Справа № 559/424/13-ц
19 вересня 2013 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.
при секретарі Свирида М.І
за участю адвоката ОСОБА_12
прокурора Самсонова А.А.,
представника служби дітей Дубенської міської ради Кобилянського Р.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ КБ "Приватбанк", треті особи служба у справах дітей Дубенської міської ради, приватний нотаріус Дубенського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та ОСОБА_6
про визнання недійсним договору іпотеки
В обгрунтування позову позивачка посилається на наступне. 22 вересня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" (нині ПАТ КБ "Приватбанк"), та батьком позивача ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №0809/53, відповідно до якого банк надав останньому кредит в розмірі 100 000 грн. на сплату послуг реєстрації застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна та споживчі цілі, а ОСОБА_6 зобов'язувався належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 17 вересня 2012 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом.
Цього ж дня між ПАТ КБ "Приватбанк" та матір'ю позивача, ОСОБА_4 був укладений договір поруки №0809/53/ДП та договір іпотеки №0809/53/1.
Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Відповідно до договору іпотеки, предметом іпотеки є трьохкімнатна АДРЕСА_1, загальною площею 60,4 кв.м. та належить іпотекодавцю ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Про існування договору іпотеки позивач дізнався випадково тільки у серпні 2012 року, коли прочитав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 липня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до батьків позивача про звернення стягнення на заставлене майно та виселення. Із розмови з матір'ю дізнався, чому їх мають виселяти з квартири.
Позивач зазначає, що зазначена квартира була і є єдиним належним житлом їх сім'ї. З моменту придбання цієї квартири всі члени сім'ї поселилися у ній. Місцем постійного проживання позивача є вказана квартира. Факт постійного проживання позивача у вказаній квартирі стверджується медичною довідкою Дубенської міської поліклініки №562 від 23.06.2009 року та довідкою Дубенського професійного ліцею від 29.01.2013 року 321.
Хоча власником квартири є його мама, ОСОБА_4, позивач вказує на те, що враховуючи вимоги ч.2 ст.18 Закону України "Про охорону дитинства", він як її син, та його сестри мають право на користування вказаним приміщенням.
На момент складення договору іпотеки у АДРЕСА_1 проживали діти власника цієї квартири, неповнолітня ОСОБА_7, та малолітня ОСОБА_8 Позивач тоді хоча не проживав у цій квартирі, але враховуючи положення ст.71 ЖК України за ним зберігалось право користування цією квартирою.
У зв'язку зі станом здоров'я з вересня 2007 року по червень 2009 року він навчався у Бориславській школі-інтернаті для дітей з хронічним захворюванням органів травлення, про що свідчить свідоцтво про базову загальну освіту.
Невід'ємне право дитини на користування житловим приміщенням своїх батьків встановлено Законом України "Про охорону дитинства" та Законом України " Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей" .
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України " Про основи соціального захисту бездомних та безпритульних дітей" органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками або особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних інтересів дітей відповідно до закону.
Позивач зазначає, що ознайомившись із оспорюваним договором іпотеки, він дізнався, що даний договір не був погоджений у встановленому порядку органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при розпорядженні майном, яким вони володіють чи користуються.
Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам іхніх неповнолітніх, малолітніх чи непрацездатних дітей.
Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності або право користувапння яким мають право діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону (ч.4 ст.12 ЗУ " " Про основи соціального захисту бездомних та безпритульних дітей").
Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, надавати письмові зобов'язання.
Одним із правочинів, які не можуть вчинятися без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст.177 СК України є відмова від майнових прав дитини, зокрема і право користування жилим приміщенням, оскільки відповідно до ч.2 та 3 ст.18 ЗУ "Про охорону дитинства" діти, члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
При отриманні матір'ю позивача договору іпотеки не отримано було дозволу органу опіки та піклування, чим були порушені права позивача та його неповнолітніх сестер.
А відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочинує недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст.203 цього Кодексу.
Позивач зазначає, що на даний момент він не припиняв сімейних відносин з власником спірної квартири, надалі проживає там і нарівні з власником має право користування квартирою. А наслідком неповернення коштів за кредитним договором може стати позбавлення сім'ї, в тому числі і позивача єдиного належного їм житла, що є предметом іпотеки.
З огляду на викладене позивач просить визнати недійсним договір іпотеки №0809/53/1 укладений 22 вересня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" (тепер ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4.
В судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві. Доповнив, що про цей договір іпотеки він дізнався при отриманні рішення Вищого спеціалізованого суду про стягнення заборгованості за кредитом, бо дізнався, що його сім'ю мають виселяти із займаної квартири. Хоча власником квартири є його мама, але при укладені договору іпотеки не дотримано його прав та інтересів і небуло згоди органу опіки і пуклування, тому цей договір позивач просить визнати недійсним.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала та пояснила, що у 2007 році їх сім'я купила квартиру по АДРЕСА_1. А у 2008 році чоловік брав кредит на купівлю автобуса, тож потрібно було надати майно у заставу. Всіма довідками займався чоловік. У банку при укладені договору іпотеки за 5-10 хвилин всі документи були готові, і вона підписала що потрібно. Відповідачка вважає що це її вина, бо вона незнала, що коли є діти, то не можна давати майно у заставу. У 2010 року вони з чоловіком розірвали шлюб і він перестав платити заборгованість по кредиту, сказав, щоб відповідачка сама погашала кредит, а куплений автобус продав. Чоловікові ця квартира не потрібна і він не проти виселення відповідачки з дітьми із квартири. На момент укладення договору іпотеки діти вже були вселені у квартиру. Так сталось тому, що їй ніхто не пояснив, що коли є діти, то потрібна згода органу опіки та піклування для укладення договору на розпорядження майном.
Представник відповідача, ПАТ КБ "Приватбанк" в судовому засіданні позову не визнав. Пояснив що при отриманні кредиту на 100 000 грн. ОСОБА_6 надав у іпотеку квартиру. Банк лише укладає кредитний договір. Договір іпотеки реєстрував нотаріус і до його обов'язків входить перевірка чи проживають у цій квартирі діти, чи ні, а відповідно чи потрібна згода органу опіки та піклування чи ні. Як представнику відомо нотаріус перевіряла ці обставини і було встановлено, що неповнолітні діти проживають по вул.Грушевського у іншій квартирі, а не мо вул.Морозенка, тобто у квартирі, що була предметом іпотеки. Такі довідки надали самі ОСОБА_6. Тому і було укладено договір іпотеки без згоди органу опіки та піклування.
Представник третьої особи, служби у справах дітей пояснив, що до органу опіки ніхто при укладенні договору іпотеки не звертався, а спір необхідно вирішити залежно від того де проживали діти, у спірній квартирі чи у іншій квартирі.
Таку ж саму думку в судовому засіданні висловив прокурор.
Третя особа, приватний нотаріус ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що їй Іпотекодавцем було подано документи, що у квартирі, що була предметом іпотеки зареєстрований лише ОСОБА_6. Було надано довідку, що ОСОБА_4, мати дітей зареєстрована разом з дітьки по АДРЕСА_3. В такому випадку і не вимагалось згоди органу опіки та піклування, бо діти не зареєстровані в житловому приміщені що є предметом іпотеки, а мають інше житло.
Третя особа, ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що у 2008 році він брав кредит на покупку автобуса. Квартиру куплену їх сім''єю у 2007 році поставили в заставу. На момент укладення договору застави у тій квартирі ще ніхто не проживав, бо там робився ремонт. Діти були зареєстровані по АДРЕСА_3, де є дві кімнати. Він проживав у спірній квартирі до 2011 року, а хто там проживає зараз йому не відомо.
Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, прокурора, свідків, ознайомившись з документами по справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він проживає в АДРЕСА_4. Сусідами є сім'я ОСОБА_6, яка проживає у квартирі №19 з 2007-2008 року. Вселялись у квартиру ОСОБА_6, ОСОБА_4, та їх троє дітей і з того часу там проживають.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є кумою ОСОБА_4. З 1996 року ОСОБА_4 проживали у гуртожитку по вул.Грушевського. А у 2007 купили квартиру по АДРЕСА_1 і переселились у ту квартиру. А кімната по вул.Грушевського пустує, бо ніхто там не проживає.
Аналогічні пояснення що і свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_10
22 вересня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір на суму кредиту в 100 000 гривень. (а.с.4-6.)
ОСОБА_4 виступила поручителем ОСОБА_6 по вищезазначеному кредитному договору, на що вказує договір поруки від 22.09.2008 року (а.с.7.)
Відповідно до договору іпотеки укладеного 22.09.2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 в забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору укладеному між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6, ОСОБА_4 надала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру по АДРЕСА_1. В п.12.8 власник квартири ОСОБА_4 засвідчила, що до предмету іпотеки відсутні вимоги інших осіб, в тому числі ті що не зареєстровані у встановленому законом порядку. (а.с.8-10.)
Копія медичної довідки від 23.06.2009 року вказує на те, що ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_1. (а.с.13.)
Довідка Дубенського професійного ліцею від 29.01.2013 року, вказує на те, що ОСОБА_3 навчався у цьому ліцеї з 01.09.2009 року по 18.05.2012 року і на момент навчання проживав за адресою АДРЕСА_1. (а.с.14.)
Договір купівлі продажу від 02 квітня 2007 року вказує на те, що ОСОБА_4 купила у ОСОБА_11 3-х кімнатну АДРЕСА_1. (а.с.18.)
Копія паспорта ОСОБА_3, вказує на те, що станом на 03.2010 року він зареєстрований за адресою АДРЕСА_3. (а.с.19 зворот)
Довідка ЖЕК №2 м.Дубно, надана приватним нотаріусом ОСОБА_5 вказує на те, що при укладенні договору іпотеки ОСОБА_4 було подано довідку, де вказано, що вона, та її неповнолітні діти зареєстровані по АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 на час видачі довідки, 09.09.2008 року, був зареєстрований лише ОСОБА_6 (а.с.58)
Це з підтверджує і копія з будинкової книги по вказаній АДРЕСА_1 (а.с.59.)
Копія паспорту ОСОБА_4 вказує на те, що була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 до 18.10.2011 року і лише з цього терміну змінила реєстрацію на АДРЕСА_1. (а.с.67.)
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що на 02.04.2007 року ОСОБА_4 купила АДРЕСА_1. 22.09.2008 року ця квартира надана її власником ОСОБА_4 в іпотеку в забезпечення отримання кредиту її чоловіком ОСОБА_6 в розмірі 100 000 гривень.
Можна погодитись з доводами позивача щодо того, що відповідно до ч.3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, надавати письмові зобов'язання.
Разом з тим при укладені договору іпотеки ОСОБА_4 надала довідку про те, що діти зареєстровані як і вона в іншому житловому приміщенні і права їх не будуть порушені, а також у договорі іпотеки засвідчила, що до предмету іпотеки відсутні вимоги інших осіб, в тому числі ті що не зареєстровані у встановленому законом порядку.
При реєстрації договору іпотеки нотаріусом було зібрано всі необхідні документи щодо реєстрації інших осіб крім власника у предметі іпотеки і встановлено, що інші особи, в тому числі неповнолітні діти зареєстровані за іншим місцем проживання.
Посилання позивача на медичну довідку та довідку з ліцею щодо місця свого проживання є безпідставиним, оскільки довідки щодо місця проживання і реєстрації видаються ЖЕКом а не будь якими установами.
Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам іхніх неповнолітніх, малолітніх чи непрацездатних дітей.
В даному випадку при укладенні договору іпотеки було засвідчено самою матір'ю дітей, що діти забезпечені житлом, про що подавались довідки Іпотекодавцем, а отже такий правичин як договір іпотеки їх інтересам не суперечить.
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що при укладені договору іпотеки були дотримані всі вимоги, що вимагає законодавство для укладення такого договору, а отже підстав для визнання його недійсним не вбачається.
Керуючись ст.ст.10,60, 209,212 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ КБ "Приватбанк", треті особи служба у справах неповнолітніх Дубенської міської ради, приватний нотаріус Дубенського міськрайонного округу ОСОБА_5, та ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити за безпідставністю вимог.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: