01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.01.2009 № 3/85-36/453
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Жих Т.Ю. - юрист
від відповідача : Порватов В.П. - директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.11.2008
у справі № 3/85-36/453
за позовом Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна газова компанія"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про розірвання договору про спільну діяльність
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.2008р. по справі № 3/85-36/453 позов задоволено частково, визнано недійсним п.9.3. договору в тій частині, що розірвання договору за ініціативою однієї з сторін може бути здійснено лише через Господарський суд м.Севастополя. В іншій частині позову відмовлено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, скільки позивач вважає, що судом прийнято рішення, яке не відповідає обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що акти приймання-передачі надані суду є формальними, оскільки за 5 років і на момент розгляду справи відповідачем не проведено роботи, приміщення не зайнято. Майно, яке нібито передане відповідачу, за 5 років прийшло у аварійний і непридатний для використання стан.
Також позивач посилається на те, що відповідачем в порушення п. 2.2. договору не було профінансовано виконання техніко-економічного обґрунтування, робочого проекту, іншої документації та отримання дозволу на початок будівництва; також не побудований газонакопичувальний пункт та не здано об»єкт в експлуатацію; не надано у 10- денний термін інформація про хід сумісно прийнятої програми робіт, який є невід'ємною частиною договору.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
29.09.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватна газова компанія» та Державним підприємством “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» був укладений договір про спільну діяльність № 1/09/213.
Відповідно до п.1.1 укладеного договору сторони зобов'язались здійснювати спільну діяльність для досягнення спільної господарської мети та одержання прибутку в галузі розподілу природного та зрідженого газу населенню та на комунально-побутові потреби підприємствам та організаціям, будівництво газонаповнювального пункту на території Інституту.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що Інститут передає для спільної діяльності наступне майно:
- будівлю КПП;
- будівлю складу ЛВЖ;
- будівлю насосної ГСМ;
- споруду на місці ангару;
- об'єкти інфраструктури, внутрішньоплощадні мережі водопостачання, ливневої каналізації та електрозабезпечення на ділянці території інституту.
Згідно п. 2.2 договору ТОВ “Приватна газова компанія» передає для спільної діяльності наступне майно:
- після підписання цього договору фінансує виконання техніко-економічного обґрунтування, робочого проекту, іншої документації і отримання дозволу на початок будівництва;
- протягом нормативних строків будує газонаповнювальний пункт зі здачею об'єкта в експлуатацію;
- надає в 10-денний строк Інституту інформацію про хід виконання спільно прийнятої Програми робіт, яка є невід'ємною частиною цього договору, а також звіти про використання коштів по кожному етапу робіт.
Відповідно до п. 2.4 договору сторони дійшли згоди про те, що передача майна оформлюється двосторонніми актами технічного стану, які є невід'ємною частиною даного договору.
Як вбачається з Акту прийому-передачі будівель, споруд та об'єктів інфраструктури, який є додатком № 1 до договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003, ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» передало, а ТОВ “Приватна газова компанія» прийняло на баланс спільної діяльності наступні основні фонди:
- склад ГСМ тарного зберігання;
- позаплощадні мережі електропостачання;
- позаплощадні мережі ВК.
Згідно п. 5.2 договору внесок ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» становить майно, перераховане в акті приймання-передачі на період дії цього договору на цілі спільної діяльності на суму 78000,00 грн. Зазначене майно ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» зобов'язався передати у строк протягом 10 днів з моменту підписання договору (п. 5.1.2 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору внеском відповідача є замовлення та фінансування необхідної проектно-кошторисної документації, фінансування будівництва об'єкту, закупівля необхідного обладнання, пусконалагоджувальних робіт зі здачею об'єкта в експлуатацію, всього попередньо на суму 750000,00 грн.
Сторони передбачили порядок і строки здійснення внесків - у відповідності з Програмою робіт (п.5.2.1. договору).
03.10.2003 відповідач та ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» з метою забезпечення оперативного управління спільною діяльністю уповноважило Севастопольську філію ТОВ “Приватна газова компанія» вести всі справи, пов'язані з організацією та веденням господарської діяльності по договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003, в тому числі укладати договори, підписувати документи, видавати довіреності тощо.
ДП “Севастопольський морський торговельний порт є правонаступником ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування»у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 382-р, наказів Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.07.2006 № 779 та від 27.09.2006 № 968, та згідно акту прийому-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання п.2.2. договору про спільну діялність № 1/09/213 від 29.09.2003р. Севастопольською філією ТОВ “Приватна газова компанія» було отримано:
- містобудівний висновок Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, згідно якого надано позитивний висновок на проектування та будівництво газонаповнювального пункту;
- рішення Інкерманської міської ради народних депутаті № 17/318 від 15.10.2004 р., згідно якого надана згода ТОВ “Приватна газова компанія»та ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування»на розміщення газонаповнювального пункту на окремому майданчику ГСМ ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування»в Інкермані, строком на 5 років, з метою забезпечення жителів побутовим балонним газом;
- розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 388р від 22.03.2006, згідно із яким дозволено ТОВ “Приватна газова компанія» та ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» проектування та будівництво газонаповнювального пункту в м. Інкерман на території ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування».
Таким чином, передача ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» майна за актом прийому-передачі будівель, споруд та об'єктів інфраструктури, та отримання відповідачем вищеназваної дозвільної документації на проектування та будівництво газонаповнювального пункту, свідчить про вчинення сторонами дій, спрямованих на досягнення спільної господарської мети відповідно до договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003.
Відповідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Враховуючи, те що умови укладеного між ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування» та ТОВ “Приватна газова компанія» договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003 передбачають об'єднання вкладів учасників та їх спільну діяльність щодо проектування та будівництва газонаповнювального пункту з метою одержання прибутку, укладений між сторонами договір в силу ст. 1132 Цивільного кодексу України є договором простого товариства.
Так, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Як на правову підставу розірвання договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003 ДП “Севастопольський морський торговельний порт» посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно п. 9.2 договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003, вказаний договір може бути розірваний достроково за наступних причин:
- за взаємною згодою сторін;
- при невиконанні однією з сторін зобов'язань та умов договору.
Одночасно п. 9.3 договору сторони визначили, що розірвання договору за ініціативою однієї з сторін може бути здійснено лише через Господарський суд м. Севастополя, але не раніше закінчення строку дії договорів, укладених ТОВ “Приватна газова компанія» в межах спільної діяльності з контрагентами та замовниками.
На моменту укладення сторонами договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003, був чинним Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 зі змінами станом на 22.05.2003.
Згідно ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Оскільки зобов'язаною стороною за договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003 є ТОВ “Приватна газова компанія», місцезнаходженням якої є м. Київ, в силу ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України територіальна підсудність при вирішенні спору про розірвання вказаного договору повинна бути визначена як Господарський суд м. Києва.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що положення договору щодо його розірвання за ініціативою однієї з сторін може бути здійснено лише через Господарський суд м. Севастополя, суперечить вимогам ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для визнання п. 9.3 договору недійсним у відповідній частині.
Колегія погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем не доведено належними засобами доказування наявності обставин, з якими закон та договір про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003 пов'язують можливість для його дострокового розірвання, оскільки умовами вказаного договору не визначено строків здійснення обумовлених внесків відповідачем. Таким чином твердження позивача про порушення відповідачем строків здійснення внесків є безпідставними.
Крім того, в силу п. 5.2.1 договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003 сторони передбачили, що порядок і строки здійснення внесків визначаються у відповідності до Програми робіт. З матеріалів справи вбачається, що Програма робіт сторонами складена та затверджена не була, а відсутність стороку виконання зобов»язання сторони виключає можливість його порушення.
Колегія не приймає до уваги твердження позивача про бездіяльність відповідача щодо виконання умов договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003 в частині здійснення будівництва газонаповнювального пункту, оскільки на виконання умов договору відпвоідачем було отримано дозвільну документацію від органів державної влади та місцевого самоврядування, що свідчить про діяльність сторін, спрямовану на виконання відповідної умови договору.
Посилання позивача на відсутність прибутку за договором про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003р. як на підставу його розірвання не є обгрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості одностороннього розірвання договорів простого товариства у разі відсутності прибутку. Умовами укладеного договору сторонни також не передбачили, що відсутність прибутку протягом певного періоду часу є скасувальною умовою цього договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачаєтсья, що позивач не надав суду розрахунок розрахунок запланованого прибутку від спільної діяльності.
Також слід зазначити, що відповідно до умов додаткової угоди укладеної 11.09.07р. до договору про спільну діяльність, яка була укладена між позивачем та відповідачем, позивач зобов»язався протягом 15 днів з моменту укладення цієї додаткової угоди для організації і ведення оперативної господарської діяльності видати ТОВ «Приватна газова компанія» довіреність на весь строк дії договору.
В зв»язку з невиконанням позивачем умов додаткової угоди щодо видачі відповідачу довіреності для організації і ведення оперативної господарської діяльності, останній був змушений звернутись до Господарського суду м.Севастополя з позовом про спонукання до видачі довіреності, оскільки ненадання довіреності позбавило відповідача правових підстав для взаємовідносин з органами державного управління та контролю, проектними, будівельними та іншими організаціями по проектуванню та будівництву газонаповнювального пункту.
Рішенням Господарського суду м.Севастополя № 5020-3/183 від 25.11.2008 г., яке залишено без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду 21.01.2009р. зобов»язано Державне підприємство «Севастопольський морський торгівельний порт» видати ТОВ «Приватна газова компанія» довіреність для організації та ведення оперативної господарської діяльності відповідно до п.3.2 Договору про спільну діяльність № 1/09 від 29.03.2003р. та п.2 Додаткової угоди від 11.09.2007р. до зазначеного договору.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином позивач своїми діями не сприяв виконанню відповідачем взятих на себе зобов»язань.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003, укладеного між ТОВ “Приватна газова компанія»та Державним підприємством “Чорноморський науково-дослідний інститут суднобудування».
Колегія приходить до висновку про те, що п. 9.3 договору про спільну діяльність № 1/09/213 від 29.09.2003 є недійсним, оскільки його положення про розірвання договору за ініціативою однієї із сторін може бути здійснено лише через Господарський суд м. Севастополя, суперечить вимогам ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України .
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Севастопольський морський торгівельний порт» на рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2008р. у справі № 3/85-36/453 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2008 року по справі № 3/85-36/453 залишити без змін.
Матеріали справи № 3/85-36/453 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
05.02.09 (відправлено)