-продажу від 26.06.2007 № 11, на думку апелянта, підтверджується фактичним погашенням відповідачем у січні 2009 року боргу в сумі 98922 грн. 71 коп., тобто після звернення позивача з позовом до суду.
ТОВ «Термінал» (відповідач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з»ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
26.06.2007 між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу № 11, за умовами якого продавець (відповідач у справі) у встановлений строк зобов'язався виготовити та передати у власність покупця (позивача у справі) товар (вікна та двері металопластикові), а покупець - прийняти товар та сплатити за нього грошову суму у визначеному розмірі (а.с.19-21).
Загальна вартість товару за умовами пункту 2.1 договору складає 316626 грн. 06 коп.
Згідно з пунктом 2.3 договору оплата товару здійснюється покупцем у порядку передоплати в розмірі 100% від загальної вартості товару протягом трьох днів з моменту підписання даного договору.
Передача права власності на товар здійснюється від продавця до покупця протягом тридцяти календарних днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.1 договору).
Датою передачі права власності на товар вважається дата відвантаження, зазначена у витратних документах продавця (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення строків передачі товару продавець зобов'язаний сплатити покупцеві неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості товару, що підлягає передачі. Виплата неустойки не звільняє продавця від виконання своїх зобов»язань в натурі.
26.06.2007 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано 316626 грн. 06 коп. передплати, про що свідчить виписка банку (а.с.25).
Передача товару відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору повинна була бути здійснена до 26.07.2007.
Відповідачем на адресу позивача поставлений товар на загальну суму 217703 грн. 35 коп. за видатковими накладними від 29.10.2007 № ПЛ-0000124 на суму 116259 грн. 12 коп. та від 29.11.2007 № ПЛ-0000135 на суму 101444 грн. 23 коп. (а.с.26-27).
30.12.2008 Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ТОВ «Термінал» суми попередньої оплати у розмірі 98922 грн. 71 коп. за договором купівлі-продажу від 26.06.2007 № 11 та штрафу в сумі 31662 грн. 60 коп. за порушення строку передачі товару (а.с.2-4, 33).
14.01.2009 відповідачем поставлений позивачеві товар на суму 74874 грн. 57 коп. за видатковою накладною від 14.01.2009 № ПЛ-0000119 (а.с.54).
15.01.2009 та 27.01.2009 відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача решту передоплати в сумі 24048 грн. 14 коп., про що свідчать платіжні доручення відповідно № 26 на суму 10000 грн. 00 коп. та № 39 на суму 14048 грн. 14 коп. (а.с.56-57).
Відзивом на позовну заяву від 01.02.2009 відповідач просив припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення суми передоплати у зв»язку з погашенням ним боргу по сплаті залишку попередньої оплати, та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 31662 грн. 85 коп. відповідно до пункту 4 статті 267 ЦК України у зв»язку зі спливом позовної давності, оскільки перебіг позовної давності почався 27.07.2007 та сплинув 27.07.2008 згідно зі статтею 258 ЦК України.
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у справі № 11/8 відносно боргу припинено провадження у справі у зв»язку з відсутністю предмету спору та відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення штрафу з підстав, викладених вище (а.с.76-77).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Предметом даного спору є стягнення суми попередньої оплати у розмірі 98922 грн. 71 коп., перерахованої позивачем за договором купівлі-продажу від 26.06.2007 № 11, у зв»язку з невиконанням відповідачем своїх зобов»язань за спірним договором по поставці товару та стягнення штрафу у сумі 31662 грн. 60 коп. за прострочку поставки товару.
Отже, спірні правовідносини сторін регулюються умовами названого договору купівлі-продажу, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з приписами статті 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2007 позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу від 26.06.2007 № 11 здійснено 100% передоплату за товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача 316626 грн. 06 коп., про що свідчить виписка банку (а.с.25).
Таким чином, відповідач був зобов»язаний здійснити поставку товару протягом 30-ти календарних днів з моменту надходження передплати на його розрахунковий рахунок, тобто до 26.07.2008.
Товар поставлений відповідачем частково, на загальну суму 217703 грн. 35 коп., за видатковими накладними від 29.10.2007 № ПЛ-0000124 на суму 116259 грн. 12 коп. та від 29.11.2007 № ПЛ-0000135 на суму 101444 грн. 23 коп. (а.с.26-27).
Згідно зі статтею 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач у встановлений строк, тобто протягом 30 календарних днів з моменту надходження передоплати на його розрахунковий рахунок, не передав у власність покупця (позивача у справі) товар за договором купівлі-продажу від 26.06.2007 № 11, що стало підставою звернення позивача до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ТОВ «Термінал» суми попередньої оплати у розмірі 98922 грн. 71 коп., що дорівнює загальній вартості непоставленого товару за цим договором, та про стягнення штрафу в сумі 31662 грн. 60 коп. за порушення строку передачі товару.
Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем 14.01.2009 поставлений позивачеві товар на суму 74874 грн. 57 коп. за видатковою накладною від 14.01.2009 № ПЛ-0000119, а також 15.01.2009 та 27.01.2009 перераховано на розрахунковий рахунок позивача решту передоплати в сумі 24048 грн. 14 коп., про що свідчать платіжні доручення відповідно № 26 на суму 10000 грн. 00 коп. та № 39 на суму 14048 грн. 14 коп. (а.с.54, 56-57).
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв»язку з відсутністю предмету спору.
Щодо стягнення штрафу в сумі 31662 грн. 60 коп. за прострочку передачі товару суд першої інстанції цілком обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
За зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Позивач довідався про порушення свого права щодо своєчасного отримання товару від відповідача 26.07.2007, тобто в день закінчення 30-денного строку, встановленого пунктом 3.1 договору купівлі-продажу від 26.06.2007 № 11. Отже, зі спливом строку виконання зобов»язання, 26.07.2007, перебіг позовної давності почався 27.07.2007, та виходячи з приписів пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, закінчився 27.07.2008.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення штрафу лише 30.12.2008, та відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав відмови у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги щодо переривання позовної давності вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов»язку відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необгрунтованістю, оскільки позивачем не доведено факту визнання відповідачем свого обов»язку щодо сплати штрафних санкцій за прострочку поставки товару.
Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов»язаною особою стосовно кредитора. Господарський суд у кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання (пункт 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).
Позивачем не доведено, що ним була пред»явлена вимога до відповідача про сплату штрафу за прострочку передачі товару та не надано доказів визнання відповідачем свого обов»язку щодо сплати цього штрафу.
Крім того, позивач, посилаючись на статтю 266 ЦК України, помилково вважає, що в даному випадку неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов»язання.
Згідно зі статтею 266 УК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Проте, позивачем не враховано, що неустойкою може бути пеня, яка носить тривалий характер нарахування та може застосовуватись протягом всього періоду прострочки, якщо це передбачено договором, тоді як штраф -це разова неустойка, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України може бути застосована протягом року з початку перебігу позовної давності. Збільшення тривалості позовної давності щодо стягнення штрафу в порядку статті 259 ЦК України сторонами в договорі купівлі-продажу від 26.06.2007 № 11 не передбачено.
Крім того, переривання перебігу позовної давності щодо основної вимоги не передбачає Цивільним кодексом України автоматичного переривання перебігу позовної давності щодо додаткової вимоги.
Доводи апелянта щодо відсутності заяви відповідача про застосування позовної давності спростовуються матеріалами справи, а саме: відзивом відповідача від 01.02.2009, в якому викладена така заява та її нормативне обгрунтування (а.с.46-48).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та відхиляються апеляційною інстанцією за необгрунтованістю.
З огляду на викладене апеляційна скарга Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», м.Рубіжне Луганської області не підлягає до задоволення, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» із апеляційних скарг, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Враховуючи, що позивачем оскаржено рішення лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у сумі 31662 грн. 60 коп., державне мито повинно справлятися у розмірі 50% ставки, обчисленої з цієї суми, тобто в сумі 158 грн. 32 коп.
Таким чином, державне мито у сумі 158 грн. 31 коп., зайве сплачене при поданні апеляційної скарги за платіжним дорученням від 26.02.2009 № 046 на суму 316 грн. 63 коп., підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України згідно зі статтею 47 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито».
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою у сумі 158 грн. 32 коп. покладаються на заявника апеляційної скарги -Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», м.Рубіжне Луганської області.
Керуючись ст.ст.47, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», м.Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у справі № 11/8 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.02.2009 у справі № 11/8 залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги -Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», м.Рубіжне Луганської області.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», м.Рубіжне Луганської області, вул.Менделєєва, буд.2а, ід.код 32803942, державне мито в сумі 158 грн. 31 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням від 26.02.2009 № 046 на суму 316 грн. 63 коп.
Підставою для повернення є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.В.Іноземцева
Суддя Р.Є.Якушенко
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- ГСЛО
5- до наряду
Внесено