ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2013 р. справа № 809/2174/13-а
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.
представника позивача: ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника відповідача: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області - Гундяка Т.Д.
третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - не з'явився
представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання незаконними дій державного виконавця, постанов про арешт майна боржника та заборони його відчуження, про розшук майна боржника незаконними та їх скасування, -
Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання незаконними дій державного виконавця, постанов про арешт майна боржника та заборони його відчуження, про розшук майна боржника незаконними та їх скасування в межах виконавчого провадження ВП№32842907.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог статей 7, 11, 20, 25, 50, 54, 55, 57, 60 Закону України ''Про виконавче провадження'' у виконавчому провадженні ВП№32842907 виніс 05.06.2012 року і 27.08.2012 року постанови про накладення арешту і розшук на транспортного засобу марки KIA Cerato, 2007 року випуску, який позивачу переданий ОСОБА_4 і перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_1 на підставі попереднього договору купівлі-продажу у майбутньому від 26.04.2007 року. Зокрема, 26 квітня 2007 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу автомобіля марки KIA Cerato, 2007 року випуску, із реєстраційним номером НОМЕР_2. За даним договором ОСОБА_4 зобов'язаний укласти основний догорів і передати транспортний засіб не пізніше 24.04.2014 року, а в свою чергу ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати за ОСОБА_4 публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" кредитні зобов'язання останнього по договору №1114830900 від 26.04.2007 року, в межах забезпечення якого автомобіль переданий у заставу. За час дії попереднього договору ОСОБА_1 сплатив грошові кошти по кредитному договору в загальній сумі 22 742,59 доларів США, і у зв'язку з цим вважає себе єдиним титульним володільцем даного автомобіля. Зобов'язання ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП№32842907 не мають правого значення у відносинах за попереднім договором купівлі-продажу у майбутньому автомобіля від 26.04.2007 року. У зв'язку із тим, що транспортний засіб марки KIA Cerato, 2007 року випуску, перебуває у законному володінні ОСОБА_1 на підставі діючого правочину, оскаржувані постанови відповідача про арешт і розшук такого автомобіля порушують законні права позивача, як титульного володільця майна. За таких умов позивач вважає дії відповідача незаконними при винесенні постанов, такими що підлягають скасуванню постанови про арешт та розшук майна боржника, а також для захисту порушеного права просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо вивільнення з під арешту спірного автомобіля.
У судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, подавши суду письмову заяву. Просив суд розглянути справу без участі представника третьої особи (том 2 а.с. 63).
У судове засідання чотири рази не з'явився ОСОБА_4, поштова кореспонденція, яка направлялася за адресою проживання (реєстрації) третьої особи, поверталася на адресу суду із відміткою ''за закінченням терміну зберігання''. Неявка у судове засідання ОСОБА_4 не перешкоджає вирішенню справи по суті, і судом вирішено розглянути справу по наявних матеріалах у адміністративній справі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав. В судовому засіданні пояснив, що у відповідача на виконанні перебуває виконавчий лист №2а-2807/11/0970 від 17.04.2012 року, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 7 373 000,00 грн. У межах даного виконавчого провадження ВП№32842907 державний виконавець постановою про відкриття провадження від 05.06.2012 року наклав арешт на усе рухоме та нерухоме майно боржника. А після з'ясування у органів внутрішніх справ про наявність в боржника транспортного засобу, постановою від 27.08.2012 року подав у розшук такий автомобіль. Всі дії державного виконавця вчинені у відповідності до вимог статті 25 і 54 Закону України ''Про виконавче провадження''. Вважає, що права ОСОБА_1 у даних спірних правовідносинах не порушені, а заставодержатель - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" із відповідними зверненнями чи клопотаннями про вивільнення з під арешту автомобіля, який перебуває у заставі, до виконавчої служби і суду не звертався. Відтак, вважає дії і постанови державного виконавця законними.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити із наступних мотивів.
Судом встановлено, що 26.04.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком ''УкрСиббанк'' (з 21.12.2009 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") і ОСОБА_4 укладено догорів про надання споживчого кредиту та заставу майна №1114830900 для придбання автомобіля KIA Cerato. На забезпечення виконання кредитного договору у заставу передано транспортний засіб марки KIA Cerato, 2007 року випуску, із реєстраційним номером НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 26.04.2007 року серії НОМЕР_3 (том 1 а.с. 12-25).
В той же день, 26.04.2007 року, між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу автомобіля марки KIA Cerato, 2007 року випуску, із реєстраційним номером НОМЕР_2. За даним договором ОСОБА_4 зобов'язаний укласти основний догорів і передати транспортний засіб не пізніше 24.04.2014 року, а в свою чергу ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати за ОСОБА_4 публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" кредитні зобов'язання останнього по договору №1114830900 від 26.04.2007 року, в межах забезпечення якого автомобіль переданий у заставу (том 1 а.с. 148-149).
В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що у судовому засіданні на вимогу суду ні представник позивача, ні публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" не надали відповідного письмового дозволу (згоди) на укладення ОСОБА_4 вказаного попереднього договору і передачі у користування та володіння транспортного засобу ОСОБА_1, необхідність отримання якого у заставодержателя визначена пунктом 2.6 договору про надання споживчого кредиту та заставу майна №1114830900 від 26.04.2007 року (том 1 а.с. 14).
Судом також встановлено, що на підставі виконавчого листа №2а-2807/11/0970, виданого 17.04.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області 05.06.2012 року відкрито виконавче провадження ВП №32842907 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 7 373 000,00 грн. (том 1 а.с. 176, 180). Пунктами 4 і 5 даної постанови державний виконавець наклав арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника та заборонив здійснення його відчуження у межах суми стягнення.
У зв'язку із отриманою від Івано-Франківського ВРЕР по обслуговуванню м. Івано-Франківськ, Тисменицького і Тлумацького районів інформації №2403 від 24.07.2012 року про реєстрацію за боржником автомобіля KIA Cerato, 2007 року випуску, із реєстраційним номером НОМЕР_1, постановою від 27.08.2012 року оголосив такий транспортний засіб у розшук (том 1 а.с. 235-238).
Досліджуючи доводи позивача про протиправність оскаржуваних постанов державного виконавця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України ''Про виконавче провадження''.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закон України ''Про виконавче провадження'' державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, серед іншого, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 2 статті 25 коментованого Закону визначено, що державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями частини 1 і пункту 3 частини 2 статті 57 Закону України ''Про виконавче провадження'' визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника, серед іншого, може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Частинами 1 і 2 статті 40 вказаного Закону визначено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
Розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець.
Згідно частини 1 статті 58 Закон України ''Про виконавче провадження'' визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
Відповідно до частин 1 і 2 статті 62 Закону реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).
За змістом вимог частини 3, 4, 5 і 6 статті 54 Закону України ''Про виконавче провадження'' для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Системний аналіз коментованих положень Закону вказує не те, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, оголосити заборону на його відчуження, в тому числі на стадії прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. За умови, якщо майно - транспортний засіб, який належить боржнику, перебуває у заставі як предмет забезпечення виконання договірних зобов'язань, державний виконавець, після накладення арешту на таке майно, з моменту, коли йому стало про такі обставини, повідомляє заставодержателя про накладення арешт на майно боржника із одночасним роз'ясненням заставодержателю про його право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Для забезпечення вирішення питання про вартість арештованого майна, і достатності її для задоволення і вимог заставодержателя і вимог стягувача, державний виконавець вправі вирішити признання про розшук транспортних засобів боржника, після чого вчинити дії по визначенні вартості такого майна боржника.
Вказане свідчить про те, що чинним законодавством не заборонено державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження вирішувати питання про арешт, розшук і звернення стягнення на заставлене майно, що перебуває у заставі для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, втім із обов'язковим дотриманням вимог статті 54 коментованого Закону і майнових прав заставодержателя, як першого отримувача коштів від реалізації такого майна.
На вимогу суду представником публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" подано інформацію про виконання ОСОБА_4 грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна №1114830900 від 26.04.2007 року, згідно змісту якої станом на 23.07.2013 року заборгованість за кредитом становить 32 421,92 грн. та залишок нарахованої пені в сумі 950,85 грн. (том 1 а.с. 162).
У судовому засіданні ні представник позивача, ні публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" не надали суду будь-яких доказів на підтвердження того, що вартість транспортного засобу марки KIA Cerato, 2007 року випуску, станом на день прийняття оскаржуваних постанов і час вирішення справи по суті, є меншою від залишку не погашеного кредиту, а також не поглинеться здійсненими утриманнями, передбачені статтею 43 коментованого Закону, що в свою чергу унеможливлює реалізацію положень абзацу 2 частини 3 та частини 6 статті 54 Закону України ''Про виконавче провадження'', та вказує на протиправність постанов про арешт і розшук спірного автомобіля.
В свою чергу, за відсутності у державного виконавця даних про вартість автомобіля, ним для забезпечення виконання виконавчого листа щодо стягнення із ОСОБА_4 фінансової санкції у вигляді штрафу в сумі 7 376 000,00 грн. за виконавчим листом №2а-2807/11/0970, накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення. Встановивши про наявність у боржника на правах власності транспортного засобу виніс постанову про розшук такого автомобіля, в тому числі для визначення вартості автомобіля (його) оцінки, що забезпечить дотримання вимог частини 3 і 6 статті статті 54 Закону України ''Про виконавче провадження'' при здійсненні стягнення на заставлене майно боржника (ОСОБА_4) для задоволення вимог стягувача (Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську), який не є заставодержателями, і врахуванням в першу чергу законних інтересів заставодержателя - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".
Суд вважає також за необхідне зазначити, що положення статті 54 Законом України ''Про виконавче провадження'', у випадку накладення державним виконавцем арешту і звернення стягнення на заставлене майно боржника, яке вже перебуває у заставі, надає можливість заставодержателю звернутися до суду з позовом про зняття арешту із заставного майна.
Тобто із таким позовом може звернутися виключно заставодержатель, яким у розгляді даної справи є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк".
Під час судового розгляду справи публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" не звернулося до суду із клопотанням про заміну ОСОБА_1 на акціонерне товариство, як на належного позивача - особу, якій належить право вимоги у даних публічно-правових відносинах, або про вступ у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Представник публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" у відповідності до статті 54 Законом України ''Про виконавче провадження'' відповідні вимоги до суду не заявив, доказів подачі окремої позовної заяви не надав.
Висловлення у судовому засіданні представником акціонерного товариства позиції про визнання в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 не являється реалізацією публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" свого права на оскарження постанов відповідача від 05.06.2012 року і 27.08.2012 року.
Подання адміністративного позову чи заявлення третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору власних вимог у адміністративній справі, є диспозитивним правом і не може бути реалізоване судом без їхньої волі.
Суд відхиляє як безпідставні доводи представника публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про порушення державним виконавцем частини 3 статті 54 Закону України ''Про виконавче провадження'' в частині не повідомлення банку про винесення постанови про накладення арешту і розшук транспортного засобу ОСОБА_4, виходячи із наступного.
Згідно змісту Івано-Франківського ВРЕР по обслуговуванню м. Івано-Франківськ, Тисменицького і Тлумацького районів від 24.07.2012 року, за даними бази АІПС ''Автомобіль'' за ОСОБА_4 зареєстрований автомобіль із держаним номерним знаком з НОМЕР_4. Даних про те, що вказаний автомобіль перебуває у заставі вказаний лист не містить (том 1 а.с 235).
Вимогою від 25.04.2013 року відповідач інформував публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", що у зв'язку із відсутністю у боржника - ОСОБА_4 коштів на розрахункових рахунках, стягнення звертається на належне боржнику інше майно. На вказану вимогу державного виконавця публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" листом від 16.05.2013 року за №30-3/8676 інформує, що по кредитному договору №1114830900 від 26.04.2007 року перебуває у заставі, належний ОСОБА_4, автомобіль марки KIA Cerato із реєстраційним номером НОМЕР_2 (том 2 а.с. 11-12, 15-16).
У судовому засіданні представник позивача і акціонерного товариства повідомили, що із згоди банку ОСОБА_4 06.07.2007 року замінив первинне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (серії НОМЕР_3 від 26.04.2007 року із реєстраційним номером НОМЕР_2) на нове - серії НОМЕР_5 із реєстраційним номером НОМЕР_1 (том 1 а.с. 14, 30).
Про заміну ОСОБА_4 у липні 2007 року за згодою заставодержателя свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із зміною реєстраційного номера із НОМЕР_2 на номер НОМЕР_1, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" у листі від 16.05.2013 року державного виконавця не інформувало. Доказів подальшого інформування державного виконавця про вказану обставину представник акціонерного товариства суду не надав.
Вказані обставини свідчать, що державний виконавець не володів інформацією про те, що транспортний засіб марки KIA Cerato із реєстраційним номером НОМЕР_2 і номером НОМЕР_1 є одним і тим же автомобілем.
За таких обставин, державний виконавець не знав і не міг знати, що транспортний засіб марки KIA Cerato із реєстраційним номером НОМЕР_1 перебуває у заставі публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" за кредитним договором №1114830900 від 26.04.2007 року.
Слід також відмітити, що відповідно до частини 1 статті 60 Закону України ''Про виконавче провадження'' особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У судовому засіданні представник позивача не надав суду допустимих доказів належності ОСОБА_1 на праві власності транспортного засобу марки KIA Cerato із реєстраційним номером НОМЕР_2. Поданий у судовому засіданні і наявний у матеріалах справи попередній договір купівлі-продажу у майбутньому зазначеного автомобіля від 26.04.2007 року, який укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, без відповідної письмової згоди заставодержателя (публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк") на його укладення і використання іншою особою (ОСОБА_1), без доказів сплати усіх грошових зобов'язань по договору про надання споживчого кредиту та заставу майна №1114830900 від 26.04.2007 року, на переконання суду не є правовим документом і доказом про перехід у встановленому законом порядку права власності на спірний транспортний засіб.
У судовому засіданні представник позивача вказав, що ОСОБА_1 за весь період дії договору №1114830900 від 26.04.2007 року самостійно вносив платежі за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_4, про що свідчить нотаріально засвідчена заява згода останнього від 14.12.2010 року (том 1 а.с. 29), а також квитанції про здійснення платежів.
Втім, у судовому засіданні встановлено, що у всіх поданих представником позивача копій банківських квитанцій платником визначено ОСОБА_4 (том 2 а.с. 107-147). Тільки квитанція №156141000461021308994860 від 25.06.2011 року на суму 1 839,75 грн. містить дані про платника - ОСОБА_1, а також один лист відділення №493 публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" №137-442/606 від 28.07.2010 року на суму 252,84 долара США (том 1 а.с. 106, 113).
Представник публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на вимогу суду подав Довідку-розрахунок за кредитним договором №1114830900 від 26.04.2007 року станом на 23.07.2013 року і виписку по вказаному кредитному договору станом на 29.08.2013 року, платником у яких визначено ОСОБА_4 (том 1 а.с. 151-162, том 2 а.с. 44-46).
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави вважати, що майно - транспортний засіб марки KIA Cerato із реєстраційним номером НОМЕР_2 (НОМЕР_4), на яке накладено відповідачем арешт, належить ОСОБА_1, а не ОСОБА_4
В іншому ж випадку ОСОБА_1 може реалізувати своє право на захист порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими і повинні вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Така правова позиція відповідає пункту 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року ''Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів''.
Беручи до уваги наведене вище, суд прийшов до переконливого висновку про правомірність дій і постанов відповідача, вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі буде складена 23.09.2013 року.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.