Справа № 11-кп/774/492/13 Суддя першої інстанції: Дружинін К.М.
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач: суддя апеляційного суду: Дрибас Л.І.
26 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого:судді - Дрибаса Л.І.
суддів - Бровченко Л.В., Коваленко В.Д.
при секретарі - Лісіні С.В.
за участю прокурора - Грама О.А.
захисника, адвоката - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року,
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року, визнаний винним
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
та йому призначене покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним за те, що він 23 березня 2013 року приблизно о 18 годині, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, на побутовому ґрунті вступив у конфлікт з раніше знайомим ОСОБА_4 В ході конфлікту у ОСОБА_3 раптово виник умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 Реалізуючи свій умисел, взяв зі столу у праву руку ніж, після чого наніс два удари вказаним ножем в область черева та лівої кисті ОСОБА_4, спричинивши при цьому, згідно висновку експерта № 1656-е від 24.04.2013 року тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що орган досудового розслідування та суд першої інстанції допустили істотну неповноту та односторонність досудового та судового слідства, а також, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
При цьому посилається на те, що на його думку висновки судово-медичної експертизи не можуть бути доказом в кримінальному проваджені, в судовому засіданні не були допитані експерт, свідок ОСОБА_5, не було встановлено наявність алкоголю в крові потерпілого, також судом при призначенні покарання не враховано, що в нього є двоє малолітніх дітей. Зазначає, що висновки суду щодо невизнання його вини є неправильними, оскільки він визнавав свою вину в нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, але неумисно.
Розглянувши апеляційну скаргу, вислухавши думку прокурора, який вважав подану апеляційну скаргу безпідставною і просив залишити її без задоволення, а вирок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим і просив залишити його без змін, пояснення захисника обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши доводи, які викладені в апеляційній скарзі і в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_3 в нанесені умисного тяжкого тілесного ушкодження. Вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними по справі та ретельно дослідженими судом доказами, вказаними у вироку.
Так, потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що за місцем його проживання приблизно о 18 годині, ОСОБА_3, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, ображав його нецензурною лайкою, погрожував підрізати. Коли він вийшов зі своєї кімнати, щоб пройти на кухню, ОСОБА_3 закрив йому прохід, при цьому несподівано, безпричинно, вдарив його ножем, який тримав у руці, в область грудної клітини зліва, після чого вдарив другий раз в область живота, але він прикрився рукою і лезо ножа прокололо йому руку.
Обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що в ході конфлікту між ним та потерпілим він вхопив правою рукою ніж та вдарив двічі потерпілого ножем в область грудної клітини та живота, але вличув по руці. Пояснював, що завдав тілесне ушкодження потерпілому не умисно, а необережно.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 23 березня 2013 року, близько 18 години, він прийшов додому, де зі слів ОСОБА_4 йому стало відомо, що ОСОБА_3 спричинив ножові поранення ОСОБА_4 Він бачив ножове поранення на тілі потерпілого.
З протоколу огляду місця події вбачається, що місцем вчинення кримінального правопорушення є кімната, розташована праворуч від вхідних дверей в квартирі АДРЕСА_1 (а.п.23-24), під час огляду працівники міліції вилучили знаряддя злочину - ніж. З протоколу огляду одежі потерпілого, вбачається, що на ній зафіксовано сліди від ножового поранення (а.п.25-27);
Вина обвинуваченого підтверджується також:
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, потерпілого та експерта, під час якого встановлено обставини вчинення злочину (а.п.84-91);
- висновком експерта № 272 від 10.04.2013 року (а.п.108-111), відповідно до якого на клинку ножа, вилученого з місця злочину встановлено наявність крові людини, але не визначена її групова та статева належність;
- висновком експерта № 1656-е від 24.04.2013 року (а.п.170-174), відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: проникаючого торакоабдомінальне поранення черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів: великого сальника та лівої печінки, діафрагми, проникає в плевральну порожнину, ушкоджує перикард та верхівку серця, яке ускладнилось розвитком внутрішньочеревної кровотечі та гемоперикардом. За своїм характером дане тілесне ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Також у нього виявлено тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани на тильній поверхні лівої кісті, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень.
- висновком експерта № 64/02-76 від 25.04.2013 року (а.п.182-187), відповідно до якого на одежі потерпілого, вилученій у медичному закладі, а саме на футболці та светрі, виявлено по одному ушкодженню, які утворені в результаті дії колюче-ріжучого предмету, який має однолезовий клинок. Ці пошкодження могли бути утворені клинком ножа вилученого на місці злочину;
- іншими доказами добутими у кримінальному провадженні та дослідженими судом в ході судового слідства.
Всі докази, зазначені у вироку, є допустимі, належні, достовірні і достатні для встановлення об'єктивної істини по справі і правильного її вирішення.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.
При апеляційному перегляді вказаного вироку суду, колегією суддів було встановлено, що суд повно, усестороннє та об'єктивно дослідив всі обставини справи, дослідив всі докази, добуті по справі, як ті що суд поклав в основу вироку, як докази вини засудженого, так і ті на які він посилається на свій захист, вирішив, відповідно до закону, всі клопотання сторін, у вироку детально проаналізував та дав належну оцінку всім доказам по справі, навів переконливі мотиви чому він прийняв до уваги одні докази та критично оцінив інші.
Доводи обвинуваченого щодо неповноти судового розгляду, яка на його думку виразилась і в тому, що не була допита в якості свідка його дружина ОСОБА_5, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки його вина підтверджується іншими добутими по справі доказами, які узгоджуються між собою і є достатніми для встановлення істини по справі та предмету доказування.
Що стосується доводів обвинуваченого щодо недопустимості висновку судово-медичної експертизи № 1656е від 24.04.2013 року, яким встановлені тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_4, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Як вбачається з висновку вказаної експертизи він є повним, точним, містить відповіді на всі поставленні запитання, проведений у встановленому процесуальному порядку у відповідному закладі, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку у зв'язку з чим під час судового засідання в суді першої інстанції не було необхідності у виклику і допиті експерта в суді. Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що висновок експерта відповідає вимогам ст. 101, 102 КПК України, є допустимим доказом, узгоджується з іншими доказами кримінального провадження і може бути покладений в основу вироку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичної оцінки показань обвинуваченого і вважає їх способом захисту від обвинувачення. Крім того, колегія суддів розцінює як спосіб захисту і твердження обвинуваченого, що він наносив тілесні ушкодження потерпілому неумисно. З огляду на висновок СМЕ № 1656е від 24.04.2013 року та враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх утворення, а також їх кількість, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про наявність у ОСОБА_3 невизначеного умислу і кваліфікація його дій залежить від наслідків, які фактично настали, в даному випадку тяжкого тілесного ушкодження, тому кваліфікація його дій є правильною.
Відповідно до ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2-7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
У зв'язку з вищенаведеним апеляційні вимоги обвинуваченого щодо скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду задоволенню не підлягають, оскільки в даному кримінальному провадженні відсутні підстави для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Інші доводи обвинуваченого в додатковій апеляційній скарзі щодо невідповідності медичних довідок висновку СМЕ № 1656е від 24.04.2013 року, щодо порушення норм КПК України при проведенні окремих слідчих дій та інші доводи є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, зводяться до спотворення фактичних обставин вчинення злочину, переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначене засудженому ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. Судом повно встановлено та враховано обставини, які впливають на вид і розмір покарання, в тому числі й ті, на які обвинувачений посилається в своїй апеляційній скарзі. Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується, проте перебуває на обліку у лікаря-нарколога внаслідок зловживання алкоголем.
Враховуючи наведене, те, що дані про наявність на його утриманні неповнолітніх дітей відсутні, що він вчинив умисний злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, вчинив злочин проти життя та здоров'я особи. Також, враховуючи, що тяжкі тілесні ушкодження кваліфіковано за ознакою небезпеки для життя і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним перебігом, могли закінчитись смертю потерпілого, а також те, що обвинувачений двічі наніс удар ножем, колегія суддів вважає, що суд правильно прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства і правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією статті, яке слід вважати справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Судді апеляційного суду:
______________ _________________ ___________________
Л.І. Дрибас В.Д. Коваленко Л.В. Бровченко