01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.04.2009 № 8/47
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Гаращенко Т.М.
За участю представників:
від позивача: Дахновський В.М.(дов. №010-01/7747 від 20.12.2007);
Від відповідача: Бачурна Н.О. (дов. №315 від 06.04.2009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод"
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2009
у справі № 8/47 (суддя Оленич Т.Г.)
за позовом ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод"
про стягнення 772 248,30 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2009 у справі №8/47 прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення пені; провадження у справі припинено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 7542грн.42коп. - державного мита та 115грн.25коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ «Чернігівський ковальський завод» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2009 у справі №8/47 скасувати в частині стягнення державного мита з відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Так, скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що судом першої інстанції не було враховано ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що «Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання розподілу між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу».
Тобто, на думку відповідача, вищезазначеною статтею визначено, що держмито повертається саме не за рахунок відповідача, а з Державного бюджету України.
Ухвалою від 13.03.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 07.04.2009р.
Представники сторін в судове засідання з'явилися, представник позивача пояснив свої заперечення щодо апеляційної скаги, а представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Чернігівський ковальський завод», дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду Чернігівської області звернулося 21.01.2009 з позовною заявою ВАТ «Державний експортно - імпортний банк» до ТОВ «Чернігівський ковальський завод» про стягнення 733794,03 грн. - боргу по кредиту, наданому відповідачу на підставі договору про надання кредиту у формі овердрафту №7607V31 від 28.12.2007р., 19511,62 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, нарахованим за період з 28.11.2008р. по 18.01.2009р., 936,00 грн. - заборгованості по сплаті за управління кредитом, нарахованої за період з 28.11.2008р. по 31.12.2008р., 17813,82 грн. - пені за прострочення повернення кредиту, нарахованої за період з 05.12.2008р. по 18.01.2009р., 179,73грн. - пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 29.12.2008р. по 18.01.2009р., 13,10 грн. - пені за прострочення сплати плати за управління кредитом, нарахованої за період з 29.12.2008р. по 18.01.2009р, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за поставлений товар.
Відзив на позовну заяву відповідач суду першої інстанції не надав, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом.
02.02.2009р. позивачем була подана до Господарського суду Чернігівської області заява №076-001/539 від 30.01.2009р. про припинення провадження у даній справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем була погашена прострочена заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та оплаті за управління кредитом, а також про повернення позивачу судових витрат, на підтвердження чого 11.02.2009р. позивачем додані до заяви реєстр платіжних документів та банківські виписки по рахунках за 29.01.2009р. (а.с. 44-51).
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боржником (відповідачем) боргу після звернення кредитора з позовом і подані докази такого врегулювання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення боргу, відсотків за користування кредитом та суми оплати за управління кредитом.
У зв'язку із сплатою 29.01.2009р. відповідачем заборгованості за кредитним договором в добровільному порядку після пред'явлення позову, позивачем, відповідно до ст. 22 ГПК України, 17.02.2009р. подано заяву №076-001/878 про відмову від позову в частині стягнення пені за порушення виконання кредитного зобов'язання (а.с. 343).
Відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Оскільки, дії позивача по відмові від позову в частині стянення пені не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідно до п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині вимог також підлягає припиненню, сплачене позивачем державне мито поверненню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Дана норма застосовується як процесуальна санкція незалежно від результату вирішення спору по суті.
Відповідно до ч.3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Тобто, фактично дана норма статті встановлює, що господарський суд, припиняючи провадження у справі, виносить ухвалу. Ухвала має відповідати вимогам, викладеним у ст. 86 ГПК України, а також містити вказівку на підставу припинення провадження у справі.
У цій ухвалі суд обов'язково повинен вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету за правилами ст. ст. 47, 49 ГПК України.
Враховуючи, що відповідач, як свідчать платіжні документи, погасив заборгованість за кредитним договором після звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права, судова колегія вважає, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати позивача судом першої інстанції обгунтовано покладені на відповідача з урахуванням його заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені.
Стосовно доводів апеляційної скари, то вони мають формальний фарактер, оскільки при вирішенні питань щодо розподілу судових витрат, необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито» останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає (див. ч. 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/612 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до п.3 ч. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю з державного бюджету у випадках припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також, коли позов подано недієздатною особою.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2009 у справі №8/47 відповідає чинному законодавству і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2009 у справі №8/47 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 8/47 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.
09.04.09 (відправлено)