18 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Євтушенко О.І., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтехбуд» про визнання права власності, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтехбуд» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2013 року,
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 12 серпня 2008 року вона уклала з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтехбуд» (далі - ТОВ «Укрінтехбуд») договір будівництва приміщення підвалу вартістю 21 тис. грн. Оскільки відповідач після введення будинку в експлуатацію їй не передав об'єкт будівництва, просила взнати за нею право власності на приміщення підвалу АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2013 року, позов задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_6 на приміщення підвалу АДРЕСА_1, загальною площею 34,6 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ТОВ «Укрінтехбуд», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.
Задовольняючи позовні вимоги, суди керувалися тим, що ОСОБА_6 внесла до каси ТОВ «Укрінтехбуд» 300 тис. грн. та погодила з директором товариства зарахувати переплату за договором № IIIОП1-2/8 як оплату за договором № 4п-5 від 12 серпня 2008 року.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судами дотримано не було.
Встановлено, що між ТОВ «Укрінтехбуд» та ОСОБА_6 укладено декілька договорів на участь у частковому будівництві. 28 грудня 2005 року укладено договір № 12-а, згідно з яким ОСОБА_6 брала участь у частковому будівництві двокімнатної квартири АДРЕСА_2. Вартість 1 кв. м будівництва визначена у розмірі 2 тис. грн., а загальна вартість становить 145 680 грн., які ОСОБА_6 повинна була сплатити до 30 вересня 2006 року (а.с. 60−63).
28 грудня 2005 року укладено договір № 4, згідно з яким ОСОБА_6 брала участь у частковому будівництві квартири АДРЕСА_3. Вартість 1 кв. м будівництва квартири визначена у розмірі 1950 грн., вартість 1 кв. м підвального приміщення − 600 грн., а попередня загальна вартість становить 188 238 грн., які ОСОБА_6 повинна була сплатити у сумі 56 471 грн. 40 коп. до 30 січня 2006 року, інші 131 766 грн. 60 коп. - до 30 вересня 2006 року (а.с. 68−71).
Із переписки між ОСОБА_6 та ТОВ «Укрінтехбуд» вбачається, що між вказаними особами було укладено договори про участь у частковому будівництві від 01 жовтня 2005 року за № 12, від 17 липня 2008 року за № IIIОП1-2/8, від 01 жовтня 2005 року за № 4п-5.
Відповідно до аудиторського висновку про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Укрінтехбуд» від 09 квітня 2012 року (а.с. 55−56) ОСОБА_6 за договорами № 12, № 12-а, № 4, № III1-2/8 повинна була сплатити 926 826 грн. 97 коп., а фактично сплатила 473 920 грн., тобто недоплата становить 452 906 грн. 97 коп.
За договорами № 4п-5, додатком до договору, повинна сплатити 45 700 грн., а фактично сплатила 195 350 грн., переплата становить 149 650 грн.
Зазначене не заперечувала сама ОСОБА_6
Із картки-рахунку вбачається, що за договором № 12 від 01 жовтня 2005 року ОСОБА_6 вносилися грошові кошти, а інші платежі не містили зазначення, за яким конкретно договором вони проводяться.
Судами не досліджено та не надано правової оцінки акту приймання-передавання приміщень за договором № 12а по АДРЕСА_4, які передані ОСОБА_8, яка, у свою чергу, отримала приміщення на підставі угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 28 липня 2008 року, укладеної між ТОВ «Укрінтехбуд», ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 21 липня 2009 року, укладеної між ТОВ «Укрінтехбуд», ОСОБА_9 та ОСОБА_8
При цьому сторони угод підтвердили, що розрахунки за договором № 12-а від 28 грудня 2005 року проведені у повному обсязі (а.с. 57−59).
Судами не надано правової оцінки акту приймання-передавання приміщення від 05 вересня 2011 року згідно з договором № 2 від 28 грудня 2005 року, за яким підвальне приміщення передане ОСОБА_10, який, у свою чергу, отримав приміщення на підставі угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 05 вересня 2009 року, укладеної між ТОВ «Укрінтехбуд», ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (а.с. 64−65).
Не досліджувався акт приймання-передавання приміщення АДРЕСА_1 за договором № 4 від 28 грудня 2005 року, що передане ОСОБА_11, яка, у свою чергу, отримала приміщення на підставі угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 25 лютого 2010 року, укладеної між ТОВ «Укрінтехбуд», ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (а.с. 66−67).
Право на підприємницьку діяльність включає можливість захисту від неправомірних дій як інших підприємців, так і з боку держави в особі її органів. У ст. 3 ГК України надано визначення господарської діяльності та господарських відносин. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва − підприємцями.
Одним із принципів господарювання, що передбачені ч. 1 ст. 6 ГК України є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Висновок судів про те, що ОСОБА_6 у повному обсязі сплатила кошти саме за договором від 01 жовтня 2005 року № 12 не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки зарахування грошових коштів, внесених ОСОБА_6 на рахунок ТОВ «Укрінтехбуд» без зазначення цільового призначення платежу на погашення заборгованості з оплати за конкретним договором є повноваженнями суб'єкта господарювання, на що не звернули уваги суди як першої, так і апеляційної інстанцій.
Також суди не з'ясували, чи вплине зарахування оплати, яка розподілена ТОВ «Укрінтехбуд» за всіма договорами, які укладені ОСОБА_6, лише як оплату за одним договором, яку було розподілено ТОВ «Укрінтехбуд» на виконання її зобов'язань з оплати за іншими договорами, та чи не порушить це права ТОВ «Укрінтехбуд», яким було передано у власність осіб приміщення, участь у будівництві яких за договорами приймала ОСОБА_6
Оскільки судами не встановлено фактичних обставин, не надано їм відповідної правової оцінки, не застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судові рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтехбуд» задовольнити частково.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Ситнік
Судді: Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
В.О. Савченко