83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.01.09 р. Справа № 37/206пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,
присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Прокурора м. Горловки в інтересах держави в особі (Позивач) Горлівської міської ради, м. Горлівка, ідентифікаційний код 24164887
до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про: розірвання договору оренди №8960001 від 01.04.2001р., стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 20729,79 грн. та пені в розмірі 575,99 грн.
за участю:
Прокурора - Єфременко Т.В. (за посвідченням № 3311, дійсне до 21.10.2013р.);
представника Позивача - Богомолова О.І. (за довіреністю №3-4858 від 09.09.2008р.);
представника Відповідача - не з'явився.
Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 09.12.2008р. на 18.12.2008р., з 18.12.2008р. на 06.01.2009р., з 06.01.2009р. на 20.01.2009р.
Прокурор м. Горловки (далі - Заявник позову) в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка (далі - Позивач) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (далі - Відповідач) про розірвання договору оренди нежилого приміщення №8960001 від 01.04.2001р., укладений між Міською радою міста Горлівки та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, стягнення заборгованості за орендної плати за час користування майном відповідно до договору в сумі 20729,79 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення в сумі 575,99грн.
В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на виявлене в ході проведеної перевірки неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №8960001 від 01.04.2001р.
На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди нежитлового приміщення №8960001 від 01.04.2001р., додаткову угоди від 02.03.2007р. та проект угоди від 30.05.2008р., претензії від 06.05.2008р. та від 26.09.2008р., акти обстеження від 23.04.2008р. та 29.08.2008р., розрахунки суми боргу та пені, листи про зміну договору.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 530, 611, 759, 773, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 31,32 Закону України «Про власність», ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 121 Конституції України.
Заявник позову заявою, викладеною у листі від 17.12.2008р. №3047 (а.с.37), погодженою з Позивачем, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив суми позовних вимог в часті пені до 1583,32 гривні, надавши відповідний розрахунок (а.с.38).
Позивач надав пояснення від 05.12.2008р. (а.с.а.с.25,26), якими позовні вимоги Прокурора підтримав, та надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-30, 35, 36, 51, 52)
Відповідач у судові засідання не з'являвся, процесуальним правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.36).
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи, а також - його відсутність у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
01.04.2001р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди (а.с.7) нежитлового приміщення №8960001 (далі - спірний договір), згідно п.п.1, 3 якого Орендодавець надав Орендарю нежитлове приміщення, розташований за адресою: АДРЕСА_1, м. Горлівка, площею 140,60 м. кв., з правом користування у відповідності до його призначення, строком до 01.04.2002р.
Як вбачається із довідки від 15.01.2009р. № 19-75/03 (а.с.52) об'єкт оренди розташований у житловому будинку, балансотримувачем якого є КП «Служба єдиного замовника».
Відповідно п.п. 4, 5 спірного договору Орендар до 20-го місяця наступного за звітним сплачує Орендодавцю вартість орендної плати, нарахованої за місяць, що станом на 01.03.2001р. становить 239,51 грн. , у тому числі ПДВ - 39,92грн, та підлягає щомісячному коректуванню на індекс інфляції.
Пунктом 16 договору сторони встановили відповідальність Орендаря за прострочення орендної плати у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення.
Документами під назвою зміни до договору (а.с.а.с.17-19), оформлені листами Позивача, передбачалось зміна певних умов договору, зокрема - щодо терміну його дії, розміру площі орендованого майна та орендної плати.
Додатковою угодою від 02.03.2007р. (а.с.8) сторони, серед іншого, продовжили строк оренди до 26.03.2010р., орендну плату з 02.03.2007р. встановили у розмірі 1552,00грн., у тому числі - 258,67грн. ПДВ, а також - доповнили договір п. 25, в якому встановили відповідальність Орендаря за прострочення орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення.
Протягом орендних правовідносин об'єкт оренди обстежувався комісією Позивача, за результатами чого складалися акти від 23.04.2008р. та 29.08.2008р. (а.с.а.с.13,14)
Виходячи із наданого розрахунку (а.с.15) та акту звіряння розрахунків (а.с.27), складеного Позивачем, станом на 21.10.2008р. у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 20 729,79 грн., на яку нарахована пеня (а.с.38) в сумі 1583,32 грн. відповідно п. 25 договору в редакції додаткової угоди від 02.03.2007р.
При цьому, задля досудового врегулювання питання щодо погашення заборгованості з орендної плати Позивачем направлялися Відповідачу претензії (а.с.а.с.10,11), в яких також вказувалося про дострокове розірвання договору у разі несплати заборгованості.
У зв'язку з викладеним, Заявник позову в інтересах держави Горлівської міської ради, м. Горлівка звернувся до Господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.
Позивач позовні вимоги Прокурора з урахуванням збільшення їх суми в частині стягнення пені (а.с.37) підтримав.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, процесуальним правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.36).
Стосовно заявлених Прокурором вимог з урахуванням їх збільшення суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушенням грошових зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист, а відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сума позовних вимог може бути збільшена до прийняття рішення у справі.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Заявника позову до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені та розірвання договору.
При цьому, з огляду на триваючий характер орендних правовідносин та беручи до уваги приписи ст. 58 Конституції України щодо заборони ретроспективної дії нормативно-правових актів у часі, ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, їх (правовідносин) оцінка здійснюється судом відповідно до норм законодавство, що діяло на момент виникнення відповідних обставин (фактів).
Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору про оренду нежилих приміщень № 8960001 від 01.04.2001р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Наведені норми діючого законодавства достатньою мірою відтворюють приписи ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання спірного договору.
Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 256, 265 Цивільного кодексу УРСР, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про оренду нежилих приміщень № 8960001 від 01.04.2001р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником період стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати до 20 числа місяця, наступного за звітним відповідно до умов п. 5 договору про оренду нежилих приміщень № 8960001 від 01.04.2001р.
У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є порушенням зобов'язання.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу - в сумі 20729,79 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 25 договору про оренду нежилих приміщень № 8960001 від 01.04.2001р. в редакції додаткової угоди від 02.03.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені (а.с.38) не перевищує встановленого ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» граничного розміру, який (розмір), до речі, унеможливлює застосуванні п. 16 спірного договору, а період стягнення, наведений у розрахунку визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення пені у сумі 1583,32 грн.
При цьому певні недоліки у арифметичному підрахунку пені, встановлені судом при її перерахунку за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи «Законодавство», зумовлені спрощенням нецілого числа значення подвійної облікової ставки НБУ за кожен день нарахування, не впливають на висновок суду щодо правомірності задоволення вимог в цій частині, оскільки діюче законодавство забороняє стягнення пені понад встановлених меж - висування вимог щодо стягнення меншої суми законодавством не заборонено.
Відносно вимог Прокурора про розірвання спірного договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, за висновками суду, можливість встановлення в спірному договорі додаткових до передбачених законом підстав для розірвання узгоджується із положеннями ч. 3 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»
Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 17 спірного договору у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо оплати орендної плати.
Вказані аргументи Заявника позову судом розцінюються як обґрунтовані з огляду на таке.
Як вже зазначалося, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Враховуючи правову природу укладених договорів та статус майна, яке є об'єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Умова про сплату орендної плати ч. 1 ст. 10 вказаного Закону віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (ст. 153 Цивільного кодексу УРСР).
Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а її порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 17 спірного договору оренди.
Як встановив суд, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена, що дає суду підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.
Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди.
Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.
За таких обставин, вимоги Прокурора про розірвання спірного договору також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Прокурора м. Горловки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка (ідентифікаційний код 24164887) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору оренди нежилого приміщення №8960001 від 01.04.2001р., укладений між міською радою міста Горлівки та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, стягнення заборгованості з орендної плати за час користування майном відповідно до договору в сумі 20729,79 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення в сумі 1583,32грн. задовольнити у повному обсягу.
2. Розірвати договір оренди нежилого приміщення №8960001 від 01.04.2001р., укладений між міською радою міста Горлівки та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (84644, Донецька область, м. ГорлівкаАДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Горлівської міської ради (84646, Донецька область, м. Горлівка, пр. Перемоги, 7, ідентифікаційний код 24164887) заборгованість в сумі 20729,79 грн. та пеню в сумі 1583,32грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (84644, Донецька область, м. ГорлівкаАДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету державне мита в сумі 223 грн. 13 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
За згодою присутніх учасників справи у судовому засіданні 20.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення підписано 20.01.2009р.
6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя