Справа: № 826/72/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
12 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Грибан І.О., Беспалова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2013 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 28 листопада 2012 року ВП № 14666487.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 17 червня 2009 року у справі № 2-272/2009 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про стягнення витрат на придбання житла, - стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 155 201 грн. 22 коп. спричиненої майнової шкоди та 1582 грн. понесених ним судових витрат, всього 156783,22 грн.
На виконання вказаного судового рішення Рожищенським районним судом Волинської області видано виконавчий лист від 31.07.2009 року № 2-272/2009, з метою виконання якого постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 09.09.2009 року ВП № 14666487 було відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику Державній судовій адміністрації України в семиденний строк з моменту отримання постанови добровільно виконати рішення суду, та зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, воно підлягає виконанню в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, а також роз'яснено порядок оскарження постанови в 10-денний строк з моменту її одержання.
Вказану постанову Листом від 11 вересня 2009 року № К-24051-25 було направлено на адресу ОСОБА_2 та ДСА України.
Так, у зв'язку з отриманням грошових коштів по виконавчому листу від 31.07.2009 року № 2-272/2009 Рожищенського районного суду Волинської області подано заяву до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.10.2012 року, якою стягувач просив закрити виконавче провадження відповідно до пункту 8 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, постановою державного виконавця від 28.11.2012 року закінчено виконавче провадження ВП № 14666487.
Водночас постановою державного виконавця від 28.11.2012 року ВП № 14666487 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 15678,32 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана позивачем постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження»
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець розпочинає його примусове виконання.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника фізичної особи в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи. У зазначених розмірах стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону (ч. 2 ст. 28 Закону).
Вищий адміністративний суд України у постанові Пленуму «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21 травня 2012 року № 5, звернув увагу судів на те, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновленім на роботі.
Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку (п.6 Постанови).
З огляду на викладене, посилання апелянта на те, що оскільки державний виконавець для виконання судового рішення не здійснив, тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні, колегія суддів оцінює критично, оскільки зі змісту ч. 2 ст. 25 Закону вбачається, що законодавцем розмежовано поняття витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та виконавчого збору, який, як було вказано вище, є санкцією, зокрема за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.
За таких обставин, враховуючи, що виконавче провадження було відкрито 09.09.2009 року, при цьому в постанові про відкриття виконавчого провадження було запропоновано боржнику в семиденний строк з моменту отримання постанови добровільно виконати рішення суду, та зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, воно підлягає виконанню в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, і в установлений строк виконавчий лист виконано не було, що позивачем не заперечується, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана позивачем постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Колегія суддів приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що Державна судова адміністрація України є бюджетною установою, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету України в межах, передбачених Законом України про державний бюджет на відповідний рік і виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюються у порядку черговості надходження виконавчих документів за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, позачергове виконання рішення суду є неможливим.
Проте, в той же час колегія вважає, що вказане не може бути підставою для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, оскільки при її винесенні державний виконавець керувався чинним на момент її винесення законодавством України та діяв у межах повноважень визначених законом, що підтверджується матеріалами справи.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2013 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя І.О. Грибан
Суддя О.О. Беспалов
.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Грибан І.О.
Беспалов О.О.