Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 вересня 2013 р. Справа №805/9488/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ушенка С.В.,
при секретарі - Ростові Я.С.,
за участю
представника позивача - Вакарчук К.А. (за довіреністю),
представника відповідача - Олійник Г.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 30 985,56 грн., -
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року за № 70 не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, наданого ДП «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82», середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 20 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 інваліда. Фактично за даними звіту жодного інваліда не працювало. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 30 600,00 грн. Оскільки відповідач зазначені санкції не сплатив, йому станом на 17.06.2013 року нарахована пеня у розмірі 385,56 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30 985,56 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись не те, що підприємством щомісяця подавались звіти до Селидівського міського центру зайнятості про наявність вакансій з приміткою інваліди. Крім того вважає, що нормами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх подальшого працевлаштування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 (далі -Положення) (із наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.
Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.
Згідно з ч.ч. 9-10 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 № 875-ХІІ (далі -Закон № 875-ХІІ), спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Державне підприємство «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 02.08.1995р., є юридичною особою, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Так, згідно ст. 17 цього Закону, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачаться зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 8), який наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 20 осіб (код рядка 01), з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 0 осіб (код рядка 02), кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», визначена у звіті становить 0 осіб (код рядка 03), що не відповідає вимогам Закону, адже в зазначеній графі (код рядка 03) повинно бути зазначено 1 особу відповідно до вимог ст.19 вищезазначеного Закону. Фактично підприємством за 2012 рік не було працевлаштовано жодного інваліда, що, є порушенням вказаних вище вимог законодавства.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно до вимог ст. 20 вказаного Закону ДП «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» мало сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
З урахуванням вимог ст. 20 Закону позивач нарахував ДП «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» адміністративно-господарські санкції у розмірі 30 600,00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 6).
Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 30 600,00 грн., що дало підстави позивачеві для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п. 4 Порядку, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.
Таким чином, станом на 17.06.2013 року розмір нарахованої пені становить 385,56 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с. 7).
Суд зазначає, що частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Державна служба зайнятості здійснює пошук належної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
В обґрунтування своєї правової позиції представником відповідача до суду надано звіти про наявність вакансій, які надавались Селидівською виправною колонією Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 82) у 2012 році до Селидівського міського центру зайнятості за формою № 3-ПН. Проте суд не приймає зазначені звіти до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» є окремою юридичною особою та не входить до складу Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 82), а тому повинно самостійно виконувати вимоги Закону.
Доказів надання зазначених звітів саме Державним підприємством «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» представником відповідача до суду не надано. Навпаки, зазначено про те, що Державним підприємством «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» зазначені звіти до Селидівського міського центру зайнятості не надавались.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не створив вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, не інформував Центр зайнятості про наявність таких місць та потребу у направленні йому Центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, що є порушенням вищезазначених приписів Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані і доведені позовні вимоги, а тому вони підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 30 985,56 грн. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України № 82» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 30 600 (тридцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. та пені у сумі 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 56 коп.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 16.09.2013р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 11.09.2013р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів адміністративної справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.