Справа №544/1198/13-к
Провадження №1-кп/544/68/2013
Іменем України
20 вересня 2013 року Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Тютюнник А.О.,
прокурорів - Висоцького Е.М., Драпак А.О.,
потерпілого - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Гребінка, Полтавської області, проживаючого в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, тимчасово не працюючого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_2 14 листопада 2011 року близько 14 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 перебуваючи на території АДРЕСА_2, під час сварки із гр. ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс один удар рукою в обличчя останнього, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді кровопідтіку слизової оболонки центру верхньої губи, що за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, а також не визнав пред'явлений до нього цивільний позов та пояснив суду, що 14.11.2011 року він їхав на своєму автомобілі мимо гаража біля якого знаходився ОСОБА_1 Обвинувачений зупинив машину, вийшов із неї та підійшовши до ОСОБА_1 спитав про те, навіщо він опечатав належний його батьку гараж. При цьому, ОСОБА_1 став сваритись на нього та висловлюватись на адресу обвинуваченого нецензурною лексикою і вдарив обвинуваченого ногою по коліну. Обвинувачений відмахнувся від потерпілого і рукою, а саме: тильною стороною долоні, а не кулаком, просто зачепив його по губі. В цей конфлікт вмішався ОСОБА_3 та припинив його. Обвинувачений зазначає, що не мав наміру бити потерпілого. Потім ОСОБА_1 взяв палку та вдарив по бамперу машини на якій приїхав обвинувачений, але оскільки автомобіль таким чином пошкодити ОСОБА_1 не зміг, то обвинувачений сів у машину та поїхав. Вдогонку ОСОБА_1 кинув цеглину, але не попав.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його вина повністю доводиться іншими, зібраними у справі доказами, зокрема, показами свідків та самого потерпілого, а також зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 14.11.2011 року близько 14 год. 00 хв. він перебував у гаражному кооперативі АДРЕСА_2, біля гаражу свідка ОСОБА_3 та спілкувався із ним. До гаражу під'їхав автомобіль марки «Тайота», з машини вийшов обвинувачений і підійшовши до нього став пред'являти претензії з приводу того, що потерпілий займається не своєю справою змушуючи обвинуваченого забрати з гаража солярку та бензин, які він там зберігає. Потерпілий відповів, що робить все по закону, оскільки не хоче щоб у кооперативі сталася пожежа з вини обвинуваченого, адже може постраждати майно інших жителів села та самого потерпілого. Після такої відповіді обвинувачений стоячи обличчям до потерпілого наніс йому один удар кулаком руки в обличчя, а саме в область рота. Потерпілий зазначив, що від удару в нього потемніло в очах, але свідомість він не втратив та встояв на ногах. При цьому, з верхнього губи пішла кров. Захищаючись від нападу потерпілий виставив вперед ногу на яку натикнувся обвинувачений. Після цього в конфлікт втрутився свідок ОСОБА_3 та розборонив потерпілого і обвинуваченого. Потім обвинувачений сів у свою машину та поїхав, а потерпілий звернувся в міліцію із заявою щодо цього випадку та пройшов судово-медичне освідування.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що коли це все сталось він знаходився у своєму гаражі. До свідка підійшов потерпілий і вони стали спілкуватись та обговорювати різні питання. В цей час до гаража під'їхав обвинувачений та вийшовши з автомобіля підійшов до потерпілого і став питати його про те, навіщо він постійно створює йому неприємності. Вони стали сваритись та висловлюватись нецензурними словами, а потім обвинувачений вдарив потерпілого по обличчю і пішла кров. Тоді свідок став між ними і почав їх заспокоювати. Після цього обвинувачений сів в машину та поїхав, а потерпілий вдогонку кинув палку і влучив по бамперу автомобіля.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка є дружиною потерпілого, суду показала, що 14.11.2011 року вона знаходилась вдома. Після обіду додому повернувся потерпілий і свідок побачила, що в нього розбита губа. Свідок запитала його про те, що сталось і потерпілий розповів їй, що він стояв біля гаражів та спілкувався с ОСОБА_3, потім на автомобілі під'їхав обвинувачений, став кричати, вдарив потерпілого і пішла кров. Після цього свідок разом з потерпілим поїхали в лікарню, а також в міліцію де їм видали направлення на освідування.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який є батьком обвинуваченого, суду показав, що ОСОБА_1 без будь-яких дозволів опечатав його гараж і з цього все почалось. Потім за заявою ОСОБА_1 прийшла комісія для того щоб оглянути його гараж, але свідок не дозволив цього зробити. Через деякий час замки на гаражі свідка та гаражі обвинуваченого були пошкоджені і на думку свідка це міг зробити, крім інших, також ОСОБА_1
Такі покази свідка ОСОБА_5 вказують на те, що неприязні стосунки між обвинуваченим та потерпілим склались за довго до вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення.
Згідно акту судово-медичного обстеження №150 від 18.11.2011 року, проведенням судово-медичного освідування гр. ОСОБА_1 з урахуванням медичної документації на його ім'я, встановлені тілесні ушкодження у вигляді кровопідтіку слизової оболонки центру верхньої губи, що утворилися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в строк та обставинах вказаних освідуванним і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 43).
Відповідно до висновку експерта №031 від 12.02.2013 року, у гр. ОСОБА_1 встановлено тілесні ушкодження у вигляді кровопідтіку слизової оболонки центру верхньої губи, що утворилися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, по ударному механізму ймовірно в положенні стоячи обличчям до обличчя в результаті одного травмо контакту, можливо в строк та за обставин вказаних у постанові і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 69).
Згідно даних протоколу проведення слідчого експерименту від 20.06.2013 року з фототаблицями, ОСОБА_1 розповів, що 14.11.2011 року близько 14 год. 00 хв. він прийшов в гараж до свого знайомого ОСОБА_3 де між ними відбувалася розмова з їх приватних питань. В ході розмови до них на автомобілі під'їхав гр. ОСОБА_2, який вийшовши з автомобілю відразу направився до ОСОБА_1 та почав з ним сварку. ОСОБА_2 звинувачував ОСОБА_1 в тому, що він опечатав гараж його батька. В ході сварки ОСОБА_2 наніс один удар кулаком правої руки в область рота ОСОБА_1 від якого з верхньої губи пішла кров. У відповідь ОСОБА_1, з метою самозахисту, виставив ногу вперед на яку і наткнувся ОСОБА_2 (а.с. 75-76).
Згідно даних протоколу проведення слідчого експерименту від 20.06.2013 року з фото таблицями, свідок ОСОБА_3 розповів, що 14.11.2011 року близько 14 год. 00 хв., коли він перебував в приміщенні свого гаража, що розташований в АДРЕСА_2, до нього підійшов гр. ОСОБА_1 та між ними відбулася розмова з їх приватних питань. Саме в цей час до гаража на автомобілі під'їхав гр. ОСОБА_2 Вийшовши з автомобіля він направився до ОСОБА_1 та між ними почалася сварка з приводу того, що ОСОБА_1 опечатав його гараж. В ході сварки ОСОБА_2 наніс один удар тильною стороною долоні в область рота ОСОБА_1 від якого з верхньої губи пішла кров (а.с. 77-79).
Відповідно до висновку експерта №093 від 20.06.2013 року, покази потерпілого гр. ОСОБА_1 загалом відповідають та не протирічать судово-медичним даним отриманим при його експертизі (а.с. 83).
Відповідно до висновку експерта №094 від 20.06.2013 року, покази свідка ОСОБА_3 загалом відповідають та не протирічать судово-медичним даним отриманим при експертизі потерпілого гр. ОСОБА_1 (а.с. 89).
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, доведена повністю. Дії ОСОБА_2 органами досудового слідства правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про міру покарання, яку необхідно призначити ОСОБА_2, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
ОСОБА_2 вчинено злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, раніше обвинувачений судимим не був, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
У відповідності до положень ст.ст. 66, 67 КК України, обставин, що пом'якшують та/або обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З врахуванням особи винного та вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді штрафу в дохід держави, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Стосовно вирішення заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову про стягнення заподіяної моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи, що суд визнає обвинуваченого винним у нанесені потерпілому легких тілесних ушкоджень і оскільки потерпілий зазнав фізичного болю від неправомірних дій обвинуваченого, суд приходить до висновку про наявність заподіяної потерпілому моральної шкоди.
При цьому, цивільний позов потерпілого про відшкодування завданої моральної шкоди, з урахуванням положень наведених норм чинного законодавства України та роз'яснень вищої судової інстанції підлягає до часткового задоволення враховуючи, зокрема, принципи розумності, справедливості та співмірності.
Речові докази по кримінальному провадженню не значаться.
Судові витрати у провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що станом на час розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Цивільний позов потерпілого про стягнення заподіяної моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, поживаючого в АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 09.10.1996 року, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого в АДРЕСА_1, завдану моральну шкоду у сумі 500 (п'ятсот) грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Речові докази по кримінальному провадженню не значаться.
Судові витрати у провадженні відсутні.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя -