20 вересня 2013 р. Справа № 29505/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Костіва М.В.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 року у справі № 2а-6911/09/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ Захід Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,
27 жовтня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформ Захід Плюс» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002012340/0/16608 від 20.07.2009 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 року позовні вимоги ТзОВ «Інформ Захід Плюс» задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова № 0002012340/0/16608 від 20.07.2009 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16 273,13 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Інформ Захід Плюс» відмовити.
Апелянт, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Суд в складі колегії суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова у період з 01.07.2009 р. по 07.07.2009 р. було проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Інформ Захід Плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок за березень 2009 р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р., за результатами якої 10.07.2009 р. було складено акт № 1271/182/23-4/35327257, яким встановлено порушення п. 4.1, 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
На підставі висновків, викладених у акті № 1271/182/23-4/35327257 від 10.07.2009 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 20.07.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002012340/0/16608, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 11623,66 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4649,47 грн.
За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу без змін.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено копією акта перевірки № 1271/182/23-4/35327257 від 10.07.2009 року, в ході перевірки первинних документів податковий орган прийшов до висновку, що в порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено базу оподаткування податком на додану вартість в сумі 34573, 00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 6915 грн.
В обґрунтування власних висновків податковий орган зазначає, що вартість придбання залишків матеріалів, що обліковуються на підприємстві значно відрізняється від ціни їх реалізації, а отже для цілей оподаткування операцій з ПДВ ТзОВ «Інформ Захід Плюс»повинно було визначити об'єкт оподаткування на рівні звичайних цін, які дорівнюють вартості придбання товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, податковим органом зазначено, що на протязі березня 2009 року ТзОВ «Інформ Захід Плюс» було реалізовано товарно-матеріальні цінності на користь ПП «ВЕЕМ» - в сумі 222851,91 грн. (видаткова накладна № РН-2702093 від 18.03.2009 р. на суму 55408,69 грн., видаткова накладна № РН-2702094 від 20.03.2009 р. на суму 56299,00 грн., видаткова накладна № РН-2702095 від 20.03.2009 р. на суму 99054,22 грн., видаткова накладна № РН-2702098 від 26.03.2009 р. на суму 120090,00 грн.), в т.ч. ПДВ - 37141,99 грн.
В ході проведення перевірки також встановлено, що в порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено базу оподаткування податком на додану вартість в сумі 20 285,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 4057, 00 грн.; в порушення вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено базу оподаткування податком на додану вартість в сумі 6 125, 00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 1225, 00 грн.; всього занижено базу оподаткування податком на додану вартість в сумі 26 410,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 5 282, 00 грн.
Аналізуючи зазначені в акті перевірки дані про кількість та ціни залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.02.2009 року та 01.03.2009 року і дані оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за лютий та березень 2009 року, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про невідповідність даних, які містяться в акті перевірки фактичним.
Відповідно до п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.
Згідно із п.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Згідно п. 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Відповідно до 1.20.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, протягом листопада 2008р. - січня 2009 року ТзОВ «Інформ Захід Плюс» придбало товарно-матеріальні цінності, які згодом були реалізовані в лютому та березні 2009 року. При цьому, умови придбання товарно-матеріальних цінностей та їх реалізації є співставними в частині строків розрахунків, обсягів товарних партій, місце придбання та реалізації товарів, за даними позивача контрагенти позивача є взаємно незалежними юридично та фактично відносно позивача.
Наявними в матеріалах справи накладними та податковими накладними підтверджується факт здійснення реалізації товарно-матеріальних цінностей дорожче, ніж їх було придбано.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, арматура ф18 у 2008 році та січні-березні 2009 року позивачем не придбавалась, звичайною ціною для даного виду товару є ціна, яка склалась на ринку ідентичних товарів і станом на 23.01.2009 р. становить 3,150 грн. без ПДВ за 1 т., що підтверджується рахунком-фактурою № М-00000764 від 23.01.2009р. Вказаний товар був реалізований ТзОВ «Інформ Захід Плюс» в березні 2009 року за ціною 3283,00 грн. без ПДВ.
З листа Львівської торгово-промислової палати № 19-09/585 від 23.06.2010р., вбачається, що ціни реалізації товару «арматура А400С/А500С/А III/А400» наступних діаметрів 8,12,16,18 мм у період лютий-березень 2009 не перевищують більш, ніж на 20% рівень справедливих ринкових цін (звичайних цін). Перевищення звичайної ціни на ідентичні товари над договірною ціною на такі товари більше, ніж на 20 відсотків не встановлено.
Наведене вище дає підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договірна ціна реалізації товарно-матеріальних цінностей є більшою, ніж остання договірна ціна придбання цих товарно-матеріальних цінностей, відповідає рівню справедливих ринкових цін на ідентичні товари, і відповідно до приписів п. 1.20.1. ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», є звичайною ціною, а тому база оподаткування ПДВ позивачем занижена не була.
З приводу висновку податкового органу про заниження ТзОВ «Інформ Захід Плюс» бази оподаткування податком на додану вартість в сумі 6125 грн, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ на суму на 1225 грн колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Видатковою накладною № РНВ 10-003941 від 16.10.08 року підтверджується факт придбання позивачем у ТзОВ «Комерційний центр «Зевс» товарно-матеріальних цінностей, а саме дверей, вартість яких становить 7 062 грн. та 1412,50 грн. - ПДВ. Зазначене також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 28 за березень 2009 року.
Вказаний товар був реалізований позивачем ПП «ВЕЕМ» згідно видаткової накладної № РН-2702095 від 20.03.2009р. та податкової накладної № 9 від 20.03.2009 року за вартістю - 7085,00 грн. без ПДВ, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 28 за березень 2009 року.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про відсутність у ТзОВ «Інформ Захід Плюс» первинних документів, що підтверджують факт реалізації придбаних у ТзОВ «Комерційний центр «Зевс» товарно-матеріальних цінностей.
Враховуючи вказане, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції та вважає необґрунтованими та безпідставними висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, що позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ на 12 198 грн., а тому податкове повідомлення - рішення № 0002012340/0/16608, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова 20.07.2009 року правомірно визнано нечинним та скасовано судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 року у справі № 2а-6911/09/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
М.В. Костів