ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2013 р. справа № 809/836/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.
позивача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
представника позивача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника відповідача: Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови за №192 від 27.02.2013 року, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області (надалі по тексту - відповідач, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в області, Інспекція ДАБК) про визнання протиправною та скасування постанови за №192 від 27.02.2013 року.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно в порушення вимог статті 41 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'', статті 2 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'', Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскаржуваною постановою у лютому 2013 року безпідставно застосував штраф у сумі 41 292,00 грн. за здійснення позивачем будівництва магазину без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Встановлення 14.02.2013 року перевіряючим факту здійснення у 2013 році позивачем будівництва магазину не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач, як фізична особа-підприємець, із членами своєї сім'ї в період часу з весни 2010 року по осінь 2011 року здійснила самовільне будівництво по спорудженню громадського будинку (магазину) в присілку Максимець-Звір с. Максимець Зеленської сільської ради Надвірннського району Івано-Франківської області. Таке будівництво здійснено на місці розташування торгового вагончика земельної ділянки, в якому позивач з 2000 року здійснює підприємницьку діяльність. Всі будівельні роботи по спорудженню магазину були завершені у 2011 році, і в подальшому із 2012 року позивач намагалася узаконити таке самовільне будівництво, в тому числі вирішувала питання про отримання земельної ділянки на правах оренди, відведення якої розпочато з 21.08.2005 року на підставі відповідного рішення сільської ради. Земельна ділянка площею 0,0130 га із жовтня 2012 року перебуває у позивача на правах оренди із цільовим призначенням - будівництво і обслуговування магазину. Станом на лютий 2013 року позивача дійсно не отримував відповідного дозволу на початок виконання будівельних робіт, втім такі самовільні будівельні роботи завершив ще у 2011 році. На час проведення відповідачем перевірки 14 лютому 2013 року будівельні та ремонтні роботи в магазині не проводилися, будь-яких робітників чи підрядників на об'єкті не було. За відсутності фактичного будівництва перевіряючий дійшов безпідставного висновку про здійснення будівельних робіт і відповідно їх виконання без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Позивач зазначає, що за порушення у вигляді самовільного будівництва вона не повинна нести відповідальність, так як всі будівельні роботи виконала і завершила ще у 2011 році, в якому на фізичних особі-підприємців не поширювалися вимоги Закону України ''Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування''. Із 19.01.2012 року редакція вказаного Закону змінилася і суб'єктами правопорушення у сфері містобудування визначено в тому числі підприємців. Втім, із внесенням таких змін до даного Закону ОСОБА_1 будівельні і ремонтні роботи вже не проводила, а вирішувала питання про виготовлення відповідних документів на землю, будівництво і введення магазину в експлуатацію як самовільно збудованого об'єкту містобудування.
У судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснили суду, що перевіряючий у лютому 2013 року при виїзді на місце збудованого магазину зобов'язаний був з'ясувати коли саме позивачем здійснювалося самочинне будівництво, тобто вчинено правопорушення у сфері містобудування та відповідно чи при таких обставинах можливе застосування Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності''. На підтвердження факту будівництва до січня 2012 року послалася на оригінали квитанцій до прибуткового касового ордеру і накладну про придбання у серпні 2010 року будівельних блоків, із яких збудований магазин. Про будівництво у 2010 і 2011 роках вказала на покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які проживають поруч самовільно збудованого магазину, а також на покази ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Послалася на покази ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які працюють у загальноосвітній школі, що межує поруч із збудованим магазином. Про вказане будівництво у період 2010 і 2011 років, на переконання позивача, вказують і покази працівників сільської ради ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Як неправдиві вважає покази сільського голови ОСОБА_12 і інспектора відповідача ОСОБА_13 Оскільки проведення будівельних робіт позивач завершила ще у восени 2011 року, то повинна застосовуватися та редакція вказаного вище Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (фактичного здійснення самовільного будівництва), а відтак позивача не можна притягнути до відповідальності, диспозиція, суб'єкт і санкція по якій визначені Закон України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'', який набрав чинності із 19.01.2012 року. Дія ж Закону до викладення його у новій редакції від 22.12.2011 року, яка набрала чинності із 19.01.2012 року, не поширювалася на фізичних осіб-підприємців. Зважаючи на те, що Закон України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'' в редакції від 19.01.2012 року не має зворотної дії в часі, до позивача не можуть бути застосовані санкції, які визначені законодавством після скоєння правопорушення. Крім того, звернула увагу суду, що позивача притягнуто до відповідальності за здійснення будівництва без відповідного дозволу, а не за самочинне будівництво. У зв'язку із вказаним просили позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної перевірки 14 лютому 2013 року та у зв'язку з виявленням факту здійснення будівництва магазину в с. Масимець Надвірнянського району без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено пункт 2 частини 1 статті 34 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'', постановою відповідача від 27.02.2013 року позивача притягнуто до відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 41 292,00 грн. за абзацом 2 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності''. Представники відповідача в судовому засіданні із позовними вимогами не погодилися з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснили, що при вирішенні питання про факт безпосереднього здійснення будівництва керувалися довідкою сільського голови Зеленської сільської ради від 18.02.2013 року, за змістом якої ОСОБА_1 самочинне будівництво магазину здійснено у 2012 році. Крім того, перевіряючим на об'єкті виявлено вздовж фасаду магазину будівельне риштування, яке також вказує на безпосереднє здійснення будівництва. На переконання відповідача початок здійснення самочинного будівництва у 2010 році і завершення його у 2012 році, в тому числі до лютого 2013 року, є триваючим правопорушенням, а саме у вигляді самочинного будівництва, а тому відсутні строки притягнення до відповідальності до моменту виявлення такого самочинного будівництва. З приводу договору на придбання позивачем у 2010 році металпластикових вікон вказали, що у спірному об'єкті встановлені вікна із дерев'яною основою. В свою чергу, такий договір не може свідчити про той чи інший період будівництва магазину. Просила у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання призначене на 18.09.2013 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином у відповідності до вимог частини 3 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляду справи без його участі, до суду не звертався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача і відповідача, покази свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що рішенням Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 21.08.2005 року суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 в присілку Максимець-Звір с. Максимець Зеленської сільської ради надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для обслуговування приміщень магазину.
21.10.2010 року рішенням тієї ж сільської ради від за №11-31/2010 внесено зміни до попереднього рішення і надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0130 га для обслуговування приміщень магазину з земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту в присілку Максимець-Звір с. Максимець Зеленської сільської ради (а.с. 14).
Згідно змісту довідки Зеленської сільської ради №570 від 03.04.2012 року позивач здійснює підприємницьку діяльність у власному торговому вагончику, розташованого на земельній ділянці площею 0,0130 га присілку Максимець-Звір с. Максимець з 2000 року (а.с. 13).
ОСОБА_1 на місці розташування металевого торгового вагончика, без укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, виготовлення і затвердження у встановленому порядку проекту будівництва магазину, а також без отримання у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в області дозволу на початок здійснення будівельних робіт, розпочато і проведено будівництво громадського будинку (магазину).
В подальшому, на підставі рішення Зеленської сільської ради №172-11/2012 від 28.04.2012 року про затвердження проекту землеустрою, між позивачем і сільською радою укладено письмовий договір оренди земельної ділянки від 31.10.2012 року про використання на платній основі земельної ділянки площею 0,0130 га для будівництва і обслуговування приміщень магазину, яка знаходиться в присілку Максимець-Звір с. Максимець Зеленської сільської ради. Даний договір оренди зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Надвірнянському районі (а.с. 17-19).
Як з'ясовано у судовому засіданні в період з 2010 року по 14.02.2013 років (дня проведення перевірки) Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю не було притягнуто до відповідальності фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за здійснення нею самовільного будівництва магазину чи виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також будь-яка перевірка з даного приводу на місці самовільного будівництва не проводилася. Вказана обставина не спростовується відповідачем.
На підставі письмового звернення сільського голови Зеленської сільської ради ОСОБА_12 від 15.10.2012 року №391/02-20 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в області 14.02.2013 року проведено перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 73). За наслідками перевірки складено акт, яким в присутності сільського голови ОСОБА_12 і сільського землевпорядника ОСОБА_10 встановлено, що забудовник - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 в присілку Максимець-Звір с. Максимець Зеленської сільської ради будує громадський будинок (магазин) без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено пункт 2 частини 1 статті 34 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'' (а.с. 69).
В той же день, за вказаним фактом головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в області ОСОБА_13 у відповідності до абзацу 2 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'' складено відносно позивача протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.02.2013 року (а.с. 68).
На акті перевірки і протоколі про правопорушення інспектором в присутності сільського голови ОСОБА_12 і сільського землевпорядника ОСОБА_10 вчинено запис про відмову від підпису ОСОБА_1
На підставі вказаного протоколу 27.02.2013 року відповідачем прийнято постанову №192 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на позивача накладено штраф у сумі 41 292,00 грн. (а.с. 65).
У відповідності до вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосування норми Законів України ''Про регулювання містобудівної діяльності'', ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'', Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю і Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у редакції чинних на час виникнення і дії спірних правовідносин.
Відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності до 18.01.2012 року, а також із 19.01.2012 року в тому числі і фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визначається Законом України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'' (в редакції до 19.01.2012 року ''Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування'') та Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (в редакції до 27.02.2012 року Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року за №244.
Чинним законодавством України до 19 січня 2012 року і після вказаної дати різними законами визначався склад і вид правопорушення у сфері містобудівної діяльності, який вчинявся суб'єктом підприємницької діяльності - фізичними особами-підприємцями. А саме, до 19.01.2012 року дія Закону України ''Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування'' (після 19.01.2012 року ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'') не поширювалася на суб'єктів правопорушення - фізичних осіб-підприємців, які здійснювали будівництво без відповідних дозволів, в тому числі за самовільне будівництво будинків або споруд. Останні ж до відповідальності у сфері містобудування за вказані порушення притягувалися на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 97). В свою чергу, з 19.01.2012 року вступила в дію нова редакція Закону України ''Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування'' - ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'', згідно якою суб'єктами правопорушення визначено в тому числі і фізичних осіб-підприємців.
Виходячи із змісту позовних вимог, заперечень проти адміністративного позову і фактичних обставин у справі суд зазначає, що для вирішення публічно-правового спору по суті підлягає з'ясуванню питання коли саме (в який період часу) позивачем фактично здійснено виконання будівельних і ремонтних робіт магазину до стану, який виявлений інспектором відповідача 14.02.2013 року, а також чи несе відповідальність позивач як суб'єкт підприємницької діяльності за самочинне будівництво (без відповідного дозволу на початок будівництво), виходячи із того коли вчинено правопорушення та чи є воно триваючим.
Згідно вимог частини 1 статті 1 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'' (в редакції Закону від 19.01.2012 року) правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
За змістом вимог абзацу 2 пункту 4 частини 2 статті 4 вказаного Закону суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності'' порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (244-95-п) визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 4-7 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, із змінами та доповненнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року за №244, визначено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки.
Протягом трьох днів після оформлення протокол, інші необхідні матеріали (висновки експертів, дані лабораторних досліджень, фотографії, відомості про попередні порушення тощо) подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій накладати штраф.
Питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб.
Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу.
Із змісту вказаних вище положень Закону вбачається, що єдиним документом, яким фіксується правопорушення у сфері містобудування є протокол складений за результатами перевірки. Тобто, саме протокол є тим документом, в якому визначається, що на час (день) його складення, відповідним суб'єктом господарювання (містобудування) допущене одне із складів правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність за статтею 2 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності''.
Також, при притягненні до відповідальності факт правопорушення крім протоколу додатково може бути підтверджено висновком експертів, даними лабораторних досліджень, фотографіями, відомостями про попередні порушення тощо.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка головний державний інспектор Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в області ОСОБА_13 показав, що з моменту звернення сільського голови Зеленської сільської ради до Інспекції впродовж листопада 2012 року по лютий 2013 року чотири рази виїжджав на об'єкт і ним встановлено стан будівництва магазину, який виявлений 14.02.2013 року. Під час виїзду на місце, в тому числі і 14.02.2013 року, виконання ремонтних і будівельних робіт не здійснювалося, робітників чи будівельного обладнання не виявлено. До висновку про будівництво вказаного громадського будинку без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт дійшов після того як ОСОБА_1 повідомила, що спорудження магазину здійснено без відповідної дозвільної документації, в тому числі дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в області. Вважає, що з 19.01.2012 року фізичні особи-підприємці, які збудували будівлі і споруди без відповідних дозволів, не ввівши їх у експлуатацію повинні нести відповідальність за статтею 2 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності''. Щодо встановлення факту виконання позивачем будівельних робіт у 2012 році послався на довідку Зеленської сільської ради від 18.02.2013 року №287 за підписом сільського голови ОСОБА_12 про те, що громадський будинок (магазин) в с. Максимець присілок Максимець-Звір збудований ОСОБА_1 в 2012 році. На переконання ОСОБА_13 такої довідки достатньо для встановлення точного року виконання будівельних робіт. Крім того, вважає, що з однієї сторони магазину встановлено нерозібране риштування, що свідчить про не завершення будівництва.
Допитана в якості свідка землевпорядник Зеленської сільської ради ОСОБА_10, яка була присутня під час перевірки згідно даних акта відповідача від 14.02.2013 року, у судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 з 2004 року розпочала відведення в оренду земельної ділянки, на якій спочатку розміщувався торговий металевий вагончик. На час перевірки 14.02.2013 року нею не встановлено проведення будь-яких будівельних робіт, нею особисто не було виявлено біля будинку будівельного риштування. Підтвердила про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підписання акта перевірки і протоколу про вчинення правопорушення. При дачі показів не змогла підтвердити обставину про те, що позивач виконувала будівельні роботи безпосередньо у 2012 року.
Допитана в якості свідка секретар Зеленської сільської ради ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що в квітні 2012 року рішенням сільської ради позивачу передано в оренду земельну ділянку для будівництва і обслуговування магазину. Коли саме ОСОБА_1 розпочала і завершила будівельні роботи вказати не могла, оскільки у вказаній частині села дуже рідко бувала. У грудні 2012 року була на території магазину, проведення будівельних робіт особисто не встановила. При дачі показів не змогла підтвердити обставину про те, що позивач виконувала будівельні роботи в тому числі і у 2012 року. У своїх показах послалася на директора загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Максимець Зеленської сільської ради ОСОБА_9, яка являється депутатом сільської ради і, яка у квітні 2012 року при передачі позивачу в оренду земельної ділянки на сесії сільської ради наголошувала про неналежний стан земельної ділянки прилеглий до місця, на якому здійснює торгівлю ОСОБА_1
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що будівництво здійснювала у 2010 і 2011 роках, яке виконувалося нею особисто і силами членів своєї сім'ї, а саме чоловіком - ОСОБА_7, сином - ОСОБА_14, товаришем сім'ї - ОСОБА_5 і ОСОБА_15 Будівництво велося господарським способом, більшість будівельних матеріалів придбавалося у не спеціалізованих магазина, і не всі первинні документи про придбання збереглися. Частина матеріалів на час початку будівництва вже перебувала в наявності у власності позивача, які влаштовувалися у будівництво без будь-якого фінансового обліку і документального підтвердження.
Допитані в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_14 і ОСОБА_5 у судовому засіданні показали, що фактичні будівельні роботи, в тому числі заливка фундаменту, мурування стін і перестінків, влаштування підлоги, даху і покрівлі, монтаж вікон, внутрішні будівельні роботи по штукатурці і покритті їх фарбою здійснювали самостійно. Виконували такі роботи з червня 2010 року по вересень 2011 року. ОСОБА_5 додатково показав, що працював влітку 2010 року як підсобник і помагав влаштовувати основу даху і його покрівлю.
Допитані у якості свідків жителі присілку Максимець-Звір с. Максимець Зеленської сільської ради ОСОБА_3 і ОСОБА_4 показали, що проживають поруч земельної ділянки на якій розташовано збудований позивачем магазин. Вказали, що таке будівництво проводилося сім'єю та родиною позивача з літа 2010 року по вересень 2011 року. У 2012 році будь-які будівельні роботи не проводилися.
Допитаний в якості свідка завгосп загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Максимець Зеленської сільської ради ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що вже тривалий час працює у сільській школі. Щодня ідучи на роботу проходив і проходить поруч спорудженого магазину, оскільки дана споруда знаходиться безпосередньо біля школи і зупинки маршрутного транспорту. Вказав, що фактично будівництво проводилося у 2010 і 2011 році. Будівельні і ремонтні роботи у 2012 році не виконувалися.
Допитана в якості свідка директор загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Максимець Зеленської сільської ради ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що вона являється депутатом сільської ради, в тому числі від присілку Максимець-Звір. Територія школи безпосередньо межує із земельною ділянкою ОСОБА_1, на якій остання збудувала магазин. Більше 10 років позивач використовувала вказану земельну ділянку на якій був розміщений металевий вагончик, у якому остання здійснювала торгівлю. Точний період початку будівництва магазину вказати не змогла. Втім, зазначила, що станом на день проведення засідання сесії сільської ради 28.04.2012 року, на якій ОСОБА_1 передано в оренду земельної ділянки площею 0,0130 га для будівництва і обслуговування приміщень, магазин вже був збудований у тому фізичному вигляді, який є станом на вересень 2013 року. Чи проводилися будівельні роботи у період з січня по квітень 2012 року пригадати не змогла у зв'язку із спливом часу.
Допитаний в якості сільський голова Зеленської сільської ради ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що позивач розпочала проведення будівельних робіт після прийняття 28.04.2012 року сесією сільської ради відповідного рішення про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,0130 га для будівництва і обслуговування приміщень магазину, яка знаходиться в присілку Максимець-Звір с. Максимець Зеленської сільської ради. Фактичне будівництво проводилося з серпня по грудень 2012 року. Вказав, що під час перевірки 14.02.2013 року позивач відмовилася від підпису на акті перевірки відповідача і протоколі про правопорушення у сфері містобудування. Під час допиту не зміг спростувати даних про те, що жителі с. Максимець ОСОБА_3 і ОСОБА_4, допитані судом як свідки, проживають поруш із спорудженим магазином.
Аналізом показів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не підтверджено факт виконання будівельних і ремонтних робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по спорудженню магазину у 2012 році.
Покази ж сільський голова Зеленської сільської ради ОСОБА_12 суттєво відрізняються від показів інших 10 свідків. На підтвердження свої показів і змісту довідки №287 від 18.02.2013 року про будівництво позивачем магазину у 2012 році, сільський голова ОСОБА_12 будь-яких доказів не надав. А відтак, суд критично оцінює покази такого свідка, в тому числі як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Перевіряючи доводи позивача про будівництво магазину до 19.01.2012 року, судом досліджено зміст проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування магазину в с. Максимець прис. Мксимець-Звір Зеленської сільської ради загальною площею 0,0130 га Надвірнянського району Івано-Франківської області (а.с. 158-172).
Як вбачається із змісту Ситуаційної схеми розміщення земельної ділянки, погодженої із начальником Управління Держкомземку в Надвірнянському районі Левицькою О.В., Головним архітектором в Надвірнянському районі Янчук М.М., головою сільської ради с. Зелена М. Сіщук, спеціалістом землевпорядником Зеленської сільської ради ОСОБА_10 та директором загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Максимець Зеленської сільської ради ОСОБА_9 із загального розміру земельної ділянки, що відводилася в оренду 0,0130 га під забудовою вже перебувало 0,0033 га (а.с. 166). Аналогічні дані про землі, які перебувають під будівлями (0,0033 га), містяться у позитивному Висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області №05-39/3117 від 24.10.2011 року і висновку комісії з розгляду питань погодження документації із землеустрою у Надвірнянському районі від 05.04.2012 року №04-31/142 за підписами членів комісії заступника начальника Держкомзему в районі Левицької О.В., начальника відділу містобудування і архітектури райдержадміністрації Янчука М.М., головного лікаря районної санепідемстанції Іваніщака Р.П., начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації Зварчука О.М., управління з охорони навколишнього природного середовища Притули М.М.
На переконання суду дані вказаних документів свідчать про те, що на стадії відведення земельної ділянки в оренду у 2011 році і до квітня 2012 року споруда магазину вже була збудована.
На підтвердження факту придбання позивачем будівельних робіт в матеріалах справи наявні оригінали квитанція до прибуткового касового ордера №77 від 10.07.2010 року і накладна №77 від 10.07.2010 року про придбання у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_21 блоків стінових і блоків перестінок на загальну суму 16 639,00 грн. (а.с. 173-174).
З приводу показів інспектора ОСОБА_13 про начебто наявного на час перевірки будівельного риштування біля однієї із стін магазину позивач надала кольорові фотографії магазину. Із вказаних фотографій вбачається, що дерев'яна конструкція, про яку вказав у показах ОСОБА_13 і, яка міститься на фотографіях інспектора являється дерев'яною драбиною, що приставлена під кутом до краю даху і продовжується новою відокремленою драбиною до верхньої частини даху (а.с. 70, 175). У судовому засіданні позивач пояснила, що ця драбина потрібна для обслуговування системи вентиляції і витяжки пічного опалення будинку.
В сукупності встановлених судом обставин суд зазначає, що станом на час фіксування відповідачем порушення шляхом складання 14.02.2013 року протоколу про правопорушення у сфері містобудування позивачем будівництво магазину не велося. Відповідачем належних та допустимих доказів здійснення будівельних робіт у лютому 2013 року і в тому числі у 2012 році суду не надали.
Довідка сільського голови від 18.02.2013 року №287 не відповідає фактичним обставинам, а покази ОСОБА_12 суперечать показам усіх 10 опитаних свідків, які в тому числі були присутні під час перевірки 14.02.2013 року.
Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що позивач спородження будівлі магазину здійснила самовільно, втім помилковими є твердження і висновки перевіряючого про факт виконання ОСОБА_1 будівельних робіт із 19.01.2012 року без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, оскільки такі роботи виконані до 2012 року.
Як вже відмічено судом в період з 2010 року (початку будівельних робіт) до 14.02.2013 року (дня складання протоколу) відповідачем питання притягнення до відповідальності позивача не вирішено.
Вказане вище свідчить про відсутність складу правопорушення, визначеного абзацом 2 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності''. В свою чергу, така обставина виключає можливість застосування органами державного архітектурно-будівельного контролю, положень коментованого Закону в редакції від 19.01.2012 року щодо вирішення питання про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування за правопорушення, вичиненого до 2012 року, оскільки Закон у вказаній редакції зворотної дії в часі не має.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Питання неможливості застосування Закону до правовідносин, які виникли раніше, ніж він набрав чинності, узгоджене Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм.
З наведеного слідує, що позивача безпідставно визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України ''Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності'', та застосувано відносно неї відповідальність у вигляді накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності в порядку та розмірах, визначених коментованим Законом в редакції від 22.12.2011 року, оскільки вказаний Закон набрав чинності після допущення ОСОБА_1 порушення в сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З вказаних вище мотивів суд відхиляє доводи відповідача про допущення позивачем триваючого правопорушення.
Не проведення позивачем будівельних робіт із вересня 2011 року і їх не виконання із 19.01.2012 року виключає склад правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України ''Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності''.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 27.02.2013 року №192 є протиправною і підлягає скасуванню.
Беручи до уваги викладене, суд прийшов до переконання про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №192 від 27.02.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 37582549) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 412 (чотириста дванадцять) гривень 92 коп., сплачених згідно банківських квитанцій №25 від 13.03.2013 року та №19 від 01.04.2013 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі буде складена 23.09.2013 року.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.