Справа № 453/692/13-к Головуючий у 1 інстанції: В.Я. Микитин
Провадження № 11-кп/783/125/13 Доповідач: Михайлишин Г. Я.
10 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Михайлишин Г.Я.
Суддів: Урдюк Т.М., Ревера В.В.
при секретарі: Семчишин М.Б.
з участю прокурора: Войценка А.І.
потерпілого: ОСОБА_1
адвоката: ОСОБА_2
обвинуваченого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Войценка А.І. на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 24 травня 2013 року,
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, зареєстрованого у АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
за ч.2 ст. 286 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік шість місяців.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено у виді особистого зобов'язання.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Сколівської центральної районної лікарні Львівської області задоволено в повному обсязі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Сколівської центральної районної лікарні Львівської області 2445 гривень 09 коп. та 2151 гривень 60 коп. на користь держави.
Вирішено питання відносно речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 9 год., керуючи автомобілем марки « FORD - FUSION»
реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним автомобільною дорогою Київ-Чоп у напрямку до м. Чоп, у районі 668 км. + 100 м., між селами Коростів та Козьова Сколівського району Львівської області, порушив вимоги п. п. 1.2, 1.5; 2.3 «б», «д»; 11.1, 11.2 та 12.1 Правил дорожнього руху України, які виразились у тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вів керований ним транспортний засіб якнайближче до правого краю проїзної частини дороги, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху з врахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, а тому, у стані заносу, виїхав на смугу зустрічного руху, по якій в цей час на зустріч йому рухався автомобіль марки «MITSUBISHI PAGERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 та такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення. Внаслідок зіткнення, пасажир автомобіля «Ford Fusion» - ОСОБА_6, згідно висновку № 51 комісійної судово-медичної експертизи від 16.04.2013 року, отримав травму грудної клітки з множинними переломами ребер справа, двобічний розрив легень, забій органів середостіння, тупу травму живота з розривом печінки, кореня брижі тонкої кишки та розриви І ст. 12-ти палої кишки. Травма супроводжувалася розвитком емфіземи середостіння, підшкірної емфіземи, травматичним пульмонітом, внутрішньочеревною кровотечею, двобічною гнійною пневмонією, сепсисом, поліорганною недостатністю. Дані травми мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і у момент заподіяння та клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища, що і привело до легенево-серцевої недостатності, зупинки серцевої діяльності та смерті. Пасажир цього ж транспортного засобу ОСОБА_7, згідно висновку № 65/13 судово-медичної експертизи від 19.03.2013 року, отримала садна на голові, забій головного мозку, закриті переломи лонної та сідничної кісток тазу зліва, розрив клубово-крижового зчленування зліва, які відносяться до тяжких по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Войценко А.І. просить вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_3 засудити за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами терміном один рік шість місяців та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік. В обґрунтування покликається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, оскільки суд звільнив ОСОБА_3 як від основного, так і від додаткового покарання, хоча ст. 75 КК України не передбачено можливості звільнення від відбування додаткового покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, в підтримку поданої апеляції, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника - адвоката ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 - про законність та обґрунтованість вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій є обґрунтованим і в апеляційній скарзі не оспорюється. Відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції досліджувались докази лише в обсязі допиту самого обвинуваченого, оскільки фактичні обставини справи учасниками судового провадження не оспорювались.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3за ч.2 ст. 286 КК України не оспорюється в апеляції прокурора та, на думку колегії суддів, є вірною.
Що стосується апеляційної скарги прокурора у справі про неправильне застосування судом положень ст. 75 КК України щодо призначеного судом додаткового покарання, то колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги прокурора в цій частині.
За змістом ст.ст. 75, 77 КК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд може прийняти рішення про звільнення з випробуванням від відбування основного покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Додаткові покарання, перелік яких наведено у ст. 77 КК України, а саме, штраф, позбавлення права займати певні посади, або займатись певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу, підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.
Проте, судом першої інстанції дані вимоги закону дотримані не були.
Як вбачається з вироку, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 основне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі та додаткове - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, суд прийняв рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, хоча таке рішення могло бути прийняте лише щодо основного покарання.
А тому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування судом положень ст. 75 КК України щодо призначеного додаткового покарання, яке підлягає реальному виконанню із зазначенням цього у резолютивній частині вироку.
З урахуванням наведеного та необхідністю погіршення становища обвинуваченого при звільненні його від відбування лише основного покарання, колегія суддів вважає, що вирок в частині призначення покарання підлягає скасуванню із постановленням вироку апеляційним судом.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує вимоги ст. 65 КК України та обставини, встановлені судом першої інстанції при призначенні покарання, які в апеляційній скарзі не оспорюються, як не оспорюється і підставність застосування положень ст. 75 КК України щодо призначеного судом основного покарання.
Апеляційні вимоги прокурора щодо встановлення обвинуваченому іспитового строку - 1 рік та додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами на строк на 1 рік 6 місяців - не підтримані прокурором в засіданні суду апеляційної інстанції, оскільки прокурор погодився із вироком суду в цій частині.
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню в частині, яка стосується покарання з постановленням нового вироку в апеляційному порядку.
У зв'язку з цим апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Войценка А.І. задовольнити частково.
Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 24 травня 2013 року в частині обрання покарання обвинуваченому ОСОБА_3 із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України - скасувати та постановити у цій частині новий вирок.
Визнати винним та призначити покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - одного року шести місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік визначити до реального виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний - особисте зобов'язання.
В решті вирок Сколівського районного суду Львівської області від 24 травня 2013 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: