Справа: № 823/788/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
17 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки, -
У березні 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог просив визнати протиправним (нечинним) та скасувати повністю вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі від 15.02.2013 року № Ф - 186 про визначення суми недоїмки та необхідності сплати позивачем заборгованості зі сплати мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень - вересень 2012 року у сумі 2286,03 грн., зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі повернути позивачу безпідставно сплачені за серпень - вересень 2011 року у сумі 666, 24 грн. мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року - без змін виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, ОСОБА_2 згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця зареєстрований виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області як суб'єкт підприємницької діяльності 12.01.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Позивач є платником єдиного податку, згідно свідоцтва про його сплату серії НОМЕР_2, виданого Канівською ОДПІ 26.04.2012 року.
15 лютого 2012 року відповідачем винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-186, в якій зазначено, що відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» підлягає до сплати недоїмка з єдиного соціального внеску в сумі 2286 грн. 03 коп.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон України № 2464-VI).
Так, статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є, в тому числі: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Разом з тим, Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності 6 серпня 2011 року, статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою такого змісту: «особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
З наведеної норми вбачається, що особа може бути звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у випадку, якщо вона:
- перебуває на спрощеній системі оподаткування;
- є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України № 1058-IV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України № 1058-IV, згідно якої, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Щодо пенсії по інвалідності, то вона призначається у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону (частина 1 статті 30 Закону України № 1058-IV).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (далі - Закон № 796), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залежно від категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Згідно пункту 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Як вбачається з матеріалів справи фізична особа - підприємець ОСОБА_2 згідно посвідчення серії НОМЕР_3 є громадянином, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986 - 1992 роках (категорія 4).
Окрім того, 17.08.2011 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посвідчення серії НОМЕР_4.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивача як на пенсіонера в розумінні норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поширюються положення частини 4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
З огляду на те, що з серпня 2011 року такі пенсіонери за віком можуть бути платниками єдиного соціального внеску лише виключно на добровільних засадах, колегія суддів вважає, що вимога відповідача про сплату боргу є незаконною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді О.М. Романчук
С.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Романчук О.М
Шелест С.Б.