91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
24.03.09 Справа № 16/265.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ
до Малого приватного підприємства фірми “Схід», м. Кіровськ Луганської області
про стягнення 59258 грн. 97 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
При секретарі судового засідання Маценко О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача - Томілін А.Ю., довіреність від 01.01.09. №32,
Від відповідача - Плетньов М.І. -директор, наказ від 02.04.07. №1, Панченко В.А., довіреність від 19.12.08., Зібарев Г.А., довіреність від 19.12.08.
Суть спору: заявлена вимога про стягнення з відповідача грошового зобов'язання в сумі 59256,17 грн. - вартості недоврахованої електроенергії, яку відповідач споживав за період з 17.01.2008р. по 30 липня 2008р. шляхом самовільного підключення до енергоустановок без укладення з позивачем письмового договору на постачання електроенергії. А також, до стягнення заявлені 3%-річних у сумі 2,80 грн. за несвоєчасне виконання грошового обов'язку по оплаті рахунку, пред'явленого позивачем для сплати вартості недоврахованої електроенергії.
Позовні вимоги вмотивовано нормами ст.ст.526,530 ЦК України -загальні умови виконання зобов'язання та строк виконання зобов'язання, ст.ст.26,27 Закону України «Про електроенергетику»- обов'язки та відповідальність в сфері порушення законодавства про електроенергетику, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.96. №28, зареєстрованими Мінюстом України 02.08.96. №417/1442 (далі за текстом -Правила).
Поставлену та спожиту відповідачем без укладення письмового договору в спірний період електроенергію на освітлення житлового фонду позивач визначає як грошове зобов'язання по оплаті недоврахованої електроенергії, стверджуючи про самовільне підключення відповідача до об'єктів енергоустановок, відповідальність за яке встановлена Правилами та Законом України «Про електроенергетику».
Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.08. надав відзив на позовну заяву від 22.12.08. №160, яким вважає, що позовні вимоги безпідставні та такі, що не підлягають до задоволення. Даним відзивом відповідач заперечує проти стягнення вартості недоврахованої електричної енергії, посилаючись на положення п.3.19 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96. №28. Відповідач зазначив, що жоден з актів про порушення споживачем «Правил користування електричною енергією»не підписаний представником споживача та керівником споживача, тому дані акти не можуть бути прийняті як допустимі докази по справі. Відзивом відповідач, також повідомив, що позивач ухилявся від укладення договору на постачання електроенергії. Проти нарахування 3%-річних відповідач заперечив, посилаючись на положення п.6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії»від 08.02.06. №122.
Представники відповідача також зазначили про те, що самовільних підключень до енергоустановок відповідач не здійснював, оскільки за період з квітня по липень 2008 року позивач не проводив відключення в житлових будинках. Листом від 24.03.09. №76 відповідач зазначив, що у разі відключення об'єктів енергоустановок від споживання електроенергії, позивач зобов'язаний був встановити пломби на такі об'єкти, але позивач не надав доказів щодо порушення відповідачем опломбованих установок для самовільного підключення до споживання електроенергії.
Представник позивача у судовому засіданні 19.01.09. надав заперечення проти відзиву на позовну заяву від 19.01.09. №01ю/73, яким з посиланням на положенням п.п. 5.3., 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96. №28, п.3 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, заперечив проти доводів відповідача. Даним запереченням позивач зазначив, що застосування норм п.3.19 Правил користування електричною енергією, на які посилався відповідач, до відносин з припинення постачання електричної енергії є неприпустимим. Також, представник позивача зазначив, що його вина в не укладенні письмового договору з відповідачем на споживання електроенергії відсутня, адже відповідач зобов'язаний виступити з ініціативою про укладення договору.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ (позивач) та Кіровським МКП «ВУЖКГ», з обслуговування та балансу якого рішенням Кіровського виконкому міської ради від 06.03.07. №167 (т.1,а.с.69-72) були передані в обслуговування та на баланс Малого приватного підприємства фірми “Схід», м. Кіровськ Луганської області житлові будинки з №1 по №6 в м. Кіровську по кварталу «Центральний», адмін. будівля №7 «а»по кварталу «60 років Жовтня», укладено договір на постачання електроенергії від 01.04.02. №А4539 (т.1,а.с.119-122). Додатковою угодою від 03.04.08. (т.1, а.с.57) до вказаного договору сторони дійшли згоди про розірвання договору з 03.04.08. у зв'язку з передачею житлового фонду від Кіровського МКП «ВУЖКГ» в господарське відання іншим суб'єктам (в тому числі частину фонду відповідачу).
Листом від 30.05.08. №467 (т.1,а.с.102) позивач запросив у відповідача необхідні документи для укладення письмового договору на споживання електроенергії, а також для установки електролічильників в житловому фонді, який є в віданні відповідача, в строк до 01.12.08.
Протягом часу з дня отримання вказаного листа і до 01.10.08. сторони не уклали письмового договору на постачання-споживання електроенергії. Договір про постачання електроенергії сторони по справі уклали від 01.10.08. за №А4626.
Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 59256, 17 грн. вартості спожитої без укладення письмового договору електроенергії за період:
- з 17.01.08. по 17.07.08. -по акту про порушення споживачем Правил від 17.07.08 №501974 на суму 4314,61грн.;
- з 04.04.08. по 30.07.08. -по актах про порушення споживачем Правил від 30.07.08. №№ 501964, 501965, 501966, 501967, 501968, 502626 на суму 54941,56грн.
Відповідач проти позову заперечив і вказав, що самовільне підключення не мало місця, адже позивач не відключав освітлення в будинках та ліфтових, не пломбував у встановленому законом порядку ці об'єкти. Також відповідач вказав, що він не ухилявся від укладення письмового договору з позивачем.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.
Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Основного закону держави -Конституції України встановлено право кожної особи звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України - захист цивільних прав та інтересів судом кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Даною нормою встановлено способи захисту прав, які повинні бути дотримані особою, що звертається до суду за захистом, а саме: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Предмет позову, підстави і правове обґрунтування позову, обрані позивачем, не відповідають суті фактичних правовідносин між сторонами по справі та правилу ст.19 Конституції України, ст.16 ЦК України.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога, яка випливає із спірного правовідношення і з приводу якого суд повинен винести рішення по справі.
Як свідчать матеріали даної справи і суть спору між сторонами, позивач намагається стягнути вартість безпідставно набутого відповідачем майна -вартість спожитої електроенергії без укладення письмового договору. Предметом позову фактично є стягнення вартості безпідставно отриманої відповідачем електроенергії, а не стягнення грошового зобов'язання за недовраховану електроенергію, як вказує та мотивує позивач.
Між тим, позивач вказує, що спір виник в результаті самовільного підключення відповідача до споживання електроенергії для освітлення під'їздів та територій житлових будинків і ліфтових, мотивуючи свою вимогу порушенням відповідачем Правил та настанням відповідальності для відповідача за такі порушення.
Слід вказати, що Правила користування електроенергією регулюють правовідносини сторін тільки в разі укладеного письмового договору. Тому підставою заявлених позивачем вимог про стягнення вартості безпідставно отриманої електроенергії зазначені Правила не можуть бути та відповідальність за споживання електроенергії без укладеного письмового договору Правилами не встановлена і на підставі порушення даних Правил не настає.
До того ж Правила визначають недовраховану електроенергію як обсяг електричної енергії, використаний споживачем, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику»- відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику - правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену
законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну
відповідальність. Серед правопорушень в електроенергетиці вказано самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Але, предметом позову, як вказано вище, є стягнення вартості безпідставно отриманої електроенергії. Тому посилання позивача на дану норму є невірним.
Отже, зважаючи на вищевикладене та на норми ст.ст.26,27 Закону України «Про електроенергетику», ст. 11,16,22,509,510 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України) і правила правового інституту постачання-споживання електроенергії в Україні, вимога про стягнення грошового зобов'язання за недовраховану електроенергію - заявлена без дотримання правил закону і позивач намагається захистити своє порушене право, визначивши невірно предмет позову та підстави заявлених вимог, які суперечать фактичним обставинам правовідносин сторін у справі, тобто, захистити своє право в порядку, не встановленому законом.
Таким чином, у задоволенні позову про стягнення з відповідача грошового зобов'язання в сумі 59256,17 грн. вартості недоврахованої електроенергії, яку відповідач споживав за період з 17.01.2008р. по 30 липня 2008р. шляхом самовільного підключення до енергоустановок без укладення з позивачем письмового договору на постачання електроенергії, слід відмовити.
Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід віднести на позивача.
На підставі викладеного, ст.55 Конституції України, Закону України «Про електроенергетику», керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 30.03.09.
Суддя Р. Шеліхіна