Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 вересня 2013 р. Справа №805/12007/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Сапєгіній А.Г.,
за участю
позивача не з'явився,
представника відповідача Клименко Е.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-877 від 19.07.2013 року,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-877 від 19.07.2013 року.
В обґрунтування позову вказав, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком та у відповідності до приписів ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його звільнено від сплати за себе єдиного внеску.
Враховуючи обставини звільнення від сплати за себе єдиного внеску, вважає неправомірною та такою, що підлягає скасуванню вимогу про сплату недоїмки № Ф-877 від 19.07.2013 року, також вважає неправомірними дії відповідача у вигляді нарахування недоїмки по сплаті єдиного внеску та штрафних санкцій за не подачу звітів за 2011 -2012 р.р.
Просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.
З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність позивача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, заперечувала, з підстав викладених у письмових запереченнях від 06.09.2013 року (а.с.17-19), надала пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях та письмових поясненнях від 18.09.2013 року.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_2 (Далі,- ФОП ОСОБА_2),- є фізичною особою-підприємцем (а.с.8).
Згідно письмових пояснень відповідача ФОП ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування до 01.06.2013 року.
Згідно пенсійного посвідчення від 14.09.2011 року позивач є пенсіонером за віком (а.с.10).
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",- у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи), зокрема щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства.
Відповідач,- Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки (Далі,- УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки), є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
15.04.2013 року УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки складено акт № 843 (далі,- акт перевірки № 843), яким збоку позивача встановлено порушення п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 3.2 р. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України затв. Постановою Правління ПФУ від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого в Мінюсті 01.11.2010 року за № 1014/18309 із відповідними змінами та доповненнями, у вигляді ненадання звіту за 2011 рік із граничним строком подання 02.04.2013 року.
15.04.2013 року УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки складено акт № 844 (далі,- акт перевірки № 844), яким збоку позивача встановлено порушення п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 3.2 р. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України затв. Постановою Правління ПФУ від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого в Мінюсті 01.11.2010 року за № 1014/18309 із відповідними змінами та доповненнями, у вигляді ненадання звіту за 2012 рік із граничним строком подання 11.02.2013 року.
19.07.2013 року УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки складено вимогу про сплату недоїмки № Ф-877, якою станом на 30.06.2013 року, якою від позивача вимагається сплата недоїмки на суму 8922,72 гривень, з якої основний платіж 8582,72 гривень, фінансові санкції (штрафи) 340,00 гривень (далі, - спірна вимога) (а.с.5).
Як вбачається із письмових пояснень відповідача та наданих розрахунків, сума вимоги складається:
недоїмка за 2011 рік 4010,30 гривень;
недоїмка за 2012 рік 4572,42 гривень;
штраф за неподання звітності за 2011 рік 170,00 гривень;
штраф за неподання звітності за 2011 рік 170,00 гривень.
Що стосується спірної вимоги в частині визначення штрафу, суд зазначає наступне.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлений обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики ( пункт 4 частина 2 стаття 6 Закону № 2464).
Постановою Правління Пенсійного фонду України "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2" № 24-1 від 10.12.2012,
що набрала чинності з 15.01.2013 внесено зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2 (Далі,- Порядку), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1014/18309.
Пункт 3.2. розділу ІІІ Порядку викладено в наступній редакції,- ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Пункт 3.3. розділу ІІІ Порядку викладено в наступній редакції,- ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
З огляду на наведені норми, а також враховуючи, що станом на момент набрання чинності вищевказаною постановою (15.01.2013 року) строк подачі звіту (10 лютого року, наступного за звітним періодом) за 2012 рік, не настав, суд приходить до висновку про відсутність складу порушення з боку позивача та відповідно до висновку про скасування спірної вимоги в частині нарахування штрафу на суму 170,00 гривень за неподачу звіту за 2012 рік.
Оскільки у відповідності до приписів п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 3.2 р. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України позивач не був позбавлений обов'язку подання звіту, суд приходить до висновку, що спірна вимога в частині нарахування штрафу за не подачу звіту за 2011 рік є правомірною.
Відповідно, в частині скасування спірної вимоги щодо нарахування штрафу за 2011 рік у розмірі 170,00 гривень суд відмовляє.
Що стосується спірної вимоги в частині нарахування недоїмки, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01.01.2011 року.
Перелік осіб, які є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування визначено статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Разом з тим, з 06.08.2011 року набрала чинності частина четверта цієї норми якою встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Загальний порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.2 - 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України.
Зокрема, підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України визначає, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулась державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку (п.п.298.1.1 п.298.1 ст.298 ПК України).
Правовий аналіз частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зумовлює висновок суду, що підставою для звільнення позивача від сплати єдиного внеску за себе необхідна наявність у нього таких чинників, як здійснення ним підприємницької діяльності із обранням спрощеної системи оподаткування в порядку передбаченому чинним законодавством та наявності призначеної йому пенсії за віком.
Як встановлено вище пенсійне посвідчення видано позивачу 14.09.2011 року.
На думку суду на позивача поширюються положення ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки норма ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску саме пенсіонерів за віком.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію.
Отже, в зв'язку з тим, що позивач отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адміністративний суд дійшов висновку, що з 14.09.2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.
У відповідності до абзацу першого частини восьмої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Оскільки відповідачем розрахунок структури недоїмки наданий за періодами а не за датами виникнення недоїмки, суд враховуючи вищезазначені приписи Закону, приходить до висновку, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок з серпня 2011 року.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності оскаржуваних дій та правомірності прийняття оскаржуваної вимоги.
Отже, оскільки недоїмка визначена у спірній вимозі утворилась починаючи з січня 2011 року, а позивач звільнений від сплати єдиного внеску з серпня 2011 року (не повинен платити у жовтні 2011 року), суд приходить до висновку, що спірна вимога підлягає частковому скасуванню на суму 6107,53 гривень, у тому числі:
в частині недоїмки на суму 1365,11 гривень за 2011 рік, на суму 4572,42 гривень за 2012 рік;
в частині нарахування штрафу за не подачу звіту за 2012 рік на суму 170,00 гривень.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".
Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 78,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8-11, 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-877 від 19.07.2013 року,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки в частині нарахування недоїмки по єдиному внеску за період з серпня 2011 року по грудень 2012 року та штрафу на суму 170,00 гривень за не подачу звіту за 2012 рік.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки № Ф-877 від 19.07.2013 року на суму 6107,53 гривень, у тому числі:
в частині недоїмки на суму 1365,11 гривень за 2011 рік, на суму 4572,42 гривень за 2012 рік;
в частині нарахування штрафу за не подачу звіту за 2012 рік на суму 170,00 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 78,00 гривень (сімдесят вісім гривень) шляхом їх безспірного списання із рахунку Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 19 вересня 2013 року.
Повний текст постанови складений 24 вересня 2013 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Христофоров А.Б.