Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 вересня 2013 р. Справа №805/5244/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Ушенка С.В.,
при секретарі судового засідання - Ростові Я.С.
за участю
представника позивача - Філипенка Є.С. (за довіреністю),
представників відповідача - Бозієва В.М, ОСОБА_3 (за довіреністю),
представника 3-ї особи 1 - не з'явився,
представника 3-ї особи 2 - Морозової Л.О. (за довіреністю),
представника 3-ї особи 3 - не з'явився,
представника 3-ї особи 4 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції України до Публічного акціонерного товариства «Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних приладів», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька (3-тя особа 1), Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (3-тя особа 2), Донецький міський центр зайнятості (3-тя особа 3), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі м. Донецька (3-тя особа 4) про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені у вимозі від 21.11.2012 р. № 05-14/934, -
Державна фінансова інспекція України звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних приладів», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька, Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Донецький міський центр зайнятості, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі м. Донецька про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені у вимозі від 21.11.2012 р. № 05-14/934.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що співробітниками Державної фінансової інспекції України, Державної фінансової інспекції в Донецькій області, Мар'їнської ОДФІ ДФІ в Донецькій області, Єнакієвської ОДФІ ДФІ в Донецькій області на підставі п.2.17 плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2012 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ «Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних приладів» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року, про що складено відповідний акт № 05-21/66 від 15.10.2012 року.
На підставі вказаного акту Державною фінансовою інспекцією України прийнято вимогу № 05-14/934 від 21.11.2012 року, якою відповідача зобов'язано провести певні заходи по усуненню порушень, про що 26.12.2012р. надати відповідну інформацію.
В зазначений вище строк вимога відповідачем не виконана, що, відповідно, стало підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог як в частині наявності факту порушень, так і в визначеному позивачем способі їх усунення. Щодо фактичної наявності встановлених позивачем в ході ревізії порушень фінансово-господарської діяльності відповідач вважає, що виплати винагороди, премії та надбавки до заробітної плати працівникам Товариства здійснені виключно з фонду заробітної плати у межах повноважень керівника щодо розпорядження майном Товариства і ведення фінансово-господарської діяльності, а не з коштів, що є прибутком Товариства, з приводу чого вважає, що інтереси держави в даному випадку порушені не були. Крім того, відповідач не погоджується із визначеним позивачем у вимозі способом і порядком усунення виявлених порушень, адже вважає, що це призведе до порушення прав громадян (співробітників Товариства).
Представник третьої особи 1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, а також письмові пояснення в яких зазначив, що відповідач здійснював нарахування страхових внесків і надавав до УПФУ у Куйбишевському районі м.Донецька відповідні розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що у визначений позивачем спосіб усунення порушень неможливо здійснити коригування у звітності щодо зменшення страхового та єдиного внеску, оскільки це призведе до суттєвого корегування розміру призначених за цей період пенсій працівникам, які працювали на підприємстві.
Представник третьої особи 2 у судовому засіданні заперечувала проти позову. До суду надано письмовий відгук на позовну заяву про те, що у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» одним із принципів є цільове використання коштів такого страхування. У відповідності до ч. 2 ст. 19 цього Закону, кошти загальнообов'язкового соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. Зазначає, що коригування перерахувань до Фонду неможливе, оскільки за рахунок сплачених до Фонду страхових внесків застрахованим особам (працівникам відповідача) була виплачена матеріальна допомога з тимчасової втрати працездатності та надані соціальні послуги. У разі здійснення такого коригування будуть порушені права громадян (застрахованих осіб) на матеріальне забезпечення у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, часткову компенсацію виплат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг.
Представник третьої особи 3 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи 4 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі та відгук на позов, у якому зазначив, що станом на час розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість по страховим внескам до Фонду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, повно, об'єктивно і всебічно дослідивши всі обставини справи і оцінивши їх наявними доказами за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державна фінансова інспекція України здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та є суб'єктом владних повноважень.
Публічне акціонерне товариство «Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних приладів» (далі ПАТ «СКБ РТП») є юридичною особою (ЄДРПОУ 14309511, 83012, м. Донецьк, вул. Соколова, б. 1-а) та підконтрольним позивачеві підприємством. Засновником Товариства є держава в особі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України, а акціонером є Державна акціонерна холдингова компанія «Топаз».
Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної фінансової інспекції України, Державної фінансової інспекції в Донецькій області, Мар'їнської ОДФІ ДФІ в Донецькій області, Єнакієвської ОДФІ ДФІ в Донецькій області на підставі п.2.17 плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2012 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ «Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних приладів» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року, про що складено відповідний акт № 05-21/66 від 15.10.2012 року.
Ревізією встановлено порушення відповідачем вимог статей 13, 18, 97 КЗпП України, ст.ст. 2, 5, 15 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 5, 7, 9, 14 Закону України «Про колективні договори», розділу 4 «Гарантії по оплаті праці» додатку №10 до Положення про преміювання керівників, наукових, інженерно-технічних робітників та службовців Колективного договору на 2005-2010 рік (зі змінами) при здійсненні видатків з оплати праці на загальну суму 1 274,9 тис. грн., у тому числі на винагороду працівникам ПАТ «Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних приладів» за загальними результатами роботи за підсумками 2008 року на суму 699, 3 тис. грн.; премії за підсумками І кварталу 2009 року на суму 543,7 тис. грн.; доплати матеріально-відповідальним особам на суму 31,9 тис. грн., внаслідок чого зайво нараховано та сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 470,4 тис. грн.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006р. №550 (далі - Порядок № 550), встановлено якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотнього інформування.
Пунктом 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до зазначеного Порядку та п.7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон), у зв'язку із встановленням порушень у сфері здійснення фінансово-господарської діяльності позивачем винесено вимогу № 05-14/934 від 21.11.2012 року, якою відповідача в особі керівника зобов'язано, зокрема, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130, 133, 136 КЗпП України, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів, та провести коригування перерахувань до державних цільових фондів у сумі 470,4 тис. грн.
Предметом спору є безпосередньо факт наявності встановленого ревізією порушення та, відповідно, спосіб і порядок його усунення, визначений позивачем у вимозі № 05-14/934 від 21.11.2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування та виплата одноразової винагороди працівникам підприємства у квітні 2009 року та премії за виконання робіт в рамках договору від 01.09.2004р. №5-04 у березні 2009 року відповідачем здійснено на підставі наказів голови правління ВАТ «СКБРП» ДП ДАХК «Топаз» ОСОБА_5 № 24 від 30.03.2009 року «Про виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумками 2008 року» та № 21 від 27.03.2009 року «О преміюванні», які погоджені з профспілковим представником ВАТ «СКБ РТП».
Відповідно до наказу № 24 від 30.03.2009 року «Про виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумками 2008 року» наказано за підсумками фінансово-господарської діяльності підприємства за 2008 рік, на підставі п.4.23 Колективного договору та Положення про порядок і умови виплати винагороди робітникам підприємства за загальні результати роботи за підсумками 2008 року нарахувати одноразову винагороду робітникам підприємства, відповідно до діючого Положення, витрати віднести до фонду оплати праці до розділу «Інші заохочувальні та компенсаційні виплати».
Згідно наказу № 21 від 27.03.2009 року «О преміюванні» за виконання робіт в рамках договору від 01.09.2004р. №5-04 наказано преміювати робітників підприємства, які знаходяться у штаті станом на 1 квітня 2009 року, відповідно до Положення, яке є додатком №1 до цього наказу, здійснити нарахування та виплату премії до заробітної плати березня 2009 року, витрати віднести до фонду оплати праці до розділу «Інші заохочувальні та компенсаційні виплати».
Наказом голови правління ОСОБА_5 від 15.02.2008р. № 13, погодженим з профспілковим представником підприємства Северовою Н.Н., наказано здійснювати доплату матеріально-відповідальним особам за контроль і збереження матеріальних цінностей з урахуванням відпрацьованого часу.
Згідно статті 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначені розділом 7 Кодексу законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».
Згідно статті 8 Закону України «Про оплату праці» державне регулювання оплати праці обмежено встановленням розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Згідно частини 2 статті 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Положення аналогічного змісту міститься в статті 15 Закону України «Про оплату праці», згідно якої вирішення наведеного вище переліку питань віднесено законодавцем також до сфери договірного регулювання оплати праці.
Згідно статті 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.
Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади.
Згідно статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Статтею 16 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах, визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
10 листопада 2005 року між головою правління ОСОБА_5 та профспілковим представником - представником трудового колективу ОСОБА_1 укладено Колективний договір, який зареєстровано Виконавчим комітетом Куйбишевської районної ради м.Донецька 14 грудня 2005 року за №446. Згідно п.4.13 колективного договору передбачено преміювання робітників за виробничі результати виходячи з фінансових можливостей підприємства. Пунктом 4.23 цього ж договору передбачено здійснення преміювання працівників підприємства залежно від фінансового становища, що склалося на підприємстві. (т. 1 а.с. 153, 155).
Пунктами 2.1, 3.5, 3.6, 8.1, 8.2, 8.3.2, 9.1 та 9.2 Статуту ВАТ «СКБ РТП», затвердженого наказом Голови правління Державної акціонерної холдингової компанії «Топаз» № 4 від 27.07.2004 року, метою діяльності Товариства є отримання прибутку на засадах здійснення наукової, виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності. Товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність, отриманих доходів. В рамках здійснення підприємницької діяльності відповідно до своїх цілей товариство володіє, користується та розпоряджується майном, яке належить йому на праві власності. Прибуток Товариства утворюється із надходження від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці та інших операційних витрат. З балансового прибутку Товариства сплачуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається в повному розпорядженні Товариства.
Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається Вищим органом Товариства відповідно до Статуту та чинного законодавства України. Дивіденди сплачуються один раз на рік за підсумками календарного року на протязі трьох місяців з дати прийняття загальними зборами рішення про їх сплату.
Управління Товариством здійснюють Вищий орган товариства, яким є загальні збори акціонерів, а також спостережна рада та правління.
Пунктами 9.4.9 та 9.4.10 зазначеного Статуту передбачено, що Правління Товариства приймає рішення щодо розпорядження майном, визначає штатний розпис та умови оплати праці працівників Товариства.
Отже, наведене вище свідчить, що питання встановлення виплати надбавок, доплат, компенсаційних і гарантійних виплат, премій, винагород до заробітної плати підприємствами всіх форм власності, окрім тих, що дотуються з бюджету, віднесено приписами чинного законодавства до компетенції підприємства.
При цьому суд зазначає, що як встановлено в судовому засіданні відповідач є госпрозрахунковим підприємством і не здійснює свою діяльність за рахунок державних коштів.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що при виплаті відповідачем спірних виплат державі спричинено матеріальну шкоду у вигляді несплати дивідендів, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, спірні виплати відповідачем здійснені не за рахунок прибутку підприємства, а за рахунок фонду оплати праці, грошові кошти якого не входять до складу чистого прибутку підприємства, а отже з них не підлягають нарахуванню та сплаті дивіденди. Своїм майном підприємство розпоряджається самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та Статуту, будь-яких документів, які б спростовували наведений довід відповідача, позивачем протягом судового розгляду надано не було.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності 2008-2010р.р. дивіденди сплачені у повному обсязі. Претензій з цього приводу з боку єдиного акціонера не виникало. У 2011р. та 2012р. Товариство було збитковим, про що свідчать наявні в матеріалах справи фінансові звіти за зазначені роки.
Як вбачається з акту ревізії відповідача (т. 1 а.с. 80), позивачем встановлено, що внаслідок допущення вищезазначених порушень завдано матеріальної шкоди саме ПАТ «СКБ РТП», а тому на думку суду, у разі відсутності порушень інтересів держави з питань збереження і використання державної власності та фінансів, з урахуванням того, що спірні виплати здійснені відповідачем з фонду оплати праці, а не з прибутку, у позивача в даному випадку, з урахуванням приписів п. 7 ст. 10 Закону, не було повноважень на пред'явлення керівнику ПАТ «СКБ РТП» спірної вимоги щодо усунення порушень законодавства.
Також, суд звертає увагу на наступне.
Способом усунення встановленого, на думку позивача, порушення позивач у вимозі визначив: в порядку та розмірах, встановлених ст. ст. 130, 133, 136 КЗпП України, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів, та провести коригування перерахувань до державних цільових фондів у сумі 470,4 тис. грн.
Як вбачається з акту ревізії (т. 1 а.с. 81) і встановлено судом в судовому засіданні, позивачем визначено, що відповідальність за встановлені порушення несе голова правління ПАТ «СКБ РТП» ОСОБА_5, а за складання фінансової звітності - головний бухгалтер ОСОБА_3
Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
Відповідно до статті 133 цього Кодексу обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.
При цьому ст. 136 КЗпП України встановлює, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.
Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, суд зазначає, що для вирішення питання щодо покриття шкоди керівником ПАТ «СКБ РТП» в порядку, визначеному позивачем у вимозі, позивач повинен був звернутись до вищестоящого для відповідача в порядку підлеглості органу не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної шкоди. В свою чергу вищестоящий в порядку підлеглості орган за результатами розгляду такого звернення повинен був вирішити питання щодо наявності фактів порушень, спричинення шкоди, необхідності покриття шкоди винною особою та прийняття відповідного розпорядження.
В іншому випадку стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників (тобто відшкодування) матеріальної шкоди повинно проводитись в судовому порядку за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу, яким для позивача в даному випадку є ДАХК «Топаз», а не ДФІ України, або за заявою прокурора, а тому вимога позивача про відшкодування матеріальної шкоди особою, винною у допущенні порушення, є некоректною, необгрунтованою і такою, що не відповідає вищенаведеним приписам ст.ст.130, 133 та 136 КЗпП України.
З приводу вимоги щодо проведення коригування перерахувань до державних цільових фондів у сумі 470,4 тис. грн. суд зазначає, що вона, з урахуванням вищенаведеного, також не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем внески до державних цільових фондів сплачено у повному обсязі, з цих внесків зазначеними фондами здійснені передбачені галузевими нормативно-правовими актами виплати, а тому здійснення їх коригування може призвести до порушення прав третіх осіб, а саме працівників ПАТ «СКБ РТП» (застрахованих осіб), що в розумінні Конституції України є неприпустимим.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 86 КАС України, - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України, - обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги не підлягають задоволенню.
У відповідності до приписів ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 121, 158-163, 167, 185, 186 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції України до Публічного акціонерного товариства «Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних приладів», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м.Донецька, Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Донецький міський центр зайнятості, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі м. Донецька про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені у вимозі від 21.11.2012 р. № 05-14/934 - відмовити у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 16.09.2013р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 10.09.2013р. в присутності учасників судового процесу і приєднано до матеріалів адміністративної справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.