01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.04.2009 № 39/59
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Гаращенко Т.М.
За участю представників:
від позивача: Бородін Д.О. (дов.№ 3-08 від 01.12.2008);
Від відповідача: Лозінський М.В. (дов. б/н від 30.01.2009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Айснет"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.01.2009
у справі № 39/59 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Приватне підприємство "Айснет"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг"
про стягнення 63652,97 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.01.2009р. у справі №39/59 позов задоволено частково: підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі - Холдинг» на користь Приватного підприємства «Айснет» 411,80 грн. - процентів за користування грошовими коштами та судові витрати; в решті частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить змінити рішення в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами та стягнути їх з відповідача у повному обсязі в заявленій сумі 63035,34 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрат по сплаті інформаційно - техніченого забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі скаржник вказує на ту обставину, що судом було порушено вимоги ст..694 ЦК України, а саме, у пункті 5 ст.694 ЦК України, визначено, що, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати і, як вбачається із змісту ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не передбачено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позивач вважає, що розрахунок по стягненню процентів за користування грошовими коштами ним було зроблено вірно - від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати за кожен прострочений день, а суд першої інстанції проігнорував ці вимоги і задовольнив позов лише на суму 411,80 грн. без аргументації підстав задоволення позовних вимог у такій сумі.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що проценти за користування грошовими коштами були обраховані позивачем за період лише півроку, хоча позивач мав право обраховувати їх по день фактичної оплати, тобто майже рік, що збільшило б цю суму вдвічі.
Позивач також вважає незрозумілим застосування у даному випадку судом першої інстанції ч.2 ст.625 ЦК України, адже у договорі купівлі-продажу сторонами чітко визначені умови щодо відповідальності за порушення договірних зобов'язань з урахуванням вимог Глави 54 «Купівля - продаж» ЦК України..
Відповідачем був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю заперечуються доводи апеляційної скарги, з посиланням на те, що сторони не погоджували між собою, що товар передається покупцю в кредит з відстроченням платежу. Згідно ст.694 ЦК України факт продажу товару у кредит з відстроченням платежу повинен бути передбачений договором купівлі-продажу і, як вважає відповідач, доказів щодо такої форми продажу товару позивач суду не надав. Крім того, позивачем пропущено строки позовної давності щодо застосування штрафних санкцій.
Ухвалою від 13.03.2009р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 07.04.2009р.
Представники сторін в судове засідання з'явилися, представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Приватне підприємство «Айснет» звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі - Холдінг», відповідно до п.5.3 Договору купівлі - продажу від 01.01.2007р. №17/25 63652,97 грн. - 5% за наданий товарний кредит відповідно до ст.ст.694 ,536 ЦК України та 617,63 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору купівлі - продажу № 17/25 від 01.01.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції з порушенням терміну оплати із затримкою в один рік.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір купівлі - продажу № 17/25 від 01.01.2007р. діяв до 01.09.2007р., тому жодних правових підстав для стягнення штрафних санкцій за несвоєчане виконання грошових зобов'язань у позивача немає.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені і не погоджується з висновком суду про те, що проценти за користування грошовими коштами підлягають частковому задоволенню лише у розмірі 411,80 грн., з огляду на наступне:
Між Приватним підприємством «Айснет» ( продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі - Холдінг» ( покупець) 01.01.2007р. було укладено договір купівлі - продажу № 17/25 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця продукти харчування: морозиво, заморожені продукти та напівфабрикати (товар), згідно накладених, що додаються до даного договору і, які є невід'ємною його частиною, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити його.
Пунктом 1.2 Договору вартість та асортимент товару, що є предметом цього Договору, зазначається у накладних по кожній окремій партії.
У відповідності з договором продавець здійснює поставку товару Покупцю на вказану торгову точку, протягом 2-х діб з моменту отримання заявки, або згідно місячного, квартального графіку поставок, погодженого сторонами. Даний товар вважається переданим від Продавця Покупцю після підписання супровідних документів - накладних (п. 2.1 Договору).
За поставлений товар покупець зобов'язувався, у відповідності до п.3.2 Договору, здійснити оплату за поставлений товар протягом 14-ти календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування коштів згідно накладної, на розрахунковий рахунок, або внесенням готівки в касу продавця: по факту поставки.
Відповідно до п.4.1 Договору продавець зобов'язувався подавати акт - звірки покупцеві не пізніше п'ятого числа кожного місяця, наступного за звітним, який Покупець зобов'язаний, за відсутності суперечних питань, підписати до десятого числа місяця, наступного за звітним, а уразі необхідності разом з поставленим Товаром передати Покупцю всі необхідні документи на нього для його подальшої реалізації (сертифікати, супровідні документи, накладні та інше). Покупець повинен виконувати інструкції по використанню розробленого стандарту торгівлі з орендованого морозильного обладнання, який містить визначений асортимент продукції
Згідно п. 5.3 Договору при порушенні умов щодо розрахунку, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від загальної вартості поставленого та неоплаченого товару за кожен прострочений день. А у разі прострочення оплати Товару, проданого з відстроченням платежу, покупець зобов'язаний додатково сплатити ще 5% від суми цього товару, відповідно до ст..694 ЦК України.
При укладанні договору сторонами, у п.6.1 Договору, було встановлено термін дії даного договору з моменту його підписання та до 31.12.2007р., а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач виконав умови Договору щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 8235,86 грн., що підтверджується видатковими накладними у періоді з 05.09.2007р. по 23.10.2007р. ( 15 шт.) і даний факт відповідачем не заперечується.
Відповідач у встановлені договором строки не виконав свої зобов'язання по оплаті переданого йому позивачем товару за видатковими накладними, що також не заперечується відповідачем і є порушенням умов Договору, а саме, за одержаний товар в період з 05.09.2007р. по 23.10.2007р. на загальну суму 8235,86 грн., оплата була проведена відповідачем лише 10.10.2008р.
Відповідно до умов п. 4.1 Договору позивачем та відповідачем були складені та підписані Акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р., та за період з 01.01.2008р. по 11.04.2008р., які підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 8235,86 грн.
Позивач стверджує, що відповідач здійснив оплату товару за договором купівлі-продажу №17/25 від 01.01.2007р. лише 10.10.2008р., що не спростовується документально відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 від 29.10.2008р., в якій вимагав, згідно п.5.3 Договору, за порушення договірних зобов'язань щодо вчасного проведення оплати за поставлений товар, сплатити пеню - в сумі 617,63 грн. та проценти за користування грошовими коштами - в сумі 63035,34 грн., відповідно до ст. 694 ЦК України, але відповідач залишив вказану претензію без відповіді.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК Україїни).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач отримав від позивача товар у 2007 році, але свої грошові зобов'язання по його оплаті товару обумовлений договором строк не виконав належним чином і оплатив товар із затримкою в один рік, внаслідок чого у відповідача виникли перед позивачем зобов'язання по сплаті штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача станом на 12.03.2008р. складає 617,63 грн..
У відповідності із ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу.
Частиною 3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст.267 ЦК України).
Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати строки позовної давності щодо сплати пені.
Враховуючи сплив позовної давності щодо сплати пені, про застосування якої заявлено відповідачем, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у позові в частині стягнення пені.
Судова колегія вважає помилковою правову позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог в частині стягнення 5% від суми одержаного товару, відповідно до ст.694 ЦК України ( процентів за користування грошовими коштами ) лише у сумі 411,80 грн. проти заявленої позивачем 63 035,34 грн. відповідно до п.5.3 Договору, виходячи із наступного:
Право господарюючого суб'єкта кредитувати інших за рахунок власного майна випливає з його повноважень власника, які були встановлені Законом України «Про власність», що був чинний на момент укладення сторонами 01.01.2007р. договору купівлі - продажу і, зокрема, статтями 2,4,30, 37-39, відповідно до якого підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупцями (споживачами) процентів за користування цим кредитом.
Кредитні зобов'язання є похідними договору поставки і не виділяються у самостійний вид договірних правовідносин. Статтею 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, зокрема, такі види кредиту: фінансовий та товарний.
Отже, укладання господарюючими суб'єктами договору поставки товарів на умовах кінцевого розрахунку та під процент не суперечить чинному законодавству України.
Процент, який сплачує покупець ( замовник) постачальникові,- це плата за наданий товарний кредит.
Пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати Товару, проданого з відстроченням платежу, покупець зобов'язаний додатково сплатити ще 5% від суми цього Товару, відповідно до ст.694 ЦК України.
Отже,Товар продавався за Договором з відстроченням платежу у кредит, про що свідчать видаткові накладні, в яких чітко зазначено: «Умова продажу: Кредит», і які є невід'ємною частиною Договору (п.1.1).
Матеріалами справи доведено, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань ТОВ «Стіомі - Холдінг» за отриману продукцію в період 05.09.2007р. - 26.10.2007р. на загальну суму 8 235,86 грн. розрахувалось через один рік лише 10.10.2008р.
У пункті 5 ст.694 ЦК України визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно ст..536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи дні, коли товар мав бути оплачений за умовами договору, до дня його фактичної оплати, розрахунок позивача по стягненню процентів за наданий товарний кредит було зроблено вірно - за кожен прострочений день по кожній видатковій накладній на загальну суму 63 652,97 грн., але суд першої інстанції чомусь не врахував ці умови договору і задовольнив позов у цій частині лише на суму 411,80 грн., яка судом чомусь була вирахована арифметично, як одноразовий штраф у розмірі 5% від суми боргу 8 235,86 грн., що не відповідає умовам договору.
Однак, необхідно звернути увагу на те, що проценти за користування грошовими коштами бути обраховані позивачем за період лише півроку - по 12.03.2008р., хоча позивач мав право нарахувати їх по день фактичної оплати - по 10.10.2008р, тобто майже рік, що збільшило б цю суму вдвічі.
Незрозумілою є правова позиція суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позову, які судом не аргументуються, а у мотивувальній частині чомусь робиться посилання на ч.2 ст.625 ЦК України, за приписами якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У договорі купівлі-продажу №17/25 від 01.01.2007р. сторонами чітко визначені умови щодо відповідальності за порушення договірних зобов'язань з урахуванням вимог Глави 54 «КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ» Цивільного кодексу України.
У даному випадку відповідно до ст..202 ЦК України сторони при укладенні договору купівлі-продажу вчинили дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'зків; особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх волі ( ст.203 ЦК України); відповідно до ст..204 ЦК України («Презумція правомірності правочину») правочин є правомірним; поведінка сторін засвідчила волю сторін до настання відповідних правових наслідків ( ст..205 ЦК України).
За таких обставин, є необгрунтованим часткове задоволення позову в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами лише в сумі 411,80 грн., оскільки дані вимоги є правомірними і підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 63 035,34 грн.
Відповідач відповідно до ст..36 ГПК України ні у відзиві на позов, ні у відзиві на апеляційну скаргу не спростував правомірність заявлених позивачем позовних вимог.
З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами, а саме, підлягають стягненню проценти за товарний кредит в сумі 63 035,34 грн., у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст..49 ГПК України витрати позивача по сплаті держмита в частині вимог щодо стягнення процентів за наданий товарний кредит та за подання апеляційної скарги покладаються повністю на відповідача.
В решті частини рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Айснет» задовольнити.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2009р. у справі № 39/59 змінити в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» ( 04071; м.Київ, вул..Введенська,29/58 ; Код ЄДРПОУ 32827667) на користь Приватного підприємства «Айснет» (21019, м.Вінниця, вул..Примакова,72; Код ЄДРПОУ 30247811 ) 63 652,97 грн- проценти за користування грошовими коштами, 636, 53 грн.- держмита за подання позову, 118,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 359,44 грн.- держмита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
В частині стягнення пені в сумі 617,63 грн.- в позові відмовити.»
3.Матеріали справи №39/59 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.
10.04.09 (відправлено)