Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
23 вересня 2013 р. № 820/5753/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заічко О.В.
при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Голощапової Л.Л.,
відповідача - Озацької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000540047 від 16.10.2012 року, яким підприємству позивача нараховано основного платежу в розмірі - 568000,33 грн. та штрафних санкцій в розмірі - 76458,66 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень у взаємовідносинах з ТОВ « Будівництво Пан-Україна», про які згадується в акті №441\47-1\23317544 від 10.10.2012 р. Позивач вважає, що викладені в акті судження податкового органу є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених господарських операцій. За таких обставин, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення у частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав, покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ПДВ у спірних правовідносинах підприємством обчислювались правильно, господарські взаємовідносини з контрагентам - ТОВ «Будівництво Пан-Україна» - відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, зобов'язання за спірним правочином виконані, зокрема, вартість отриманих робіт оплачена ТОВ шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, СДПІ по РВПП у м. Харкові ДПС, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що викладені в акті від 10.10.2012 р. №441\47-1\23317544 судження СДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Так, податковий орган пояснював, що отримав матеріали податкової перевірки контрагента платника податків - ТОВ «Будівництво Пан-Україна», у яких зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки зазначеного контрагента позивача. Відповідач вважає, що з отриманого акту іншого податкового органу цілком правомірно зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що згідно до ст.ст. 75, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, на підставі наказу СДП ВПП у м. Харкові ДПС від 13.07.2013 року №315 та танправлення, відповідно плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями відповідача була проведена документальна планова перевірка ТОВ «Скорпіон-РП» (ідентифікаційний код - 23317544) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р.
Результати перевірки оформлені актом №441\47-1\23317544 від 10.10.2012 р. (т. 1 а.с. 13-72).
Висновками зазначеного акту встановлені порушення ТОВ фірма «Скорпіон РП»: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 662796 грн. , в тому числі: за травень 2011 року на суму 43484 грн., за червень 2011 року на суму 289143 грн.; за липень 2011 року на суму 239083 грн., за серпень 2011 року на суму 894 грн., за вересень 2011 року на суму 70333 грн., за листопад 2011 року на суму 18333 грн., за січень 2012 року на суму 453 грн., за березень 2012 року на суму 1073 грн.
На підставі висновків акту перевірки, 16.10.2012 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000540047 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 644458,66 грн. (основний платіж - 568000,33 грн., штраф - 76458,66 грн.).
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті № 441\47-1\23317544 від 10.10.2012 р., судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків Податкового законодавства, а саме: відображення в податковому обліку з ПДВ показників первинних документів, котрі складені в межах нікчемних і правочинів, за господарськими операціями, котрі в дійсності не відбулись. В акті перевірки викладені судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених контрагентами за господарськими операціями, що в дійсності не відбулись, тобто мають ознаки нікчемних, що зумовило завищення податкового кредиту з ПДВ на 568000,33 грн. і як, наслідок, заниження ПДВ до оплати в бюджет., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ « Будівництво Пан-Україна» - на 568 000,33грн.
При цьому, суд відмічає, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження при прийнятті рішення у спірній частині, є виключно висновок складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова акту перевірки діяльності контрагента позивача ТОВ « Будівництво Пан-Україна» № 3087/23/34859292 від 27.10.2011 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року.
Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.
Суд зазначає, що з огляду на зміст заявлених позовних вимог, судовій перевірці у межах розгляду даної адміністративної справи підлягають виключно ті мотиви суб'єкта владних повноважень, котрі слугували підставою для прийняття рішення у спірній частині.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №441/47-1/23317544 від 10.10.2012 р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що спір склався з приводу правильності формування платником податків податкового кредиту з ПДВ у період, коли правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані Податковим Кодексом.
Аналізуючи положення наведених норм закону в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на збільшення податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) реальне здійснення платником податків господарської операції, котра визначена законодавцем як об'єкт оподаткування ПДВ; 2) проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 3) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 4) виконання зобов'язань за господарською операцією з метою подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності платника податку; 5) отримання від контрагента податкової накладної як первинного та розрахункового документу, котрий належно оформлений за змістом та формою; 6) наявність у контрагента статусу платника податку на додану вартість.
Як випливає з добутих доказів, 27 травня 2011 р. між позивачем, ТОВ «Скорпіон-РП» (в якості замовника), та ТОВ « Будівництво Пан-Україна» (в якості Виконавця) було укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 27\05-2011 , предметом якого є виконання комплексу будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою : Сумська обл., м. Кролевець, вул. Транспортна,1.
Оглянувши зміст правочину, суд відзначає, що предметом даного правочину є виконання будівельних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування» піддягала ліцензуванню.
На вимогу суду позивачем надано до матеріалів справи ліцензію серії АВ № 517957, згідно з якою ТОВ « Будівництво Пан-Україна» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.
За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови №47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.
До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Будівництво Пан-Україна» ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «Будівництво Пан-Україна» організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.
Оцінивши згадані вище правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному чи господарському обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.
Таким чином, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.
Спір по справі виник з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України , згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
На підтвердження доводу про реальність господарської операції, що була проведена в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ « Будівництво Пан-Україна» податкові накладні № 8 від 02.06.2011 року на суму 1073000,00грн., в тому числі ПДВ - 178833,33 грн., накладна № 72 від 16.06.2011 року на суму 500 002,00 грн., в тому числі ПДВ - 83333,67 грн., накладна № 205 від 30.06.2011 року на суму 540 000,00 грн., в тому числі ПДІ - 90 000,00 грн.,накладна № 206 від 30.06.2011 року на суму 395400,00 грн., в тому числі ПДВ - 65 900,00 грн.,накладна № 207 від 30.06.2011 року на суму 318 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 53 000,00 грн.,накладна № 63 від 20.07.2011 року на суму 159600,00 грн., в тому числі ПДВ - 26600,00 грн.,накладна № 129 від 29.07.2011 року на суму 422 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 70333,33 грн.
Також на вимогу суду позивачем до матеріалів справи були надані копії проектно-кошторисної документації, а саме: відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву. підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у і натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
При цьому, суд зважає, що в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей перелічених вище первинних документів.
Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення № 330 від 02.06.2011 року, №370 від 07.06.2011 року, № 704 від 16.06.2011 року, № 840 від 04.07.2011 року,№873 від 04.07.2011року, № 923 від 08.07.2011 р., № 1010 від 20.07.2011 року, № 1206 від 03.08.2011 року, що засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами Реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін договору як платників ПДВ, відповідності спірних правочинам вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами СДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.
Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва у спірних правовідносинах, вартісних показників виконаних будівельних робіт, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.
Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів ґрунтується виключно на мотивах складеного ДПІ у Московському районі міста Харкова акту перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ « Будівництво Пан-Україна» - № 3087/23/34859292 від 27.10.2011 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року
3 цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.
За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені або саме цим платником, або у змові з іншими платниками. Проте, притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Слушність наведеного висновку підтверджується правозастосовчею практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.
З наявних у справі документів слідує, що суб'єкт владних повноважень не заперечує та не спростовує факт використання позивачем придбаних за спірним правочином товарів у господарській діяльності. При цьому, фактів проведення платником податків з придбаними роботами збиткових операцій суб'єктом владних повноважень не виявлено, доказом чого є акт перевірки, котрий не містить відповідних суджень.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні ( ч.1 ст,86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказі сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази сукупності, суд встановив, що відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, наданих платником податків, підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не подано доказів відсутності зміни етапу та структури активів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду б кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача.
Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами та були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, і виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і склі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ « Будівництво Пан-Україна» - № 3087/23/34859292 від 27.10.2011 року, виходячи з наступного.
Під час судового розгляду з'ясовано, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 по справі № 2а-595/12/2070 визнані незаконними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова з встановлення в вищезазначеному акті факту неможливості проведення зустрічної звірки.
Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за червень, липень та вересень 2011року по взаємовідносинам з ТОВ "Будівництво Пан-Україна" .
Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - не відповідає встановленим обставинам справи.
Суд зауважує, що зміст складеного СДПІ акту перевірки не містить жодних добутих податковим органом у процесі реалізації владної управлінської функції належних, допустимих та достатніх даних, котрі б спростовували презумпцію добросовісності та сумлінності позивача як платника податків.
Натомість, на підтвердження права на збільшення податкового кредиту з ПДВ, платник податків подав до суду податкові накладні, за змістом та формою складені з дотриманням вимог закону, виписані повноважними суб'єктами права, що, за відсутності підтвердженого матеріалами справи факту нереальності господарських операцій та наміру у платника податків безпідставно одержати податкову вигоду, слід визнати достатньою підставою для формування податкового кредиту.
Таким чином, суд відзначає, що відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень, про вчинення платником податків податкового правопорушення, є помилковими, оскільки не доведено належними та допустимими доказами і не підкріплено вірними доводами, базується лише і на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів ( приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акт перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свободи та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 568000,33 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 76458,66 грн., таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16.10.2012р. №0000540047, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП".
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" (код 23317544; 61158, м. Харків, вул. Велозаводська, б. 4) витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2013 року.
Суддя Заічко О.В.