Справа: № 2а/2570/2225/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
17 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправними і скасування наказів та поновлення на посаді, -
У квітні 2011 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправними і скасування наказів та поновлення на посаді, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління МВС України на Південно - Західній залізниці № 290 ос від 01.10.2010 року з приводу притягнення його до дисциплінарної відповідальності; визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України Південно-Західній залізниці № 291 ос від 04.10.2010 року в частині його звільнення в запас Збройних сил за п. 64 "є" (за порушення дисципліни); поновити позивача на посаді заступника командира 2-го взводу 1-ї роти батальйону патрульної служби при УМВС раїни на Південно-Західній залізниці, зобов'язати УМВС України на Південно-Західній залізниці виплатити позивачу середній заробіток під час вимушеного прогулу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно - Західній залізниці при прийнятті оскаржуваних наказів та звільнення ОСОБА_2 із займаної посади було порушено ст.. 40 Кодексу Законів про Працю України, вимоги Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 проходив службу на посаді заступника командира 2-го взводу 1-ї роти батальйону патрульної служби при УМВС України на Південно-Західній залізниці.
Згідно наказу УМВС України на Південно-Західній Залізниці № 283 о/с від 30.09.2010 року позивачу було присвоєно чергове спеціальне звання - лейтенант міліції.
З 01.10.2010 року по 12.11.2010 року ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікуванні в Ніжинській вузловій поліклініці Південно-Західної залізниці з діагнозом перелом лівої променевої кістки, що підтверджується копіями листків непрацездатності, що містяться в матеріалах справи.
13.11.2010 року після виходу позивача на роботу, останній був повідомлений, що наказом УМВС України на Південно-Західній залізниці № 291 о/с від 04.10.2010 року його звільнено з посиланням на п. 64 "є" (за порушення дисципліни), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх Справ, з підстави - дисциплінарний наказ УМВС України на Південно-Західній залізниці № 290 о/с від 01.10.2010 року.
Позивач звернувся до МВС України з проханням повідомити останнього про причини звільнення, вказавши на допущені порушення під час звільнення, та переглянути обставини звільнення та поновити його на службі.
Листом від 28.03.2011 року ОСОБА_2 було повідомлено, що за дорученням МВС України відділ кадрового забезпечення УМВС України на Південно-Західній залізниці розглянув його звернення та проведеною перевіркою підстав для поновлення його на службу в органи внутрішніх справ не встановив.
Вважаючи винесені накази та звільнення протиправними, позивач звернувся до суду.
Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Загальні правила звільнення з посад, передбачені нормами Кодексу Законів про працю, відповідно до ч. 3 ст. 40 якого, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Дана норма є імперативною та забороняє власнику звільнювати працівників в період їх тимчасової непрацездатності.
Особливості проведення службових розслідувань, застосувань дисциплінарних стягнень та звільнень працівників органів внутрішніх справ визначені Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.1991 року № 552 тощо.
Так, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-ІV (далі - Закон України № 3460-ІV).
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України № 3460-ІV службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок, натомість - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтями 5 та 12 вищевказаного Закону передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
- усне зауваження;
- зауваження;
- догана;
- сувора догана;
- попередження про неповну посадову відповідність;
- звільнення з посади;
- пониження в спеціальному званні на один ступінь;
- звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 вказаного Закону визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень.
Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.
Відповідно до п. 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.1991 року № 552 при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини); наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність; характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення); причини та умови, що сприяли скоєнню порушення; характер і розмір нанесених порушенням збитків.
Згідно п. 14 Інструкції посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана: вжити всіх законних заходів щодо встановлення обставин, зазначених у п. 10 цієї Інструкції; роз'яснювати заявникам і особам, стосовно яких проводять службове розслідування, їхні права, забезпечувати здійснення цих прав у межах своєї компетенції, вирішувати в ході розслідування та після його закінчення спірні питання, розглядати заяви та клопотання; скласти за результатами службового розслідування висновок і подати його на розгляд і затвердження керівнику органу внутрішніх справ або його заступнику; ознайомити із затвердженим висновком службового розслідування особу, стосовно якої воно проводилося.
Пунктом 15 визначено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування має право, зокрема, давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази стосовно обставин, що досліджувалися; знайомитись з висновком чи витягом службового розслідування, оскаржувати затверджений висновок службового розслідування.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з 30.09.2010 року по 01.10.2010 року відносно позивача було проведено службове розслідування та 01.10.2010 року начальником УМВС України па Південно-Західній залізниці затверджено висновок службового розслідування по факту порушення службової дисципліни працівниками УМВС України на Південно-Західній залізниці і винесено наказ № 290 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УМВС України на Південно-Західній залізниці.
Згідно п. 1 вказаного наказу за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 04.10.2003 року № 1155 «Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України, від 14.04.2004 року № 400 «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються», порушення вимог ст. 1, ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-ІУ, заступник командира 2-го взводу 1 -ї роти батальйону патрульної служби при УМВС України на Південно-Західній залізниці молодший лейтенант міліції ОСОБА_2 підлягав звільненню за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Колегія суддів вважає доречним посилання суду першої інстанції на той факт, що дані про призначення службового розслідування в матеріалах справи взагалі відсутні, на рапорті про допущення позивачем порушення службової дисципліни відсутні будь-які резолюції щодо проведення службового розслідування та відмітка про його вхідну реєстрацію.
Відповідачем даний факт в апеляційній скарзі не спростований.
Також в порушення вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України в матеріалах службового розслідування відсутня характеристика ОСОБА_2 Фактично саме службове розслідування складається з рапорту, пояснень та висновку.
Крім того, перед накладенням дисциплінарного стягнення у позивача не відбирались пояснення.
Посилання відповідача на наявність письмових пояснень ОСОБА_2 не може братись колегією суддів до уваги, так як в судовому засіданні було встановлено, що пояснення надавались з приводу проведення розслідування по затриманню особи.
Окрім того, позивач не був ознайомлений з висновком службового розслідування та наказом № 290 о/с від 01.10.2010 року, що є порушенням п. 15 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, адже позивач, фактично був позбавлений можливості прийняти участь у процесі службового розслідування та скористатися правами визначеними п. 15 Інструкції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді О.М.Романчук
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 17.09.2013 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Романчук О.М
Шелест С.Б.