Постанова
Іменем України
04 березня 2009 року
Справа № 2-4/8808-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Степаненко Олександр Борисович, довіреність № б/н від 12.01.09, Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік";
представник відповідача: не з'явився, Мирнівська сільська рада;
представник відповідача: не з'явився, Виконавчий комітет Мирнівської сільської ради;
представник відповідача: Клюєва Оксана Леонідівна, довіреність № б/н від 10.02.09, Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації;
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 30 жовтня 2008 року у справі № 2-4/8808-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік" (вул. Елеваторна, 3-а,Сімферополь,95015)
до 1) Мирнівської сільської ради (вул. Бєлова, 1,Мирне, Сімферопольський р-н,97503)
2) Виконавчого комітету Мирнівської сільської ради (вул. Бєлова, 1,Мирне, Сімферопольський р-н,97503)
3) Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації (вул. Ракетна, 34,Сімферополь,95018)
про визнання права власності
У серпні 2008 року позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів: Мирнівської сільської ради, Виконавчого комітету Мирнівської сільської ради, Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації, з урахуванням змін позовних вимог (заява від 15.10.2009, т. 1, арк. с. 84-85), про визнання права власності на об'єкт закінченого будівництва -дилерський центр з продажу та обслуговуванню автомобілів марки "Mitsubishi Motors", який складається з двоповерхової будівлі (літ "А") загальною площею 1729,9 кв. м; сторожці (літ. "Б") загальною площею 12,4 кв. м та інших споруд, а саме: бордюр (№1-6), мощення (І-ІІІ) загальною площею 3546,6 кв. м, а також про спонукання Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності на зазначене майно за товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік", шляхом внесення запису у реєстр власності на нерухоме майно.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік", з посиланням на статті 328, 331, 373, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, мотивує позовні вимоги тим, що вищезазначене нерухоме майно збудовано ним на земельній ділянці, яка надана позивачу у користування, будівництво здійснено за власний рахунок, не порушує прав третіх осіб та ніким не оспорюється.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 30 жовтня 2008 року у справі № 2-4/8808-2008 позов задоволено.
При цьому, місцевий господарський суд, посилаючись на статті 328, 376 Цивільного кодексу України, статтю 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", виходив з того, що земельна ділянка, на якій розміщено самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, надана для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгівельного комплексу, об'єкт збудовано за власні кошти позивача, а також з того, що зазначений об'єкт відповідає технічним вимогам державних будівельних норм (ДБН).
Не погодившись з рішенням суду, відповідач -Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити (т. 2, арк. с. 7-8).
Заявник апеляційної скарги, посилаючись на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 із змінами і доповненнями (надалі -Положення), стверджує, що спірний об'єкт не введений в експлуатацію у встановленому порядку, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не містить точної адреси об'єкту нерухомості, обов'язкове внесення якої передбачає електронний Реєстр прав власності, а також вказує на відсутність у позивача акту про право власності на землю або рішення про видачу земельної ділянки для цієї мети.
Отже, на думку заявника апеляційної скарги, провести державну реєстрацію права власності спірного нерухомого об'єкту не представляється можливим.
У поясненнях по справі, які надійшли до Севастопольського апеляційного господарського суду 04 лютого 2009 року (вх. № 1195), Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації зазначило, що позивачем до заяви про реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомості, який розташований на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району, не надано акт вводу до експлуатації об'єкту і розпорядження, яким затверджено цей акт (т. 2, арк. с. 26).
04 лютого 2009 року (вх. № 1197), від позивача на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
За розпорядженням виконуючого обов'язки голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 березня 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Голика В.С. на суддю Волкова К.В.
У судовому засіданні представник Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував. Представники Мирнівської сільської ради та Виконавчого комітету Мирнівської сільської ради у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік" та громадянкою Меть О.О. був укладений договір про співпрацю. Відповідно до умов даного договору сторони зобов'язалися спільними зусиллями експлуатувати земельну ділянку загальною площею 1040 га, власником якої на підставі Державного акту на право власності на землю КМ №030360 від 24 лютого 2003 року, була Меть О.О.
Згодом, відповідно до рішення Київського районного суду міста Сімферополя, право власності на вищезгадану земельну ділянку перейшло до громадянина Алексєєва С.В., що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЄ № 069991 від 12 лютого 2008 року.
У зв'язку з переходом права власності на земельну ділянку до громадянина Алексєєва С.В., 20 лютого 2008 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік" була підписана додаткова угода до договору про співпрацю від 07 грудня 2006 року про заміну сторони в договорі.
На виконання умов договору про співпрацю, товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік", в період 2006-2008 років, за власний рахунок побудувало об'єкт нерухомості. Здійснення будівництва позивачем, із залученням підрядних організацій, підтверджується договорами підряду, розрахунками договірної ціни на будівництво, довідками про вартість виконаних підрядних робіт (т. 1, арк. с. 14-15, 25-46).
За даними бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік" вартість будівельно-монтажних робіт з будівництва дилерського центру склала 9 961 580 гривень (т. 1, арк. с. 17).
Вважаючи себе власником спірного об'єкту, товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік" звернулось до суду з відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Предметом спору у справі, яка розглядається, є право власності на об'єкт нерухомого майна, що був збудований самочинно, а також вимога позивача про спонукання Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію вказаного майна.
Згідно правил частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно набувають ознак самочинного будівництва, якщо вони: збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил. Особа, яка здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
При цьому частини 3 та 5 статті 376 Цивільного кодексу України передбачають можливість легалізації самочинного будівництва шляхом визнання права власності на такий самочинно збудований об'єкт, якщо: при будівництві на земельній ділянці, що не була відведена для такої мети, порушнику в подальшому надано земельну ділянку під уже збудоване майно, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки при відсутності порушення цим прав інших осіб.
Таким чином, для правильного вирішення спору належить встановити, чи є об'єкт, за визнанням права власності на який звернувся позивач, самочинним, за яких саме ознак самочинності, якими є необхідні умови легалізації такого об'єкту (визнання на нього права власності в судовому порядку), та чи дотримано їх позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Зі змісту статті 29 цього ж Закону, вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт -це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт, що надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
З матеріалів справи вбачається, що саме відсутність дозвільної документації стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду. Однак, судова колегія вважає, що цей недолік може бути усунений в порядку частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України.
Як було зазначено, позивач набув право користування земельною ділянкою, на якій побудовано спірний об'єкт нерухомості, на підставі договору про сумісну діяльність з власником цієї земельної ділянки -громадянином Алексєєвим С.В.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2008 року, яке набрало законної сили, зобов'язано Сімферопольську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим затвердити проект землеустрою громадянину Алексєєву С.В. на умовах зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 1,0389 га для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгівельного комплексу на території Мирнівської сільською Ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
До суду апеляційної інстанції позивачем було надано державний акт № 020800100023 від 09 грудня 2008 року на право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік" на земельну ділянку площею 1,0389 га, яка розташована на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгівельного комплексу з об'єктами соціально -побутового призначення (т. 2, арк. с. 30).
Судова колегія приймає до уваги, що згідно приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Однак, як вбачається із вказаного державного акту, позивач став власником земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2008 року № 3054, який було укладено вже після ухвалення рішення місцевого господарського суду від 30 жовтня 2008 року у цій справі, а надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно -є підставою для легалізації цього майна в силу приписів частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України.
Крім того, матеріали справи містять технічний висновок експертів КРП "Кримпроектреконструкція", згідно з яким самочинно збудований позивачем об'єкт нерухомого майна: дилерській центр з продажу та обслуговування автомобілів марки "Mitsubishi Motors", відповідає технічним вимогам державних будівельних норм (ДБН) (т. 1, арк. с. 99-127).
Про те, що спірний об'єкт є закінченим будівництвом, свідчить відповідний акт робочої комісії від 22 грудня 2008 року (т. 2, арк. с. 31-33).
Згідно рішення Виконавчого комітету Мирнівської сільської ради № 332 від 22 грудня 2008 року дилерському центру з продажу і обслуговуванню автомобілів мари "Mitsubishi Motors" привласнено поштову адресу: Сімферопольський район, село Мирне, вул. Євпаторійська, 61 "а" (т. 2, арк. с. 34).
Зазначені докази судова колегія також вважає можливим прийняти, оскільки вони не могли бути надані до суду першої інстанції через їх створення після ухвалення цим судом відповідного рішення.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання права власності на об'єкт закінченого будівництва -дилерський центр з продажу та обслуговуванню автомобілів марки "Mitsubishi Motors", який складається з двоповерхової будівлі (літ "А") загальною площею 1729,9 кв. м; сторожці (літ. "Б") загальною площею 12,4 кв. м та інших споруд, а саме: бордюр (№1-6), мощення (І-ІІІ) загальною площею 3546,6 кв. м.
Стосовно доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне. Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22 листопада 2005 року № 01-8/2167, органи єдиної системи реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень можуть бути відповідачами за позовами про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. При цьому, це стосується випадків, коли одночасно з вимогою про визнання права власності заявляється похідна вимога про спонукання органів єдиної системи реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень провести державну реєстрацію відповідного майна.
Стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлює перелік документів для державної реєстрація прав на нерухоме майно, до яких також відносяться рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Згідно пункту 1.4. Тимчасового положення "Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 7 лютого 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445, з змінами і доповненнями, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцем знаходження об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів особи, що звернулося до бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до пункту 10 "Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна" додатку № 1 Положення, такими документами являються також рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог також в частині спонукання Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності на спірне майно за товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік", шляхом внесення запису у реєстр власності на нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2008 року у справі № 2-4/8808-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова