ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________
"15" січня 2009 р.
Справа № 8/377/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Михайлова М.В., Журавльова О.О.,
при секретарі судового засідання Лисіній О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2. за дов.,
від відповідача -Апісарев С.О., за дов.,
від прокуратури -не з'явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Миколаївська область, смт. Врадіївка
на рішення господарського суду Миколаївської області від 11 листопада 2008 року
у справі №8/377/08
за позовом Прокурора Врадіївського району в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради, Миколаївська область, смт. Врадіївка
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Миколаївська область, смт. Врадіївка
про стягнення 18007 грн. 40 коп.
встановив:
У вересні 2008 року прокурор Врадіївського району Миколаївської області (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області (далі-позивач) звернувся у місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності (СПД) ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення з останнього плати в сумі 18007,40 грн. за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 3618,5 мІ під нежитловими приміщеннями, власниками яких є відповідач у смт. Врадіївка, обґрунтовуючи позов тим, що відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» і рішення сесії Врадіївської селищної ради від 20.10.2006р. №13 «Про порядок розрахунків та розміри орендної плати за використання земельної ділянки у селищі», ст.ст. 152, 156, 158 Земельного кодексу України він зобов'язаний вносити плату за користування землею, а ненадходження від відповідача платежів за користування землею під будівлями спричиняє шкоду державним інтересам в особі Врадіївської селищної ради.
У процесі розгляду справи судом прокурор на підставі ст.22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, і просив стягнути з відповідача на користь позивача 14059,16 грн. збитків, заподіяних тимчасовим використанням земельної ділянки відповідачем, розрахованих на підставі акту комісії від 04.11.2008р. «Про результати роботи комісії по визначенню та відшкодуванню втрат (збитків) до місцевого бюджету за використання земельної ділянки ОСОБА_1», яка була створена розпорядженням Врадіївської райдержадміністрації від 20.10.2008р. №485-р.
Відповідач у запереченнях на позов та уточненнях до нього його не визнав, посилаючись на те, що за ним не була закріплена земельна ділянка під будівлями, придбаними ним як фізичною особою, а не СПД за договором купівлі-продажу від 05.11.2005р., він не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки під цими будівлями, а тому згідно Закону України «Про плату за землю» він не повинен сплачувати земельний податок до дня виникнення у нього права власності чи користування земельною ділянкою під придбаними будівлями, а позивач не надає дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі відповідачу земельної ділянки під придбаними будівлями у власність, що було підставою для звернення з адміністративним позовом до місцевого районного суду про надання йому такого дозволу позивачем, але, оскільки йому судом в цій частині було відмовлено у позові, то він подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного адміністративного суду, рішення яким до цього часу не прийнято по його апеляційній скарзі.
Рішенням місцевого господарського суду від 11 листопада 2008 року (суддя Гриньова-Новицька Т.В.), яке підписано суддею 27.11.2008р., уточнені позовні вимоги прокурора задоволені у повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість і відповідність чинному законодавству.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і провадження у справі припинити, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права щодо підвідомчості спору господарському суду, оскільки відповідач придбав нежилі будівлі площею 3618,5 кв.м по договору купівлі-продажу від 05.11.2005р. у смт. Врадіївка як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності, оскільки підприємцем він став 25.11.2005р. з моменту реєстрації і, крім того, як далі зазначає відповідач в апеляційній скарзі, акт від 04.11.2008р., складений комісією по визначенню та розрахунку збитків за використання земельної ділянки відповідачем, яка створена розпорядженням Врадіївської райдержадміністрації від 20.10.2008р. №485-р, яке на думку відповідача, не відповідає чинному законодавству, оскільки згідно рішення сесії Врадіївської селищної ради від 20.10.2006р. №13 користувач земельної ділянки сплачує селищній раді плату від недоотримання коштів за землекористування за окремою угодою, а плату за землю згідно Закону України «Про плату за землю» справляється виключно у вигляді земельного податку або орендної плати. Вказане рішення Врадіївської селищної ради не було оприлюднене у місцевих друкованих засобах масової інформації після його прийняття і підписання, що підтверджується листом редактора місцевої газети від 05.12.2008р. за №209, який наданий до апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, відповідач - ОСОБА_1 як фізична особа, не маючи статусу суб'єкта підприємницької діяльності, 05.11.2005р. за договором купівлі-продажу придбав у ВАТ «Врадіївська райагропромтехніка» у власність частку комплексу нежитлових будівель під №40 по вул. Ломоносова у смт. Врадіївка Миколаївської області, а саме: майстерню площею 3031,3 мІ, станцію техобслуговування камазів площею 524,5 мІ, склад мастильних матеріалів площею 28,3 мІ, насосну площею 6,4 мІ, контору заправки площею 28 мІ, а всього на земельній ділянці загальною площею 3618,5 мІ.
Вказана земельна ділянка під будівлями і земельна ділянка, необхідна для їх обслуговування, відповідачем використовувалась без правовстановлюючих документів і без укладення договору оренди.
Із зазначеного договору купівлі-продажу нежитлових будівель (майстерні, станції техобслуговування камазів, складу мастильних матеріалів, насосної. контори заправки) випливає і встановлено судом, що ці будівлі на земельній ділянці загальною площею 3618,5 мІ. були придбані відповідачем для здійснення виробничої діяльності, в зв'язку з чим відповідач 25.11.2005р. зареєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 18.08.2008р. серії 44 за №609305.
Документи по регулюванню земельних відносин відповідачем в порушення Земельного кодексу України і Закону України «Про землеустрій» не оформлені до теперішнього часу.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під придбаними відповідачем будівлями і земельну ділянку, необхідну для їх обслуговування, позбавляє позивача, як власника земельної ділянки, права на отримання відповідних коштів до місцевого бюджету, що завдає збитки державним інтересам у зв'язку з ненадходженням платежів за використання земельної ділянки.
Відповідно до ч.2 і п. «г» ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Пунктом «д» ч.1 ст.156 цього Кодексу передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, у тому числі заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно ч.2 ст.157 вказаного Кодексу порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (КМУ).
Постановою КМУ від 19.04.1993р. №284 (з подальшими змінами) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до пунктів 1 і 2 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Розпорядженням Врадіївської райдержадміністрації від 20.10.2008р. №485-р відповідно до ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» і ст.2 вказаного вище Порядку, затвердженого КМУ, було створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків за використання земельної ділянки ОСОБА_1 (відповідачем). Цією комісією по результатам роботи було складено акт від 04.11.2008р. по визначенню та відшкодуванню втрат до місцевого бюджету за використання земельної ділянки ОСОБА_1 (відповідачем), згідно якому спричинені збитки склали 14059,16 грн. Ці збитки вказані прокурором у заяві про уточнення позовних вимог на підставі ст.22 ГПК України.
Прокурором правомірно пред'явлений позов до господарського суду про стягнення цих збитків з відповідача (фізичної особи-підприємця), оскільки, як було зазначене вище, статус суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (відповідач) отримав 25.11.2005р. відразу після придбання вказаних будівель для здійснення господарської діяльності по договору купівлі-продажу від 05.11.2005р.
В зв'язку з цим є безпідставними і не приймаються до уваги судом посилання відповідача як у запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі на те, що ним будівлі були придбані як фізичною особою-підприємцем, а тому спір непідвідомчий господарському суду.
Є також безпідставними посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що останній здійснював свою господарську діяльність як підприємець тільки торгівлею м'ясом на ринках, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, патент на торгівлю м'ясом на ринках був виданий ОСОБА_1 (відповідачу) Врадіївським відділенням Кривоозерської МДПУ вже як суб'єкту підприємницької діяльності тільки у 2008 році (а.с.24).
Не може бути прийнято до уваги судовою колегією апеляційної інстанції посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідно до п.1 рішення Врадіївської селищної ради від 20.10.2008р. № 13-IV «Про порядок розрахунків і розміри орендної плати за використання земельної ділянки в селі» з моменту прийняття рішення і до часу видачі документа на землекористування користувач сплачує за окремою угодою селищній раді від недоотримання неодержання коштів за користування земельною ділянкою плату у розмірі 5% нормативної грошової оцінки земель в селищі Врадіївка і, що згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю» плата ним за землю може справлятися виключно у вигляді земельного податку або орендної плати, а тому це рішення Врадіївської селищної ради не відповідає, як вважає відповідач, законодавству України. З цього приводу слід зазначити, що з відповідача за позовом стягуються спричинені збитки за користування земельною ділянкою під придбаними відповідачем будівлями без правовстановлюючих документів і договору оренди земельної ділянки на підставі зазначених вище статей Земельного кодексу України і постанови КМУ.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на лист редактора газети «Вісник Врадіївщини» №209 від 05.12.2008р., згідно якому вказане рішення Врадіївської селищної ради від 20.10.2006р. за № 13-IV не було надруковано в названій газеті, то слід також зазначити, що вказане рішення позивача не визнано судом в установленому порядку незаконним у відповідності зі ст.21 Цивільного кодексу України і, крім того, відповідач надав цей лист редакції «Вісник Врадіївщини» тільки до апеляційної скарги, а до заперечень на позов і уточнень до нього він не надавався і суд першої інстанції не давав йому оцінку, не дивлячись на те, що справа судом розглядалась з вересня по листопад 2008р.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
При таких обставинах відсутні підстави для скасування оскарженого рішення суду і припинення провадження у справі.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 11 листопада 2008 року у справі №8/377/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М.Тофан
Судді М.В. Михайлов
О.О.Журавльов