01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
11.02.09 р. № 12/4776
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),
суддів: Чорногуза М.Г.,
Жук Г.А.,
при секретарі судових засідань Олійник О.Л.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-Сем і К»,
на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2008 року,
у справі №12/4776 (суддя Грачов В.М.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-Сем і К»(с.Мельники, Канівський район, Черкаська область),
до Акціонерного товариства закритого типу «Канівриба»(с.Литвинець, Канівський район, Черкаська область),
про стягнення заборгованості,
в судове засідання з'явились представники сторін:
від позивача: Білик О.А. -ліквідатор (постанова ГСЧО від 18.03.2008 року №14/5264);
від відповідача: Потієнко Т.М. -представник (довіреність №18 від 27.01.2009 року);
ТзОВ «Мир-Сем і К»звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ЗАТ «Канівриба»про стягнення з відповідача 30502 грн. 50 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, 27.01.2004 року, 19.03.2004 року, на підставі рахунків №2 від 26.01.2004 року, №9 від 19.03.2004 року, та 10.06.2004 року згідно договору №10 від 10.06.2004 року, на поточний рахунок відповідача було перераховано грошові кошти за товар у розмірі 30502 грн. 50 коп., однак, в подальшому, вказаний товар відповідачем позивачу передано не було.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.11.2008 року у справі №12/4776 в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано пропуском строку позовної давності, протягом якого позивач наділений правом звернутись до господарського суду за захистом порушеного права.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ «Мир-Сем і К»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2008 року у справі №12/4776 скасувати, як таке, що прийнято з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.261, 525, 526, 530 ЦК України, невідповідністю висновків обставинами справи та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що висновок місцевого господарського суду щодо закінчення строку позовної давності зроблений без дослідження Вимоги ТзОВ «Мир-Сем і К»№251/9 від 18.08.2008 року.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.12.2008 року було порушено апеляційне провадження з перегляду рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2008 року, призначено розгляд апеляційної скарги у справі №12/4776 на 28.01.2009 року.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року, у зв'язку з хворобою суддів Агрикової О.В. та Мазур Л.М., склад колегії суддів по справі №12/4776 було змінено на наступний: головуючий суддя -Поліщук В.Ю., судді -Жук Г.А., Чорногуз М.Г.
За наслідками судовому засіданні апеляційного господарського суду 28.01.2009 року оголошувалась перерва до 11.02.2009 року з метою надання можливості сторонам надати додаткові документи по справі.
В судових засіданнях апеляційного господарського суду, представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи це доводами, наведеним в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судових засіданнях апеляційного господарського суду проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила господарський суд апеляційної інстанції спірне судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень, представник позивача посилалась на те, що місцевим господарським судом було повно всебічно та об'єктивно досліджено усі обставини справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, представник позивача наголошувала на тому, що відповідачем було належним чином виконані зобов'язання щодо передачі сплаченого товару, однак в силу тривалого строку, що минув від часу здійснення спірних правовідносин, будь-які документи у відповідача відсутні.
В судовому засіданні, що відбулось 11.02.2009 року, за згодою уповноважених представників сторін, відповідно до ст.96 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу і зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем були виписані рахунки-фактури №2 від 26.01.2004 року на суму 15500 грн. 00 коп., №9 від 19.03.2004 року на суму 5002 грн. 60 коп., а всього 20502 грн. 60 коп. (арк. справи 40,41), які позивачем були сплачені, відповідно, 27.01.2004 року платіжним дорученням №725 та 19.03.2004 року згідно платіжного доручення №153 (арк. справи 7,8). Зазначений факт сторонами справи не заперечується та матеріалами справи спростовано не було.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського дійшла до висновку, що, між позивачем та відповідачем було вчинено усний правочин, згідно з яким відповідач зобов'язувався поставити товар (зарибок, мальок) на загальну суму 20502 грн. 60 коп., а позивач зобов'язувався здійснити оплату зазначеного товару.
Факт вчинення усного правочину щодо купівлі -продажу товару, визначеного рахунками-фактурами сторонами під час розгляду справи в місцевому та апеляційному господарських судах не заперечувався, що вбачається з Відзиву на позовну заяву та заперечень на апеляційну скаргу, що надавались під час апеляційного провадження у справі.
Поряд з цим, 10.06.2004 року, відповідно до платіжного доручення №897, на рахунок відповідача було перераховано 10000 грн. 00 коп. (арк. справи 9). Як вбачається з рядка «призначення платежу», зазначені грошові кошти були сплачені відповідачу на виконання умов Договору №10 від 10.06.2004 року. Водночас, як встановила колегія суддів апеляційного господарського суду, такого Договору матеріали справи не містять, не був наданий цей Договір сторонами і під час апеляційного провадження у цій справі, не дивлячись на неодноразові вимоги апеляційного господарського суду. При цьому, представник скаржника під час апеляційного провадження пояснив, що його у розпорядженні відсутній екземпляр Договору №10 від 10.06.2004 року в силу того, що під час провадження у справі про банкрутство Договір №10 від 10.06.2004 року арбітражному керуючому не передавався. Представник відповідача з приводу Договору №10 від 10.06.2004 року пояснила, що у відповідача на момент розгляду справи місцевим господарським судом примірник був відсутній в силу спливу значного проміжку часу та (вочевидь) в зв'язку з тим, що зобов'язання за Договором №10 від 10.06.2004 року відповідачем було виконано.
30.07.2004 року між сторонами був складений та підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого, сторони визначили та погодили заборгованість відповідача перед позивачем на суму 30502 грн. 50 коп. (арк. справи 42).
Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду та підтверджується матеріалами справи, 18.08.2008 року на адресу відповідача, позивачем було надіслано Вимогу №251/9, згідно з якою, позивач просив відповідача у семиденний строк з моменту отримання претензії перерахувати на рахунок позивача 30502 грн. 50 коп., сплачених позивачем за товар. Проте, така вимога, за переконанням позивача виконана не була.
Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін виходячи з наступного.
Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено що, предметом позовних вимог позивача є стягнення з відповідача сум передоплат в розмірі 20502 грн. 60 коп., що були перераховані позивачем на виконання вчиненого усного правочину; 10000 грн. 00 коп., що були перераховані на виконання Договору №10 від 10.06.2004 року та отримані відповідачем (що представником останнього визнається).
Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 205 ЦК України передбачає вчинення правочинів у усній формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. При цьому, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за вчиненим усним правочином у відповідача виникли зобов'язання щодо поставки товару, асортимент та ціна якого було визначеного рахунками-фактурами №2 від 26.01.2004 року, №9 від 19.03.2004 року строк виконання зобов'язань за якими визначено не було.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, ту обставину, що строк виконання зобов'язання відповідачем на поставку товару, рахунками-фактурами №2 від 26.01.2004 року, №9 від 19.03.2004 року встановлено не було, позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу. Проте, як вбачається з тексту цієї вимоги, позивач просив сплатити грошові кошти в сумі 30502 грн. 50 коп. (з яких: 20502 грн. 60 коп., що були перераховані позивачем на виконання вчиненого усного правочину та 10000 грн. 00 коп. відповідно до Договору №10 від 10.06.2004 року).
Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, та ст.174 ГК України зокрема такими підставами є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, при цьому, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст.615 ЦК України, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, матеріали справи не містять доказів того, що позивач надсилав будь-які вимоги щодо виконання відповідачем зобов'язання по поставці оплаченого товару. Відповідно до тексту направленої відповідачу Вимоги, позивач просить сплатити грошові кошти, без зазначення підстав, за яких у нього виникло право вимоги грошового зобов'язання у відповідача (відмова від виконання відповідачем зобов'язання в натурі, тощо).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновків щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20502 грн. 60 коп., що були перераховані позивачем на виконання вчиненого усного правочину, оскільки, як було встановлено, між сторонами був укладений усний правочин, за яким відповідач зобов'язався здійснити поставку товару, а не сплатити грошові кошти, повернення яких є предметом позовних вимог у цій справі. Водночас, як вбачається з позовних вимог, не є спірні грошові кошти такими, які позивач просить стягнути внаслідок того, що виконання зобов'язання відповідачем втратило інтерес для позивача.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджує, що ним були у повному обсязі виконані зобов'язання щодо постави оплаченого товару позивачу. При цьому, документально підтвердити факт належної поставки товару та отримання його позивачем, відповідач невзмозі за наступних підстав.
23.01.2008 року відповідачем був складений Акт «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», з якого вбачається, зокрема, що всі первинні бухгалтерські документи підприємства за 2004 рік були вилученні для знищення (арк. справи 21). Зазначений документ приймається судовою колегією, як належний доказ у справі, поряд з безпідставністю позовних вимог про стягнення грошових коштів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 10000 грн. 00 коп., то апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з платіжного доручення №897 від 10.06.2004 року зазначені грошові кошти були сплачені позивачем відповідно до умов Договору №10 від 10.06.2004 року. Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, матеріли справи не містять копії цього Договору, не було надано його і під час апеляційного провадження у справі, а тому, судова колегія дійшла до висновку про безпідставність позовних вимог у цій частині у зв'язку із недоведеністю обставин, за яких позивач заявив таку вимогу.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в цьому випадку це стосувалось позивача, який мав би довести підстави та обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, чого зроблено не було.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що резолютивна частина рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2008 року області у справі №12/4776 прийнята вірно, водночас мотивуюча частина, відповідно до якої в задоволенні позовних вимог було відмовлено, не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідно з цим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду -має бути залишено в силі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.43, 33, 43, 99, 101, п.1) ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Мир-Сем і К», на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2008 року області у справі №12/4776 -залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2008 року області у справі №12/4776 залишити без змін.
3. Копію цієї постанови надіслати сторонам по справі.
4. Повернути матеріали справи №12/4776 до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Поліщук В. Ю.
судді: Чорногуз М.Г.
Жук Г.А.