Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко А.О.
Суддя-доповідач:Євпак В.В.
іменем України
"25" вересня 2013 р. Справа № 2-а/0614/10148/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Євпак В.В.
суддів: Капустинського М.М.
Мацького Є.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області на постанову Малинського районного суду Житомирської області від "08" травня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, визнано дії відповідача неправомірними.
Зобов"язано управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 за період з 19.03.2011 року по 23.07.2011 року:
доплати до пенсії у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати,, з урахуванням проведених виплат ;
додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат;
підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що дорівнює 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, з урахуванням фактично проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на правомірність проведення спірної доплати в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До того ж, за твердженням Управління, судом першої інстанції при розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат, призначених позивачеві згідно з оскаржуваними рішеннями.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як видно з матеріалів справи, позивач є громадянкою, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю 4-ї категорії, проживає м.Малин, Житомирської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім того, позивач має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст.39 Закону, позивач, як непрацюючий пенсіонер, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, має право отримувати доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та відповідно до ст.51 Закону, має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що відповідач виплачував позивачу дані виплати в твердій сумі, встановленій Постановами Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 28 травня 2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка, на думку позивача, є значно нижчими, ніж це передбачено ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у зв"язку з чим і звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу) акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов"язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачем період, застосуванню підлягають саме статті 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 28 травня 2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом також враховані положення п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року та положення постанови Кабінету міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 від 06.07.2011 року, яка набрала чинності з 23.07.2011 року.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Малинський районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду Житомирської області від "08" травня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Євпак
судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області пл. Соборна, 12 А,м. Малин,Житомирська область,11601