18 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та застави за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») на рішення апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2013 року,
У серпні 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії, за яким йому було надано кредитні кошти в розмірі 279 тис. євро зі сплатою 15 % річних на умовах відновлювальної кредитної лінії із щомісячним погашенням кредиту рівними частинами, починаючи із 29 серпня 2008 року терміном до 28 травня 2018 року. У цей же день на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитними договором банком із ОСОБА_4 було укладено договір поруки, а із ОСОБА_3 - договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку банку заготівельно-виробничий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 та договір застави, за яким він передав у заставу банку лінію по переробці автошин з металічним кордом типу «Виlkan» за тією ж адресою. Через неплатоспроможність, позичальник неодноразово звертався до банку про надання кредитних канікул і для уникнення виникнення заборгованості між банком та ОСОБА_3 укладалися договори про внесення змін до кредитного договору в частині відтермінування строку щомісячного погашення кредиту. Однак взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 21 серпня 2012 року, склала 334 584,57 євро. У зв'язку з цим позивач просив суд встановити новий строк виконання зобовґязання, стягнути на свою користь вказану суму заборгованості солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4; в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та предмет застави, визначивши спосіб реалізації предметів іпотеки та застави шляхом їх продажу банком від свого імені будь-якій особі-покупцеві; встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки в розмірі 2 359 000 грн, а предмета застави - в сумі 472 900 грн; надати банку право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки), необхідних для продажу предмета іпотеки та предмета застави; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 понесені банком судові витрати.
Заочним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2012 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Змінено умови договору відновлюваної кредитної лінії від 29 серпня 2008 року № 2504, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 щодо терміну його виконання, а саме: визначено термін виконання вказаного кредитного договору моментом набрання законної сили рішенням суду про зміну умов договору. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суму кредитної заборгованості за вказаним договором відновлювальної кредитної лінії в розмірі 334 584,57 євро, з яких: 245 380 євро - залишок строкового кредиту; 33 620 євро - сума прострочених платежів по кредиту; 3 544,67 євро - сума нарахованих процентів за липень 2012 року; 45 656 євро - сума прострочених платежів по процентам; 2 157,90 євро - сума пені по кредиту; 4 226 євро - сума пені по процентам. В рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії звернуто стягнення на:
- предмет іпотеки, нерухоме майно - заготівельно-виробничий комплекс, який включає в себе об'єкти: А-1 - адміністративний будинок, загальною площею 323,5 кв.м, Б-1 товарний склад, загальною площею 822,5 кв.м, В-1 склад вторинної сировини, загальною площею 335,1 кв.м, Г-1 склад будматеріалів загальною площею 346,0 кв.м, Д-1 овочевий склад загальною площею 1 327,8 кв.м, Е-1 гараж загальною площею 427,5 кв.м, Є-1 гараж загальною площею 792,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки в розмірі 2 359 000 грн, що визначена на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 05 червня 2012 року суб'єктом оціночної діяльності. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу ПАТ «Державний ощадний банк України» як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку»;
- предмет застави за договором застави від 29 вересня 2010 року № 2504, а саме: лінію по переробці автошин з металічним кордом типу «Виlkan», що складається з: млина-гільйотини NВS 88 50-120 Vь в кількості чотири штуки; витягувача корду ТГ 40 М 16-16 в кількості вісім штук; витягувача корду ТГ 5,5 М 18-22,5 в кількості три штуки; гільйотини Г 7,5 М 12-22,5 в кількості шість штук; гільйотини Г 5,5 М 12-22,5 в кількості одна штука; млина NВS 35-40 VС в кількості вісім штук; млина NВS 45-95 Р в кількості одна штука; витяжної системи типу «Циклон 3» в кількості чотири штуки; грануляторного сита РRМ 1500 в кількості одна штука; калібратора гранул КТ 100 в кількості дві штуки; шредера тяжкої лінії UKZ 60-120 М в кількості сім штук; шредера середньої лінії UKZ 30-60 М в кількості одна штука; транспортеру стрічкового в кількості дві штуки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_3, встановивши початкову ціну реалізації предмета застави в сумі 472 900 грн, що визначена на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 05 червня 2012 року суб'єктом оціночної діяльності.
Визначено спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу ПАТ «Державний ощадний банк України» як заставодавцем від свого імені предмета застави будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Надано ПАТ «Державний ощадний банк України» право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прана власності на нерухоме майно, нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки), необхідних для продажу предмета іпотеки та предмета застави.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2013 року рішення районного суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові. Резолютивну частину рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) змінено, доповнивши його наступним: «В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором відновлювальної кредитної лінії від 29 серпня 2008 року № 2504, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, в розмірі 334 584,57 євро, з яких: 245 380 євро - залишок строкового кредиту; 33 620 євро - сума прострочених платежів по кредиту; 3 544,67 євро - сума нарахованих процентів за липень 2012 року; 45 656 євро - сума прострочених платежів по процентах; 2 157,90 євро - сума пені по кредиту; 4 226 євро - сума пені по процентах, звернути стягнення на:». В інший частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позичальником порушені умови договору щодо погашення кредиту та процентів, а тому зміна умов договору щодо терміну його виконання призведе до припинення нарахування процентів та збільшення заборгованості позичальника і не збільшуватимуться збитки банку; так як заборгованість за кредитом не погашена ані позичальником, ані поручителем, сума боргу за кредитним договором підлягає стягненню з них як і з солідарних боржників зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та предмет застави.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу за кредитним договором, апеляційний суд виходив із того, що одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, належних позичальнику, та стягнення з нього ж суми боргу за кредитним договором буде подвійним стягнення однієї і тієї самої суми.
Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом встановлено, що 29 серпня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії, за яким ОСОБА_3 було надано кредитні кошти в розмірі 279 тис. євро зі сплатою 15 % річних на умовах відновлювальної кредитної лінії із щомісячним погашенням кредиту рівними частинами, починаючи із 29 серпня 2008 року терміном до 28 травня 2018 року.
У цей же день на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитними договором ПАТ «Державний ощадний банк України» із ОСОБА_4 було укладено договір поруки, а із ОСОБА_3 - договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку банку заготівельно-виробничий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 та договір застави, за яким він передав у заставу банку лінію по переробці автошин з металічним кордом типу «Виlkan», що розташований за тією ж адресою.
Через неплатоспроможність, ОСОБА_3 неодноразово звертався до ПАТ «Державний ощадний банк України» про надання кредитних канікул і для уникнення виникнення заборгованості між ними укладалися договори про внесення змін до кредитного договору в частині відтермінування строку щомісячного погашення кредиту. Однак взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, унаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 21 серпня 2012 року складала 334 584,57 євро.
Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Таким чином, поручитель є солідарним боржником з позичальником, а в силу ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарні боржники, мають нести солідарну відповідальність за порушення зобов'язання позичальником ОСОБА_3 за кредитним договором від 29 серпня 2008 року.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 ЦК України).
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко-держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
Апеляційний суд, відмовивши у стягненні суми боргу із позичальника неправильно застосував зазначені норми права, а врахувавши роз'яснення, що надані у п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», не звернув уваги на п. 9 вказаної постанови, де роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. ст. 3 та 4 ЦПК України ).
Отже, задовольняючи позовні вимоги банку про солідарне стягнення суми боргу з позичальника та поручителя та одночасно звертаючи стягнення на предмет іпотеки та застави, суд першої інстанції правильно виходив із того, що вартість предмета іпотеки та застави не покривала суми боргу, а звернення стягнення на предмет іпотеки та застави проводиться саме на погашення суми боргу за кредитним договором, що зазначено в резолютивній частині рішення суду; так як іпотекодавець є особою, що не є відмінною від позичальника, тобто є тією ж особою, то подвійного стягнення суми боргу не було, оскільки звернуто стягнення на погашення стягнутої суми заборгованості.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2013 року скасувати, заочне рішення Бродівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2012 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко