08.04.2009 Справа № 18/3-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Ясир Л.О. (доповідач)
суддів: Джихур О.В., Пруднікова В.В.,
секретар судового засідання: Вовченко О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Братерський Геннадій Михайлович, юрисконсульт, довіреність №20 від 01.01.09р.;
від відповідача - Бичков Володимир В'ячеславович, довіреність №5 від 31.05.06р.;
від третьої особи - Онисько Михайло Михайлович, довіреність №199/9/10-110 від 09.02.09р.;
розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків, м.Київ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.09р. у справі №18/3-09
за позовом відкритого акціонерного товариства “САН Інбев Україна», м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Новотрейд», м.Дніпропетровськ
третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків, м.Київ
про визнання недійсним договору, -
Відкрите акціонерне товариство “САН Інбев Україна», м.Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Новотрейд», м.Дніпропетровськ про визнання недійсним договору поставки №30/11 від 30.11.06р. та додаткових угод до нього - №5 від 12.12.07 р., №7 від 13.03.08р., №8 від 28.03.08 р., №9 від 04.07.08 р.
Позовні вимоги, з посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та статтю 207 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що договір поставки є недійсним, оскільки при перевірці податковою інспекцією ПП “Весна» та ПП “Демол-Сервіс», у яких відповідач купував товар (преформи), встановлено, що всі правочини з продажу преформ, які укладалися між відповідачем ПП “Весна» і ПП “Демол-Сервіс» є нікчемними, тому і наступні договори, за якими відповідач продавав ці преформи, є недійсними.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.09р. залучено до розгляду справи у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м.Києві по роботі з великими платниками податків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.09р. по справі №18/3-09 (суддя Петрова В.І.) в позові відмовлено з посиланням на безпідставність позовних вимог.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що при прийнятті рішення судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Представник позивача у судовому засідання підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, просить рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.06р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №30/11, згідно з умовами якого постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю “Новотрейд», зобов'язався поставити та передати у власність покупцю - відкритому акціонерному товариству “САН Інбев Україна», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ПЕТ преформи, на умовах, передбачених цим договором.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 стаття 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно вимог статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що він у березні 2008 року придбав товар у товариства з обмеженою відповідальністю “Новотрейд». В свою чергу відповідач купив цей товар у ПП “Весна» та ПП “Демол-Сервіс», при перевірці яких податковим органом встановлено, що вказані підприємства не мали умов, необхідних для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень і вказане свідчить про відсутність у цих підприємств можливостей на виконання господарських зобов'язань за укладеними з відповідачем правочинами та відсутність наміру створення відповідних правових наслідків. Крім того, оскільки ПП “Весна» та ПП “Демол-Сервіс» не сплачували податки, обов'язок яких виникав з факту продажу ними преформ товариству з обмеженою відповідальністю “Новотрейд», податковий орган дійшов до висновку про нікчемність правочинів, які укладались цими підприємствами з відповідачем.
Позивач зазначає, що оскільки згодом позивач на підставі оспорюваного договору та додаткових угод до нього придбав у відповідача ці ж ПЕТ-преформи, які раніше були придбані відповідачем у ПП “Весна та ПП “Демол-Сервіс» на підставі нікчемних угод, оспорюваний договір має бути визнаний недійсним, як такий, що суперечить інтересам держави.
Поняття нікчемного правочину викладено в частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, згідно з якою нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена безпосередньо в правовій нормі.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Аналізуючи зміст статті 228 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що ознаки нікчемності правочину, які перелічені в ній, відсутні в договорах, укладених відповідачем з ПП “Весна та ПП “Демол-Сервіс».
До того ж, вважаючи ці договори нікчемними, податковий орган зазначив також, що вони укладені сторонами без наміру створення відповідних правових наслідків. Такі правочини згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України є фіктивними, тобто оспорюваними, і можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку.
Проте договори купівлі-продажу преформ, укладені товариством з обмеженою відповідальністю “Новотрейд» з ПП “Весна та ПП “Демол-Сервіс», недійсними не визнані.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, відкрите акціонерне товариство “САН Інбев Україна» посилається також на статтю 207 Цивільного кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами при укладенні договору №30/11 було досягнуто всіх істотних умов: предмету (найменування, кількість, вимоги до якості), ціни та строку дії договору. Крім того, сторони не заперечують, що зазначений договір виконувався належним чином і на час звернення з позовом виконаний повністю.
Вказане підтверджується і актом спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 05.11.08р., в якому зазначено, що відкрите акціонерне товариство “САН Інбев Україна» є кінцевим споживачем преформ та використовує їх у виробництві для розливу готової продукції (т.2 а.с.19). Порушення позивачем та відповідачем податкових зобов'язань з операцій по купівлі-продажу преформ відсутні.
Отже, договір поставки №30/11 від 30.11.06р. укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства, а підстави, на яких базуються позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “САН Інбев Україна» та доводи заявника апеляційної скарги, відсутні, тому висновки місцевого господарського суду про відмову в позові відповідають обставинам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.09р. у справі №18/3-09 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків, м.Київ - залишити без задоволення
Головуючий Л.О. Ясир
Судді О.В.Джихур
В.В.Прудніков