23 вересня 2013 року 810/4493/13-а
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Бончева О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Кібець С.В. (за довіреністю)
від відповідача: Харченко Р.І. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проДочірнього підприємства "ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області визначення незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Дочірнє підприємство "ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до "ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі від 29 березня 2013 року № 0000682205 та № 0000672205.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вимог пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та ТОВ «Бюро Ейнштейн». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором поставки, договором купівлі продажу, договором зберігання, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі бітуму, журналом реєстрації довіреностей тощо. Оскільки одним з видів діяльності ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є будівництво доріг і автострад, придбаний у ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» бітум, мазут та керосин були використані позивачем для виготовлення дорожнього бітуму.
Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки.
Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 13 березня 2013 року № 150/22-00/5423018 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Прийняті податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" права на формування показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та ТОВ «Бюро Ейнштейн»
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Дочірнє підприємство "ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 31 березня 1997 року (а.с.39) та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі з 11 березня 1996 року.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 27 лютого 2013 року по 5 лютого 2013 року, посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 27 лютого 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку перевірки ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Фаворит Груп «Нові Технології» за період листопада - грудень 2011 року та ТОВ «Бюро Ейнштейн» за період 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 13 березня 2013 року № 150/22-00/5423018 (далі по тексту - Акт перевірки) (а.с.13-20).
У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано:
-акт Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 21 серпня 2012 року № 189/22-2/37467796 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фаворит Груп «Нові Технології» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 29 грудня 2010 року по 21 серпня 2012 року та встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансового - господарської діяльності.
- акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 12 листопада 2012 року № 4760/22-9/35534529 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бюро Ейнштейн» щодо підтвердження господарської відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року» яким, на підставі висновку спеціаліста від 9 листопада 2012 року, складеному начальником сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці, капітана міліції Лебідь С.О. встановлено, що підписи на документах від імені ТОВ «Бюро Ейнштейн» виконано іншою особою.
Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку про порушення ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вимог пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого заниженого грошові зобов'язання ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з податку на додану вартість у сумі 502197,00 грн. ( в тому числі за грудень 2011 року - на 166857,00 грн., за вересень 2012 року - на суму 335340,00 грн.) та порушення вимог пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результат заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 543993,00 грн. ( в тому числі за 2-4 квартали 2011 року на 191886,00 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму - 352107,00 грн.).
На основі висновків акту перевірки, 29 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672205, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з податку на додану вартість на 502197,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі - 251099,00 грн. (а.с.10) та податкове повідомлення-рішення № 0000682205, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з податку на прибуток на суму - 543993,00 грн. та засновано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 176054,00 грн. (а.с.11).
Не погоджуючись з рішеннями відповідача ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», ТОВ «Бюро Ейнштейн» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до матеріалів справи, між ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» укладено договір поставки від 1 листопада 2011 року № 108, згідно умов якого Постачальник (ТОВ «Фаворит груп «Нові технології») передає у власність Покупцеві (ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") товар (бітум, мазут, дизельне пальне, бутанол та інші хімічні добавки), а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості та асортименті, які визначаються у видаткових накладних (а.с.35-36).
У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
На виконання умов договору поставки від 1 листопада 2011 року № 108, ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» передало у власність ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" бітум, мазут, дизельне пальне, бутанол та інші хімічні добавки, що підтверджується:
-видатковими накладними: від 25 листопада 2011 року № 487 на загальну суму 497917,80 грн.(а.с.21), від 28 листопада 2011 року № 497 на загальну суму 503222,04 грн. (а.с.23).
ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" отримано від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» податкові накладні:від 25 листопада 2011 року № 83 на загальну суму 487917,00 грн.,в тому числі ПДВ - 82986,30 грн.(а.с.22),від 28 листопада 2011 року № 92 на загальну суму 503222,04 грн. в тому числі ПДВ - 83870,34 грн. (а.с.24). Товар від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» отримував директор ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Ліщинський А.Д., що підтверджується журналом виданих довіреностей (а.с.182).
Товар від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» на користь позивача було перевезено силами контрагентів ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 18 листопада 2011 року № 009443(а.с.76), від 24 листопада 2011 року № 005011(а.с.77), від28 листопада 2011 року № 009432 (а.с.78), від 23 листопада 2011 року № 005072 (а.с.79), від 21 листопада 2011 року № 005066 (а.с.80), від 25 листопада 2011 року № 005016 (а.с.81), від 25 листопада 2011 року № 005375 (а.с.81).
Поставлений товар від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» оприбуткований ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що підтверджується прибутковим ордером № 1443(а.с.85), прибутковим ордером № 1442 (а.с.86), рухом по об'єкту аналітики (карткою субконто) за 2012 рік (а.с.83,139-141), матеріальним звітом за грудень 2011 року (а.с.88-98).
Також, 6 лютого 2012 року між ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ «Бюро Ейнштейн» укладено договір купівлі-продажу) № 06-02/12-2, згідно умов якого, Продавець (ТОВ «Бюро Ейнштейн») зобов'язується передати у власність Покупця (ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") товар (нафтопродукти), а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості та асортименті, які визначаються у видаткових накладних(а.с.37-39).
На виконання умов договору купівлі-продажу від 6 лютого 2012 року № 06-02/12-2 ТОВ «Бюро Ейнштейн» передано ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" бітум БНД 60/90, що підтверджується:
-видатковими накладними: від 2 липня 2012 року № РН-0000071 на загальну суму 463379,70 грн. в тому числі ПДВ - 77229,95 грн.(а.с.25), від 2 липня 2012 року № СФ-0000071 на загальну суму 463379,70 грн. в тому числі ПДВ - 77229,95 грн.(а.с.26), від 2 липня 2012 року № РН-0000072 на загальну суму 1548661,68 грн. в тому числі ПДВ - 258110,28 грн.(а.с.29); рахунками фактури: від 2 липня 2012 року № СФ-0000072 на загальну суму 1548661,68 грн.(а.с.30), від 2 липня 2012 року № СФ-0000072 на загальну суму 1548661,68 грн.(а.с.135)
ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" отримано від ТОВ «Бюро Ейнштейн» податкові накладні:
-від 2 липня 2012 року № 1 на загальну суму 463379,70 грн. в тому числі ПДВ - 77229,95 грн.(а.с.28), від 2 липня 2012 року № 2 на загальну суму 1548661,68 грн. в тому числі ПДВ - 258110,28 грн.(а.с.34).
Товар від ТОВ «Бюро Ейнштейн» перевозився залізничним транспортом, розвантажувався та зберігався силами контрагента ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - ШБУ-3 ВАТ «Тракт», що підтверджується: договором зберігання від 3 травня 2012 року № 03-05/12-2 (а.с.62), вантажними накладними (а.с.27,31,32,33), актами про вигризку та зберігання бітуму(а.с.65,66), прибутковим ордером №544(а.с.70), матеріальним звітом за липень 2012 року (а.с.71-75).
Придбаний товар у ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» позивач зберігав і перероблював на орендованій території, що підтверджується договором про оренду землі від 17 червня 2008 року та актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (а.с.175-181).
Відповідно до матеріалів справи, одним з видів економічної діяльності ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є будівництво доріг і автострад.
Придбаний у ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» товар був використаний у виготовленні бітумної емульсії, що підтверджується: актом виконаних робіт від 2 листопада 2012 року № 210/2 (а.с.67), реєстром по списаному мазуту, придбаному від ТОВ «Фаворит Груп «Нові Технології» на виробництво продукції по карточці 06180 (а.с.137), актами переробки матеріалів дільниці № 3(а.с.138,145-147,154-171), реєстром документів по списанню бітуму, придбаного від ТОВ «Бюро Ейнштейн» у липня 2012 року на виробництво продукції по карточці 02015 (а.с.142), видатковою накладною від 6 листопада 2012 року № РН-0000150 на загальну суму 1619495,73 грн.(а.с.144), реєстром документів по списанню керосину, придбаного у ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» на виробництво продукції по карточці 02015 (а.с.148-149), актами приймання-передачі бітуму (а.с.172-175).
Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.
Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Щодо твердження відповідача про безтоварність договорів поставки, укладених між позивачем ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.
Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання у ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та безтоварність операцій між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та його контрагентами. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».
Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» є поставка бітуму та керосину. Як встановлено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та його контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та його контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача.
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відповідач не надав.
Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.
Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту та право на формування показників валових витрат підтверджене належними доказами, отже висновки відповідача про порушення ДП «ШРБУ № 100 ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вимог пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» є безпідставним. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі від 29 березня 2013 року № 0000682205 та № 0000672205 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 29 березня 2013 року № 0000672205 та № 0000682205.
Стягнути на користь Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судовий збір із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2013 року.