Справа № 815/6335/13-а
23 вересня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Вовченко О.А.,
при секретарі Дубовик Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними дії, щодо винесення вимоги про сплату недоїмки від 21.02.2013 року №Ф-735У у розмірі 4572,42 грн., про визнання нечинною та скасування вимоги, про зобов'язання зняти позивача з обліку, як платника збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування, суд -
ОСОБА_1, 04 вересня 2013 року звернувся в Одеський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси (далі УПФУ у Приморському районі, відповідач) про визнання протиправними дії, щодо винесення вимоги про сплату недоїмки від 21.02.2013 року №Ф-735У у розмірі 4572,42 грн., про визнання нечинною та скасування вимоги, про зобов'язання зняти позивача з обліку, як платника збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Згідно ухвали суду від 17.09.2013 року відповідно до ст. 52 КАС України, допущено замінену первинного позивача ОСОБА_1 на належного позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, позивач).
В обґрунтування позовних вимог, в позові зазначено, що в середині серпня 2013 року через Перший Приморський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції позивач дізнався що у нього рахується недоїмка перед Пенсійним фондом у розмірі 4572,42 грн., згідно вимоги про сплату недоїмки від 21.02.2013 року № Ф-735У. Позивач вважає, що відповідач вчинив непрамовірні дії, а саме безпідставно виніс вимогу про сплату недоїмки, оскільки 14.05.2012 року ним до податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси подано заяву про призупинення підприємницької діяльності та з цього часу підприємницькою діяльністю не займається.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві і просив задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що він може сплатити єдиний внесок за період з січня по 14 травня 2012 року, а в подальшому він не повинен сплачувати, так як підприємницькою діяльністю не займався про що повідомив податкову інспекцію.
17 вересня 2013 року в судовому засіданні представником відповідача надано заперечення на позов (а.с.14-17), в яких відовідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, з огляду на наступне. ФОП ОСОБА_1, знаходиться на обліку в УПФУ у Приморському районі, як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за № 22160 Ф з 17.03.2010 року. Відповідно до інформації, яка надійшла на адресу Управління в електронному вигляді від податкової інспекції, ФОП ОСОБА_1, на протязі 2012 року знаходився на спрощенній системі оподаткування та зобов'язаний сплачувати єдиний внесок. Так як ОСОБА_1, не сплачував протягом 2012 року єдиний внесок у нього обліковується борг в розмірі 4572,42 грн. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Управлінням було складено вимогу про сплату боргу від 21.02.2013 року за №735-у в сумі 4572,42 грн.
Представники відповідача, в судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, з огляду на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності та не перебуває в процесі припинення, що підтверджено довідкою ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с. 8).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування
ФОП ОСОБА_1, з 17.03.2010 року знаходиться на обліку в управлінні ПФУ у Приморському районі як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за №22160.
Приписами п.1 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до п.1.1. Протоколу № 1 про обмін інформацією між Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України, державна податкова адміністрація України надає Пенсійному фонду інформацію про фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що ведуть облік доходів та витрат на загальних підставах, здають Декларації до органів Державної податкової адміністрації України про свій дохід та самозайнятих осіб, які отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, в розрізі суб'єктів господарювання.
З інформаційних файлів (а.с. 27-38), які надійшли до відповідача від податкової інспекції, вбачається, що в період з січня по грудень включно 2012 року позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, та є платником єдиного внеску.
В п.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок, це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць,
за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Статтею 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», визначені розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на 2012 рік: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.
Відповідно до п.11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7
цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, суд дійшов висновку, щодо обгрунтованного визначення позивачу загальної суми боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 4572,42 грн. (в період з січня по березень включно 2012 року, щомісяця по 372,33 грн.; в період з квітня по червень включно 2012 року, щомісяця по 379,62 грн.; в період з липня по вересень включно 2012 року, щомісяця по 382,39 грн.; в період з жовтня по листопад включно 2012 року, щомісяця по 387,95 грн.; за грудень 2012 року 393,50 грн.).
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача, щодо не сплати ним у 2012 році єдиного внеску з підстав того, що 14 травня 2012 року ним подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заяви про призупинення підприємницької діяльності.
З дослідженої в судовому засіданні заяви позивача від 14.05.2012 року (а.с. 7) поданої до ДПІ у Приморському районі м. Одеси вбачається, що ФОП ОСОБА_1, подав заяву у відповідності до ч.1 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Приписами ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Так ч.1 зазначеної статті передбачено, що для внесення до Єдиного державного реєстру запису про
рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог. В ч.11 ст. 47 зазначенного вище Закону, визначено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної
реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових
коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування. У реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа письмово зазначає та підтверджує своїм особистим підписом, що нею вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).
З викладеного вбачається, що приписами ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не передбачено призупинення підприємницької діяльності, та визначений законодавчо порядок припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до абз. 7 ч.1 ст. 5 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»,
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором.
До суду позивачем не надані докази, щодо вчинення заходів для зняття його з обліку платників єдиного внеску.
Відповідно до ч. 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте позивачем не доведено та не надано до суду доказів, щодо правомірністі та обґрунтованісті позовних вимог про визнання протиправними дії, щодо винесення УПФУ у Приморському районі м. Одеси вимоги про сплату недоїмки від 21.02.2013 року №Ф-735У у розмірі 4572,42 грн., та про визнання нечинною та скасування вимоги, про зобов'язання зняти позивача з обліку, як платника збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування. А тому адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними дії, щодо винесення вимоги про сплату недоїмки від 21.02.2013 року №Ф-735У у розмірі 4572,42 грн., про визнання нечинною та скасування вимоги, про зобов'язання зняти позивача з обліку, як платника збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано судею 26 вересня 2013 року
Суддя Вовченко O.A.
.