ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________
"13" січня 2009 р.
Справа № 20/15-08-251
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Жукової А.М.;
Суддів: Бойко Л.І.; Величко Т.А.;
при секретарі судового засідання: Арбієві А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача:ОСОБА_3
від прокуратури: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від "13" серпня 2008 р.
зі справи №20/15-08-251
за позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №2 від 28.03.2002р.
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2008р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов прокурора задоволено, визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення №2 від 28.03.2002р. укладений між Миколаївською сільською Радою та підприємцем ОСОБА_1 стягнуто в доход державного бюджету судові витрати в сумі 203 грн.
Рішення суду вмотивоване доводами представника прокуратури, матеріалами справи, нормами ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та зазначено, що умови договору не відповідають приписам ст.10, 11 цього закону.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1не погодившись із рішенням місцевого господарського суду (прийнятим без участі відповідача у судовому засіданні), звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки, у разі встановлення судом відсутності істотних умов, то такий договір є неукладений. Відтак, за відсутністю предмету спору провадження по справі мало бути припинено.
Представник прокуратури підтримує рішення місцевого суду та просить залишити його без змін.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 101 ГПКУ, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи та надавши їм правової оцінки, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність рішення суду матеріалам, обставинам справи та нормам матеріального права, виходячи із наступного.
Рішенням Миколаївської сільської Ради Овідіопольського району №478 23 сесії ХХІІІ скликання від 21.03.02р. "Про надання в оренду частини приміщень будинку культури с. Миколаївка" - надано в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 441,6 кв.м. нежитлових приміщень АДРЕСА_1 для організації дозвілля дітей та юнацтва в позаурочний час терміном на 10 років та встановлено орендну плату 50 грн./ місяць, для встановлення технічного стану приміщень на час передачі їх орендареві створено комісію. Актом від 23.03.2002р. "Про технічний стан приміщень підвального етажу будинку культури, розташованого за адресою АДРЕСА_1" встановлено, що усі нежитлові приміщення потребують капітального ремонту та відновлювально - оздоблюваних робіт . (а.с.15-18).
На підставі рішення органу місцевого самоврядування укладено договір оренди нежитлового приміщення №2 від 28.03.2002р. терміном до 28.03.2012 року та за актом приймання - передачі об'єкту оренди орендарю передано орендоване майно.
21.01.2007р. прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування Миколаївської сільської Ради про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №2 від 28.03.2002р. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що цей договір укладено з численним порушенням норм чинного законодавства України, які регулюють дії осіб, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних відносин, зокрема, ст. 203, 215, 641 ЦКУ, ст. 58, 128 ГКУ, ст. 10,11 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна". Посилаючись на п.4, 8 Роз'яснення ВАСУ від 25.05.00р. №02-5/237 "Про деякі питання практики застосування ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", прокурор зазначає, що ініціатива щодо оренди майна може виходити від орендарів (ст.6 закону) на яких покладається обов'язок разом із заявою про укладення договору оренди направити орендодавцю проект договору та інші документи, перелік яких затверджено наказом ФДМУ від 17.04.01р. Відповідно до ст.9 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" юридичні та фізичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють відповідному орендодавцю проект договору оренди та документи, що визначаються Фондом державного майна України. В порушення цих вимог чинного законодавства України відповідачем, до Миколаївської сільської Ради, направлено лише заяву без проекту договору та інших документів. Крім того, згідно ст.10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна, які затверджуються відповідно Верховною Радою АР Крим та органами місцевого самоврядування. В порушення цієї норми Миколаївською сільською Радою не затверджено такого типового договору оренди комунального майна. Крім того, прокурором зазначено, що при укладенні договору оренди порушено ст.11 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", п.п.1, 6-7,21 Постанови КМУ від 2.01.2003р. №3 "Про внесення змін до Методики оцінки вартості об'єктів оренди", якими передбачено оцінку майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що перебуває в комунальній власності та передається в оренду; складання передавального балансу та акту оцінки майнового комплексу з додатками 15-17 до Методики оцінки вартості майна під час приватизації затв. Постановою КМУ від 12.10.2000р. №1554, та звіту про оцінку майна.
В порушення цих вимог в установленому порядку сторонами не визначено вартість майна та не складено відповідний акт оцінки та звіт про оцінку майна.
Обґрунтовуючи підстави для визнання договору оренди недійсним, посилаючись на ст. 48 ЦК УРСР прокурор зазначив, що недійсними можуть визнаватися не лише угоди які не відповідають закону, але й такі, що порушують вимоги Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Відповідно до ст. 203 ЦКУ - зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Неправомірними діями відповідача порушено основи місцевого самоврядування, щодо нерухомого майна, яке складає власність територіальної громади. Отже, цей спір зачіпає інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування Миколаївської сільської Ради Овідіопольського району Одеської області, в інтересах якої заявлено позов.
Заперечуючи позовні вимоги, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надала до місцевого суду письмові пояснення, якими відповідач обґрунтував безпідставність позовних вимог, зокрема, зазначив, що підставою для укладення договору є Рішення Миколаївської сільської Ради №478 від 21.03.02р., яке є чинним до теперішнього часу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор послався на норми цивільного законодавства, яких на час укладення договору не існувало. Якщо прокурором встановлено, що спірний договір оренди не містить істотних умов, то такий договір має визнаватися неукладеним, а не недійсним.
Заявою від 12.03.08р. та від 12.05.08р. №05/2-1643/1 вих. (а.с.33) прокурор Овідіопольського району уточнив позовні вимоги та просив визнати договір оренди нежитлового приміщення від 28.03.2002р. неукладеним. Такі доповнення до позовної заяви були надані також і Миколаївською сільською Радою. (а.с.44).
Повторно заявою про уточнення позовних вимог від 4.08.2008р. №05/2-1643/1 вих. (а.с.84) прокурор просить визнати договір оренди нежитлового приміщення недійсним з підстав викладених у первісному позові.
Місцевим судом при задоволенні позовних вимог не враховано наступне.
Угода може бути визнана недійсною за наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
До таких обставин відноситься:
- відповідність змісту угоди вимогам закону;
- додержання встановленої форми угоди;
- правоздатність сторін за угодою;
- неправомірні дії сторін тощо.
Так, відповідність чи невідповідність угоди вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення оскаржуваного договору, а недійсною може бути визнана лише укладена угода, за якою сторони у потрібній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Укладення договору оренди нежитлового приміщення №2 від 28.03.2002р., яке перебуває у комунальній власності, згідно ст. 3 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" - регулюються договором оренди, цим законом та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно ст.153 ЦК УРСР - договір вважається укладеним коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які визнані такими за законом або необхідні для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Доводи позивача про те, що договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна не заслуговує на увагу, оскільки на час укладення оспорюваного договору оренди ст. 10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" такої вимоги не передбачала. Доповнення до цієї статті внесено лише 29.06.2004р.
З урахуванням загальної норми цивільного законодавства та спеціальної норми ст.12 ч.1 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір вважається укладеним за моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Згідно ст.5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" - орендодавцями є органи, уповноважені, зокрема, органом місцевого самоврядування управляти майном, що перебуває у комунальній власності. Об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Підставою для укладення договору оренди частини спірних нежилих приміщень будинку культури загальною площею 441,6 кв.м. є рішення органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.19 ч.2 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" методика для розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності визначається та затверджується органами місцевого самоврядування. До затвердження методики, орендна плата визначається договором. Непроведення оцінки майна та не зазначення вартості орендованого майна, яке за висновком орендодавця підлягає капітальному ремонту, не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки у процесі виконання договору сторони не позбавлені права вносити зміни та доповнення до умов цього договору. Саме, рішенням №446-У від 28.03.2008р. Миколаївська сільська Рада внесла зміни до оскаржуваного договору оренди шляхом укладення додаткової угоди з орендарем про збільшення орендної плати, про експертну оцінку об'єкту оренди. (а.с.51)
Миколаївська сільська Рада, здійснюючи розпорядження майном територіальної громади та визначаючи доцільність укладення договору оренди частини нежитлових приміщень будинку культури на підставі заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, яка набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності в установленому порядку, діяла в межах повноважень визначених ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та вимог чинного законодавства.
Щодо доводів позивача про не направлення фізичною особою - підприємцем проекту договору оренди орендодавцю разом із заявою, то слід зазначити, що згода на укладення оскаржуваного договору виражена орендодавцем шляхом прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування та укладення договору оренди з відповідачем і це відповідає загальним правилам укладення договору (ст.41, 151, 153 ЦК УРСР).
Не заслуговують також посилання позивача на не направлення відповідачем до орендодавця документів, встановлених ФДМУ за переліком. Так, Фонд державного майна в Україні є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, отже, акти які він видає згідно своїх повноважень, стосуються правовідносин, що виникають у сфері державного майна.
Таким чином, проаналізувавши підстави, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та підстави, якими позивач обґрунтував недійсність укладеного договору, судова колегія дійшла висновку, що зміст договору відповідає вимогам закону на момент його укладення, сторонами додержано встановленого порядку та форми угоди; договір укладено правоздатними особами, які діяли відповідно до закону. Отже, позовні вимоги суперечать фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам матеріального права.
На підставі викладеного,
Керуючись ст.99, 101-105 ГПКУ,
суд постановив:
Апеляційну скаргу задоволити. Рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2008р. у справі №20/15-08-251 - скасувати, у позові відмовити.
Стягнути з Миколаївської сільської Ради Овідіопольського району Одеської області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 держмито за апеляційне провадження в сумі 42,50 грн.
Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до ст. 117 ГПКУ.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Судді Т.А. Величко
Л.І. Бойко